Якщо в СРСР сексу не було, то в Україні він був завжди. Це можна простежити ще з витоків української літератури — те, як сексуальність та фізичний потяг були комедійно обіграні у "Енеїді" Котляревського. Чи взяти хоча б відому цитату Шевченка: "Кохайтеся чорнобриві, та не з москалями". І аж до сучасного українського кіно, літератури, пісень та інших видів мистецтв.
Проте як саме секс зображують в українському кіно? Адже цю фізичну взаємодію можна показувати геть по-різному: від романтичного зв'язку між героями до абсурдних комедійних ситуацій.
У цьому матеріалі Суспільне Культура розповідає, що транслює зображення сексу в українському кіно і яким воно може бути.
"Роксолана", "Острів любові" та "Леся+Рома": світ серіалів як місток до зображення сексу
Відверте зображення сексу в українському кіно з'явилося у серіалі "Острів любові". Це був проєкт режисера Олега Бійми, який складався з 10 мініфільмів, знятих у 1995–1996 роках. В основі кожного епізоду лежать любовно-еротичні твори української літератури від середини XIX століття до наших днів. Кожен мініфільм досліджує любов як багатовимірне явище, а сам серіал є своєрідною ретроспективою історії суспільства, культури й мистецтва.
Наприклад, деякі епізоди засновані на роботах Марка Вовчка, Михайла Коцюбинського, Івана Франка, Ольги Кобилянської, Володимира Винниченка та творах інших українських авторів і авторок.
Цікаво, що "Острів любові" вирізнявся своєю сміливістю та артистичністю, зокрема в оголених сценах, які тоді в українському кіно не були нормалізовані.
В інтерв'ю для видання "Амнезія" актор Олег Савкін, який зіграв у серії "Вирок", розповідав:
"Для мене це був перший досвід подібних сцен. Переважно через це зйомки мені й запам'яталися. Я повинен був підійти до них психічно і фізично налаштованим. Зрозумійте, фільм знімався в 1995 році, ще існують залишки консервативного суспільства, в якому ми виросли. І рідко актори могли собі дозволити подібні вчинки. У нас це не практикувалося".
У тому ж матеріалі акторка Радмила Щогольова, яка зіграла у серіалі в епізоді "Сон", також розповідала, що оголюватися їй було неважко. За її словами, тіло для актора — це інструмент, а прекрасна атмосфера на майданчику допомагала акторам почуватися розслаблено та в безпеці.
Зараз "Острів любові" має культовий статус і вважається першим еротичним українським серіалом.
Інший культовий приклад — серіал "Роксолана" 1996 року. Завдяки головній ролі у цьому проєкті Ольга Сумська стала секс-символом свого часу. Однак у самому серіалі "Роксолана" сцен сексу та оголеності не було. Вимоги телебачення того часу не дозволяли додавати сцени сексуального характеру в серіали, тож такі проєкти, як "Острів любові", були винятком.
Інший приклад, пов'язаний з цензуруванням сексуальних сцен у серіалах, стосується проєкту "Леся+Рома". Незважаючи на шалену популярність першого українського ситкому про молоду пару, ролі в якому зіграли Ірма Вітовська та Дмитро Лалєнков, у 2008 році Комісія захисту суспільної моралі намагалася заборонити "Лесю+Рому", адже вбачала у серіалі натяки на сексуальність та була проти вживання нецензурної лексики. Окрім лайливих слів, комісія вважала розмови про секс непристойними, і навіть зверталася до каналу ICTV (який транслював серіал) з вимогою показувати "Лесю+Рому" вночі, адже зміст ситкому міг "зашкодити фізичному, інтелектуальному і духовному розвитку неповнолітніх та юнацтва".
Зрештою ситуація розв'язалася, адже на той момент телеканал вже припинив виробництво "Лесі+Роми" і тільки транслював відзняті серії. Але сам факт існування цієї історії показує, що українське телебачення навіть після 1990-х і нульових не було готове сприймати навіть розмови про секс як щось природне та нешкідливе. Проте згодом саме у кіносегменті почало з'являтися все більше українських фільмів, які зображували сцени сексу і робили це, ну, дуже по-різному.
