Видавництво "Ще одну сторінку" виникло у серпні 2023 року — і лише за рік роботи стало впевненим гравцем книжкового ринку. Наразі воно завойовує серця читачів маловідомою класикою, часом вперше перекладеною на українську, у стильних та сучасних обкладинках. Втім, у планах — не обмежуватися однією нішею та урізноманітнювати асортимент.
Суспільне Культура поспілкувалося з головною редакторкою видавництва Світланою Андрющенко та комунікаційницею Анастасією Горшковою: розповідаємо про співпрацю з корпорацією "Ранок", творчі експерименти та потенційне подорожчання книжок.
Засновниці видавництва "Ще одну сторінку" познайомилися в Yakaboo Publishing, а в червні 2023 року креативна команда звільнилася звідти у повному складі. Поштовхом до цього стали "незгода з політикою компанії й пропонованим вектором розвитку, порушення професійної етики та втручання в роботу редакції". Чи можете детальніше розповісти про те, які непорозуміння у вас виникали з колишнім керівництвом?
Світлана Андрющенко: Так, це правда, нас об'єднала компанія Yakaboo, хоч і опинилися ми всі там у зовсім різний час. Зрештою ми згуртуватися в монолітну й дуже комфортну команду — от знаєте, коли люди розуміють тебе з півслова. Це не означає, що ми завжди згодні одна з одною: трапляються й суперечки, але це завжди дуже толерантно й емпатійно, бо суть не в тому, щоб вивищитися одна над одною, а у віднайденні максимально правильного рішення.
Ми виношували ідею створення власного видавництва ще до звільнення. Дівчата були всі різні, з різними смаками, але ціннісні та світоглядні моменти в нас збігалися. Тому ми мали власне бачення того, як має працювати видавництво та які книжки створювати. Ця картинка абсолютно не вписувалася в ті вимоги, які ставила перед нами корпорація Yakaboo, тому й було ухвалене рішення йти та пробувати робити своє.
Запускати книговидавничий бізнес під час повномасштабного вторгнення — ще той ризик. Чи не страшно було йти у невідомість?
Світлана Андрющенко: Ясна річ, нам було страшно: повним ходом іде повномасштабна війна, ситуація в країні нестабільна. Проте ми подумали: якщо не зараз, то коли?
У нас чудова команда, тому ми вдячні досвіду, цінуємо те, що маємо зараз та з надією дивимося у майбутнє.
Та й ішли ми не з пустими руками: у нас була мета, ідея, бачення та кілька варіантів подальшого розвитку.
"Ще одну сторінку" належить до видавничої корпорації "Ранок". Цікаво дізнатися про цю співпрацю: як вдалося її налагодити та наскільки тісно пов'язана діяльність видавництва з "Ранком"?
Світлана Андрющенко: Ми мали рішучий намір створити власне видавництво, а партнерство з корпорацією "Ранок" забезпечило ще й комфортні умови для цього.
У наші ідеї, бачення та фаховість повірили — і таке професійне визнання є вкрай цінним. "Ранок" став інвестором нашого проєкту та допоміг його запустити, тож ми почувалися впевненіше.
Співпраця дуже комфортна, адже є чіткі правила гри. Окрім цього, ми маємо повну свободу у формуванні видавничого портфелю та позиціюванні на ринку.
Тобто узгоджувати видавничі рішення з політикою корпорації не доводиться?
Анастасія Горшкова: Ні, у нас абсолютна свобода дій. Звичайно, корпорація звіряє наші показники, цікавиться планами, щось рекомендує, але загалом ми робимо все, що нам подобається, і нам подобається те, що ми робимо.
Зараз, коли вже пройшов рік нашої роботи, наші ідеї нарешті втілилися у книжки, які мають попит, і тепер стало ще спокійніше — бо ж виправдовуємо довіру.
Світлана Андрющенко: До того ж ми не робимо що завгодно з бухти-барахти (сміється). На початку ми показали наш план: важливо, що пропозиція йшла від видавництва, тобто ми його сформували самі, а не нам нав'язали. Цей план, а також прорахований нами бюджет, погодили. У цих межах ми і діємо.
"Ще одну сторінку" — зовсім юний проєкт, та всього за рік роботи ви змогли сформувати досить насичений видавничий портфель. Як вдалося так швидко налагодити процеси?
Анастасія Горшкова: Річ у тому, що ми стали частиною корпорації, тому частину своєї роботи делегували. Ми — це бачення, ідеї, творчість, автори і книги, які ви читаєте. Натомість склад, інфраструктура та логістика добре налагоджені в самому "Ранку".
