Новоселівка Могилівської громади Дніпропетровщини — майже спорожніле село на дев’ять дворів, без транспорту, магазинів і газу. 71-річна Надія Єрмілова живе одна, вирощує квіти, городину, тримає курей, а у вільний час читає книжки, гортає фотоальбоми та згадує життя. Каже: більше за все любить землю — і не уявляє себе без свого подвір’я. Має двох дітей, сім онуків та чотирьох правнуків. Попри самотність і проблеми зі здоров’ям Надія Миколаївна не покидає свій дім.
У межах документального проєкту "Забуті" Надія Єрмілова розповіла Суспільному про своє життя у майже спорожнілому селі. Далі — пряма мова.
Надія Єрмілова про переїзд до села та життя у Новоселівці
Я народилася у Підгородньому. 1996-го року, взимку, 6 грудня ми переїхали. Коли я переїхала, дали колгоспну хату. За цією хатою ще було три хати — 17 хат на вулиці. А зараз залишилося девʼять хат — ті, що приїжджають і живуть тут.
Магазину тут не було. Я не ходжу взагалі у магазин. Мені або хтось привозить, або я замовляю в оптовому магазині у місті — муки, цукру, олії. Я беру по дві баклажки 20-літрових олії — мені вистачає. Я ж печу все. Ну, я люблю пекти, але хочеться і хліба іноді.
"Ким я тільки не працювала"
Я з дитинства дуже багато працювала. Я руки попідривала — в школі не могла писати. Старалася допомагати: набрала була чотирьохвідрову каструлю води, почала піднімати — та обірвала руки, і я не писала, просто сиділа на уроках.
Далі я і охоронницею працювала, і молоко здавала, і біля коней була. Ким я тільки не працювала — де яка робота. А в житті, по молодості — де саме більше платили, там і я. На пошті працювала.
Тут саджаю сама, сама полю, сама копаю. Оце сьогодні скільки кукурузки вибрала, виламала. Тепер ввечері — там тачечка є — на тачечку, відро на тачечку — і повезла в двір. Переберу, а тоді ж буду сидіти в хаті ввечері. Як не буде чого робити — буду шубуршить її. Раніше — гуси, качки, кури. По двоє свиней тримали, як ми ще з чоловіком, з дітками були. А зараз — ні, нічого. Одна курочка залишилася, а то покрали яструби.
Надія Єрмілова про чоловіка та дітей
Живу спогадами, живу фотографіями. Я все записую, все. Я рано вийшла заміж — розписалися, коли мені було 17 з половиною років. І народила першого в 18. І виходить, що після першого — другого, а потім уже розлучились ми. Дев’ять років прожили разом. Розведені ще нажили одного хлопчика.
Я поховала чотирьох дітей. У мене зараз залишився перший син — Геннадій. І друга дочка. Геннадій — 71-го року, а дочка — 80-го.
Якось то нудно — налазишся з ногами... І ото лягла, лежу. Потім подіставала всі фотоальбоми, передивилася. Велика сім’я була — не залишилося нікого, нічого. Я живу, розумієте, сьогоднішнім днем. Оце сьогодні прожила — і добре, і слава Богу. Я стараюся робити, себе відволікати тільки роботою.
"Виїхати не хочу, тут спокійно, нерви заспокоюються"
Виїхати не хочу — тут спокійно, нерви заспокоюються. Оце пустирник п’ю з чайком, мелісу п’ю — нормально. Якщо раптом що, какао зроблю собі. Без молока, звісно — по молоко нема куди ходити.
Мені пропонували (поїхати — ред.). У мене внучка Вірочка — у Царичанці там будинок є. Я ж не захотіла. Я один рік побула, повністю город обробила. Там квітів багато було, але я ще своїх скільки насадила. А тепер переживаю тільки, що квіти там пропадуть, а більше — нічого.
Це для мене — все моє життя. Мені здається, я тут і родилася, і виросла, і хрестилася, і все на світі. Дуже хороше місце. Тихе, спокійне.
Мрія? Є. Аби Господь здоров’я дав — я б троянд насадила. У мене троянд тут скільки було...
Що відомо про село Новоселівка на Дніпропетровщині
Село Новоселівка розташоване у Могилівській громаді Дніпропетровщини. Відстань до Дніпра – 81 км. До найближчого магазину — 2 км, до лікарні, аптеки та ринку понад 10 км. Село не має транспортного сполучення.
Населення Новоселівки зменшилось, проте село й було невеликим. У 1996 році тут було 17 домоволодінь, у 2025 році залишилося девʼять.
Читайте нас у Telegram: Суспільне Дніпро