Це вам (не) жарти: як українське кіно зображує секс у жанрі комедії
Секс як взаємодія може багато чого транслювали глядачам. Так, у голлівудських фільмах інтимна сцена між героями найчастіше символізує скріплення їхнього міцного зв'язку — як метафорично, так і фізично. Але у тому ж американському кіно можна побачити цілий піджанр так званих секс-комедій (хоча таких фільмів багато і у європейському кіно, наприклад французькому чи німецькому).
Сексуальна взаємодія може бути взаємодією дуже незграбною, ніяковою і смішною, що веде до появи різноманітних комедійних ситуацій.
Найпопулярнішими комедіями про секс у світовому доробку кіно є такі фільми, як "Американський пиріг", "Сорокалітній незайманий", і навіть відома стрічка "У джазі тільки дівчата" вважається секс-комедією свого часу. Але як щодо українського кіно?
Тут можна згадати комедію 2018 року "Секс і нічого особистого" режисерки Ольги Ряшиної. У головних ролях знялися Роман Луцький та Анжеліка Ніколаєва.
Фільм став адаптацією канадської стрічки 2012 року "Мої бентежні сексуальні пригоди" і розповідає про героя Сергія, який був упевнений, що його стосунки з дівчиною Лесею просто бездоганні. Але, на думку дівчини, її хлопець зовсім не втілення ідеалу в ліжку. Сергій, дізнавшись про те, що не є межею мрій коханої, вирушає за допомогою до свого друга в Прагу. Той зводить його з красивою молодою жінкою Діаною, яка готова навчити невпевненого в собі молодого чоловіка бути справжньою секс-машиною.
"Секс і нічого особистого" має доволі непоганий рейтинг — 6,3 на IMDB і 7,9 на Megogo. Окрім того, фільм насправді й працює як секс-комедія. Це найкраще проявляється через персонажку Діани, яка має навчити Сергія почуватися впевненішим у своїй сексуальності. Її героїня спокійно та відверто говорить про секс, задоволення і навіть іграшки для дорослих (шок!). Автори фільму не ставляться до сексу так, ніби сама наявність фізичного акту — це вже смішно. Натомість більшість комедійних ситуацій у фільмі побудовані на протилежності характерів головних героїв, їхнього ставлення до сексу і шляху Сергія до сексуальної розкутості.
На жаль, такого не можна сказати про фільм "Свінгери" 2018 року режисера Андрейса Екіса. Стрічка так само є адаптацією іноземного відповідника — цього разу однойменного латвійського фільму 201 року. Однак порівняння між "Сексом і нічого особистого" та "Свінгерами" — це дуже хороший приклад того, що недостатньо просто взяти концепцію з іншого фільму, потрібно вміло її адаптувати, написати дотепні жарти та залучити свою аудиторію.
Сюжет "Свінгерів" зосереджується на двох парах, кожна з яких по-своєму втомилася від звичного плину речей, і тому на вечір вони вирішують помінятися партнерами.
Концепт звучить плідно:з нього можна зробити хорошу комедію і зіграти на відчуттях ніяковості, взаєминах у парах та прихованих сексуальних бажаннях. Та й загалом, свінгерство — це не та практика, про яку часто говорять в українському (та й світовому) кіно, тому це також хороша нагода зачепити інтерес глядачів. Однак цього всього не сталося, бо головна проблема "Свінгерів" полягає у тому, що автори фільму зображують саме явище сексу як щось, що повинно викликати сміх. Більшість комедійних ситуацій побудована на тому, що герої збуджені й дуже хочуть сексу, а отже, глядачам має бути смішно. Проте насправді це все виглядає дуже карикатурно і безглуздо.
Головні ролі у фільмі зіграли Оля Полякова, Михайло Кукуюк, Даша Астаф'єва, Олексій Вертинський, Ганна Саліванчук, В'ячеслав Довженко та Любомир Валівоць. Через те, що ключові ролі відійшли медійним персонам, авторки фільму не дуже вкладаються у характери чи розвиток персонажів — актори ніби грають (місцями) гіперболізовану версію своїх публічних образів.
Окрім того у "Свінгерах" є сцена сексуального насильства, що подана як жарт. Герой Михайла Кукуюка кидає Ганну Саліванчук на ліжко і починає активно загравати до неї та розпочинати "прелюдію", поки героїня Саліванчук із переляканим обличчям кричить, відбивається і говорить, що не хоче сексу. Але це все нібито має бути смішно, бо… вона смішно кричить? Чи тому що Кукуюк робить дуже експресивні вирази обличчя?