Окрім цього, у нас була, як кажуть дівчата, "маніакальна фаза" (вона досі не завершилася), коли ми хотіли якомога швидше реалізувати видавничий план. Наша перша книга вийшла в січні 2024, але ми працювали з серпня 2023 — підбирали видання, опрацьовували тексти, залучали авторів, домовлялися з друкарнями.
Світлана Андрющенко: А ще нам було легко запустити роботу, адже вся команда дуже злагоджена та досвідчена — нас серед ночі розбуди, а ми будемо розуміти, що, на якому етапі і як треба робити у книговидавництві.
Поговорімо про цифри. Скільки тайтлів ви вже видали?
Світлана Андрющенко: Як і планували, за рік ми створили понад 50 макетів. Але з друку в нас наразі вийшло 36 книжок.
До речі, на самому початку нам сильно затримали друк, а потім в один день привезли відразу 10 книжок — і Настя не знала, за що хапатися, щоб жодна з новинок не залишилася непоміченою.
Насправді це конвеєрний процес: зараз у нас на різних етапах створюється близько 50 книжок — і це лише зареєстровані та взяті в активну роботу.
Як вплинула ситуація з затримкою друку на видані книжки? Чи були такі, що все ж загубилися поміж іншими?
Анастасія Горшкова: Ми були новим видавництвом, яке видало відразу дуже багато нових книжок, тому уваги до нас було предостатньо. Кожне видання здобуло більшу чи меншу популярність, попри всю сумбурність нашої роботи на початку.
Звичайно, ми видаємо дуже різну літературу: твори Івана Франка можуть мати більший попит, ніж Наталії Кобринської чи Наталії Романович-Ткаченко, але жодна книжка не залишилася повністю в тіні.
Світлана Андрющенко: Ба більше, всі ці десять дебютних книжок ми вже відправили на додрук! Це гарний результат, зважаючи на те, що продавати ми їх фактично почали з лютого.
Тому ми й самі дуже приємно вражені позитивним фідбеком від читачів і тим, що вдало розставили акценти у виборі перших книжок. Це ж-бо дуже важливо — з чого ти починаєш і як презентуєш себе на ринку.
Анастасія Горшкова: Ми хвилювалися, чи пройдемо "тест-драйв" від читачів: одне діло, коли книжка подобається нашій команді та інвесторам, а інше — як воно буде аудиторії.
"Ще одну сторінку" було маловідомим видавництвом, до якого ще тільки приглядалися книгарні: мовляв, публікують якусь незрозумілу класику, а де "Тигролови"? (сміється) Та тепер, завдяки попиту від читачів, наші книжки можна знайти всюди — хоч це й зовсім не масовий продукт.
А скільки нових книжок у середньому виходить щомісяця? Який середній тираж?
Анастасія Горшкова: Зазвичай ми здаємо в друк 4–6 книжок на місяць. Щоправда, одного разу дівчатам вдалося підготувати аж 8 — вони мої геройки!
Світлана Андрющенко: Тут треба уточнити, що не завжди робота над тайтлом починається першого числа та закінчується протягом місяця. Деякі з цих книжок були взяті в роботу раніше, але фіналізувати макети — це теж грандіозний етап роботи, який потребує багато часу.
Анастасія Горшкова: Про тираж: ми починали з 1500 примірників. Зараз друкувати великі наклади — це ризик через можливість обстрілів. Але попит щоразу зростає, тому тепер друкуємо по 2–3 тисячі примірників.
Наразі в асортименті видавництва найсильніший акцент — на світовій та українській класиці. Чому ви вирішили зосередитися саме на цьому сегменті, зважаючи на його шалену популярність останнім часом серед інших гравців ринку? Як вдається вирізнятися?
Світлана Андрющенко: Зсередини складно сказати, як ми відрізняємося від конкурентів — це краще видно читачам, які поза бульбашкою.
Класику ми обрали з багатьох причин. Насамперед хотіли показати, що класична література необов'язково має бути нудною та припадати пилюкою на поличках. Нас засмучувало, що до таких книжок не було належної уваги: мовляв, їх треба прочитати тільки для того, щоб отримати оцінку чи скласти ЗНО. Насправді класика — перевірена часом та завжди актуальна. Це та база, яку варто мати кожній культурній та освіченій людині. Необов'язково цитувати Франка чи Лесю Українку, але ці твори все одно відкладаються та формують особистість.
Ми хочемо презентувати класику поза межами шкільної програми, яка обходить увагою чимало цікавих творів. Адже той же Іван Нечуй-Левицький написав не тільки "Кайдашеву сім'ю", а й "Хмари". Валер'ян Підмогильний, окрім "Міста", має прекрасні повісті та оповідання, у яких зовсім по-іншому розкривається як автор.
Ба більше, навіть академічна освіта на філологічних факультетах часом не дає якісного сприйняття класики. Іноді це залежить від байдужих викладачів або й від самих юних студентів, які не дуже хочуть вчитися. А потім проходить кілька років, людина стає зрілою і думає: як же так, і цього я не чув, і того не знаю, хочеться все довідатися! Власне, це й хочеться дати читачам.
До того ж зараз стрімко зростає інтерес до української літератури, тож треба висвітлювати багатогранність наших письменників, проводячи паралелі зі світовим контекстом. Дуже прикро, що українську літературу пригноблювала цензура, адже наші автори були дуже освіченими. От, наприклад, Наталія Кобринська: живучи в час, коли не було інтернету та сучасних засобів комунікації, вона читала Августа Стріндберґа в оригіналі та писала літературно-критичні статті до його творів.
Нам хотілося показати, що українські митці були не периферією великої імперії, як нам це багато років поспіль нав'язували, а частиною європейського культурного простору.
Те саме і зі світовими класиками: ми пояснюємо, чому весь світ їх читає. Мене завжди страшенно засмучувало, що багатьох чудових письменників видавали російською, а українського перекладу їхніх творів не існувало. Нарешті вони зазвучать українською.
Зрештою, ми поставили собі за мету, щоб Михайло Коцюбинський, який був у захваті від Стріндберґа, але так і не мав нагоди познайомитися, зустрівся з ним принаймні на книжковій поличці.
Ми хочемо, щоб наші книжки брали в дорогу, радили друзям, рефлексували про них. Звісно, кожна з них не може сподобатися усім, і це нормально — кожен читач перебуває у пошуку своєї книжки і кожна книжка шукає свого читача.
Анастасія Горшкова: Окрім цього, ми оформили все це в достойні видання, які виглядають настільки привабливо, щоб їх хотілося взяти до рук не менше, ніж сучасну літературу.
За вашими спостереженнями, яка література найбільше заходить цільовій аудиторії видавництва? Розкажіть про ваш бестселер.
Анастасія Горшкова: Восени наш видавничий портфель розшириться: окрім класики, там з'являться й сучасні твори. Тому в нас досить різна цільова аудиторія.
Зрозуміло, що краще заходять відомі імена, але вони притягують увагу й до інших книжок. Наприклад, до того ж Стріндберґа. І навіть попри те, що люди охочіше читають романи, ніж коротку прозу, вони беруть роман Стріндберґа, а потім докупляють до колекції ще і його оповідання.
Наш бестселер — "Орландо" Вірджинії Вулф. Хоч ми й знали, що цю книжку чекали українською, нас приємно вразив настільки сильний інтерес до неї. Ми продали вже десь 3500 примірників від квітня. На виставках люди підходили й мовчки брали її, без жодних пояснень! У книгарнях "Орландо" навіть потрапляє в топи продажів, на рівні з сучасною літературою, як-от "Я бачу, вас цікавить пітьма" Ілларіона Павлюка.
Як думаєте, в чому секрет успіху саме цієї книжки, що їй вдалося випередити інші?
Анастасія Горшкова: Насамперед ми вперше видали "Орландо" українською мовою. Це найвідоміший роман Вірджинії Вулф, який і зараз сприймається дуже свіжо. Написаний 1928 року, він зачіпає дражливі теми, актуальні не лише на той час, а й тепер, зокрема ідентичності, трансформації гендеру і статі, зрілості духовної незалежно від віку і біологічної статі.
Світлана Андрющенко: Це якраз той випадок, коли класика вдало витримана часом: минуло майже сто років, а цей роман звучить так, наче написали його позавчора.
За яким принципом ви відбираєте тайтли у видавничий план?
Анастасія Горшкова: О, це секретний механізм з семи одиниць, який постійно видає незаплановані результати (сміється). У нас немає чіткої формули: часом це палкі дискусії, а часом — одноголосні рішення.
Якщо йдеться про сучасну перекладну літературу, то в нас є менеджерка з прав Світлана, яка тримає руку на пульсі всіх новинок. Вона контактує з правовласниками, перевіряє репутації авторів, читає приблизний текст тощо. Якщо твір пройшов її пильний контроль, то з ним все окей, а далі вже справа наших смаків та творчого пошуку.
Чи були проєкти, за які ви хотіли взятися, але не вдалося домовитися про права на видання?