Стрічка Аркадія Непиталюка "Уроки толерантності" 2024 року теж частково говорить про секс. Хоча фільм не можна назвати саме секс-комедією, він зачіпає теми гомосексуальних стосунків та інтимної взаємодії у них. У дусі всього фільму, ці моменти є легкими та дотепними. Акцент у комедійних ситуаціях зроблено на те, як дорослій гетеросексуальній парі буває незручно говорити про свій секс — що вже казати про одностатевий.
Ці приклади показують, що українське кіно може говорити про секс із погляду комедії. Іноді вдало, часом не дуже, проте касові збори цих фільмів також показують активну залученість української публіки: наприклад, "Секс і нічого особистого" посідає 4 місце у списку найкасовіших українських фільмів (прямо після трилогії "Скажене весілля"), а "Свінгери" розташувались на 7 місці.
Фізичний потяг як інструмент наративу: що секс може розповісти про персонажів у сучасному українському кіно
Одним із перших авторських фільмів української нової хвилі, який зображував секс як частину оповіді, стала стрічка Марисі Нікітюк "Коли падають дерева" 2018 року. Цей фільм також називають одним із перших еротичних трилерів у сучасному українському кіно. За сюжетом маленька дівчинка Вітка живе під одним дахом із двоюрідною сестрою-підліткою Ларисою, яка до нестями закохана в молодого бандита Шрама. Дівчину засуджує все село на чолі з матір'ю і бабусею.
Сцени сексуальної взаємодії між Ларисою та Шрамом зняті дуже тендітно, але водночас у них відчувається пристрасть і навіть звірячість. Герої кохають прямо в лісі, ховаючись від оточення, глядачам майже не показують деталізовані кадри чи увесь процес від а до я. Але ці сцени органічно вплітаються в наратив та стилістику фільму, а потім навіть виливаються у сюрреалістичний епізод, де героїня лежить в озері й до неї тягнуться чужі руки, що також має еротичний підтекст.
"Коли падають дерева" — це хороший приклад, як кіно може використовувати секс і еротику, щоб доповнити свій наратив.
Інший цікавий приклад — "Атлантида" Валентина Васяновича 2019 року. Фільм розповідає альтернативну історію після закінчення війни в Україні, і вся стрічка пронизана холодом, травмою та відстороненістю головних героїв. В одній зі сцен головні герої — ветеран Сергій та волонтерка Катя — займаються сексом, і цей епізод також відчувається доволі важким. Він знятий статично, глядачі спостерігають за короткою фізичною взаємодією героїв з одного ракурсу, ніби у театрі. Цей момент сексуальної взаємодії відчувається як вивільнення героями своїх емоцій та бажання відчути себе живими серед випалених полів та решток людей.
У фільмі "Памфір" 2022 року режисера Дмитра Сухолиткого-Собчука сцена сексу є короткою, але естетичною. Вона використовується у більш звичному для глядацтва контексті: чоловік та дружина возз'єднуються після довгої розлуки, і їхня сексуальна взаємодія стає вивільненням бажання, туги одне за одним та радості зустрічі.
Фільм "Назавжди-назавжди" Анни Бурякової також цікаво працює із зображенням сексу. Сюжет оповідає про юну дівчинку Тоню, яка переходить у нову школу, а потреба влитися у компанію однокласників стає питанням життя і смерті. Між Тонею та її однокласниками — Журіком та Санею — зав'язується любовний трикутник. Сцени сексу між Журіком і Тонею у фільмі зображені тендітно та ніжно, бо герої закохані. Водночас, сексуальна взаємодія героїні із Санею є більш грубою і дикою, що підкреслює контраст між героями та їхніми взаєминами.
Це далеко не повний перелік сучасних українських фільмів, які містять сексуальні сцени, але з таких прикладів можна зрозуміти, що секс — такий самий інструмент у кіно, як діалог. Так само як і у реальному житті, процес цей є дуже делікатним, тож зображення сексу у кіно легко спаплюжити недоречним гумором чи нереалістичністю. Проте так само через його призму автори можуть розкривати своїх героїв, взаємини між ними, порушуючи болючі проблеми аудиторії або ж разом із нею посміявшись.
Підтримайте збір Суспільного Мовлення разом із Фондом "Повернись живим" для батальйону безпілотних авіаційних систем 14 Окремої механізованої бригади ЗСУ.
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: [email protected]