Світлана Андрющенко: Це трапляється регулярно! Або в нас висмикують тайтли з-під носа інші видавництва, або ми в них. Наприклад, Гайнріха Бьолля та книжку Джилліан Андерсон, попри конкурентів, ми встигли забрати собі. На це впливають різні фактори: перемагає в сутичці видавців або швидший, або переконливіший, або той, хто пропонує більше грошей.
Це ще одна причина того, що склалося враження, ніби в нашому асортименті перегин у бік класики. Як новому видавництву, нам спочатку було складно конкурувати в боротьбі за права. Тож акцент на класиці стався з об'єктивних причин, але ми не хочемо обмежуватися лише цією нішею. Ми плануємо видавати і перекладні книжки, і сучукрліт, і навіть нонфікшн (вже навіть купили права на кілька тайтлів — зокрема, про штучний інтелект).
Анастасія Горшкова: До речі, у вересні в нас вийде перша книжка в оригінальній обкладинці!
Наскільки ви відкриті до експериментів з асортиментом? Чи є жанр, тематика, автор або й конкретний твір, який "Ще одну сторінку", ймовірно, ніколи не буде видавати?
Анастасія Горшкова: Російських письменників або авторів, які вихваляють російську культуру; популістську, заполітизовану літературу тощо. Це точно не про нас. Ми завжди перевіряємо позицію авторів: одного разу навіть викреслили з видавничого плану книжку, над якою вже почали активно працювати, коли виявили, що деякі тези в ній були не окей.
Натомість ми дуже зацікавлені у популяризації якісного українського — і тут готові йти на ризик. Одного разу ми відкрили набір рукописів, і так у нашому асортименті з'явилося перше сучасне українське гумористичне фентезі "Діва, матір і третя" Юлії Нагорнюк.
Якщо вже говорити про експерименти, то неможливо не згадати оформлення ваших книжок. "Ще одну сторінку" знамените незвичними форматами видань. Що в основі вашого дизайну: інтуїтивний підхід з акцентом на візуальному складнику чи продумана функціональність?
Анастасія Горшкова: Синтез обох. Ми хотіли, щоб книжка була приваблива, легка та зручна, щоб брати її з собою в дорогу. Адже часто книжки важкі й великі, не поміщаються в сумку — і через це менше спокуси читати їх завжди і всюди.
Звісно, є два типи людей: перший любить наш вузький формат, а другий каже: "Це жах, їх неможливо тримати й гортати, зробіть ширший". Це наш вічний камінь спотикання, але більшості, та й нам, все подобається.
Наші книжки різні у ширину, але всі однакові у висоту — для того щоб корінці рівно вишикувалися на поличці.
Обкладинки яких видань "Ще одну сторінку" вам подобаються найбільше?
Анастасія Горшкова: Ох, це як обрати улюблену дитину! Кожна нова мені подобається більше за попередню, бо наші обкладинки дійсно щоразу вдосконалюються. Та найбільше мені імпонує, як наша артдиректорка оформила книжку Галини Пагутяк "Се твоя доля".
Світлана Андрющенко: Погоджуюся з Настею. Коли працюєш з текстом, то розумієш, про що книжка і можеш легко скерувати художника: описати атмосферу, підказати певний образ чи візуальну метафору. Чим і займається наша артдиректорка. А далі — відбувається магія і постає обкладинка. Іноді буває таке, що тобі надсилають обкладинку, а ти розумієш: вона прекрасна, але не для цієї книжки. Або ж навпаки — отримуєш настільки влучну обкладинку, що кращу й не придумати. Таке було з "Орландо".
Нещодавно ви повідомили, що з серпня-вересня ціни на ваші книжки зростуть через подорожчання друку. Зараз вони в середньому коштують десь 300 грн. Наскільки суттєво зміниться вартість?
Анастасія Горшкова: На жаль, ми ще не придумали, як робити безкоштовні книжки, але дуже хочемо, щоб вони принаймні були доступними для більшості.
Виготовлення книжок — це складний та дороговартісний процес. Особливо останнім часом подорожчав друк. Настільки, що додруки виходять дорожчими за перші наклади, хоча мало би бути навпаки.
Світлана Андрющенко: Зросла собівартість. Тепер друк готового макета коштує більше, ніж витрати, які ми вкладали у створення цього макету кілька місяців тому. На це вплинула, зокрема, ситуація з енергетикою в Україні.
Анастасія Горшкова: Наші книжки по 290 гривень тепер будуть коштувати 320–340 гривень. Підвищення ціни на всі тайтли становитиме від 30 до 50 гривень. Не більше.
Підтримайте збір Суспільного Мовлення разом із Фондом "Повернись живим" для батальйону безпілотних авіаційних систем 14 Окремої механізованої бригади ЗСУ.
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: [email protected]
