Виставка "З України: Сміливі мріяти" у Венеції: кого і що можна побачити

Виставка "З України: Сміливі мріяти" у Венеції: кого і що можна побачити

Виставка у Венеції триватиме до 1 серпня 2024 року
Жанна Кадирова, "Російське сучасне бароко". Надано кураторами

У межах офіційної паралельної програми 60-ї Венеційської бієнале Фонд Віктора Пінчука та PinchukArtCentre представляють виставку робіт 22 художників, художниць та мистецьких колективів "З України: Сміливі мріяти".

Про це Суспільне Культура повідомили в організації.

"Ця виставка для нас не лише спільна платформа, яку Україна розділяє з митцями із різних континентів: Африки, Південної Америки та Азії. Ми активно намагаємось уявити краще майбутнє, добре розуміючи та завжди усвідомлюючи жорстоку реальність, в якій ми проживаємо зараз", — зазначив артдиректор PinchukArtCentre та куратор виставки Бйорн Гельдхоф.

Свої роботи представляють 22 художниці, художники та художні колективи:

  • Катерина Алійник, "Коли сонце сідає на сході". Мисткиня працює із суперечністю, яку викликає зображення недоступного нині через російську окупацію пейзажу сходу України.
  • Аллора та Кальсаділья, серія інталяцій "Прищепа". Робота відтворює цвітіння священного дерева баобаба, яке традиційно називають "деревом життя" і яке асоціюється з невичерпною стійкістю та виживанням предків. Серія натякає на глобальні екологічні зміни.
  • Алекс Бачинський-Дженкінс, хореографія "Федеріко". У хореографії "Федеріко", що триває 8 хвилин, двоє перформерів торкаються одне одного кінчиками пальців. Досліджуючи прояви квір-ідентичності та політику чуттєвого, митець фокусується на емоційності, тілесності та колективній взаємодії.
виставка на бієнале
Алекс Бачинський-Дженкінс, хореографія "Федеріко". Надано кураторами
  • Фатма Буджак

Інсталяція "Дамаська троянда". В інсталяції курдсько-турецької художниці проростають доставлені з Сирії паростки дамаської троянди, яка була символом міста Дамаск, але зараз опинилась під загрозою зникнення через тривалу війну в Сирії. Робота розповідає про втрату рідної землі та складний шлях міграції.

Інсталяція "Чорне чорнило". Текст, надрукований у роботі, нагадує про спалене у липні 2016 року найбільше видавництво Туреччини, яке друкувало книжки курдською мовою. Робота показує, як твір мистецтва може бути водночас свідченням злочину та тривалого політичного насилля проти пригнобленого народу.

  • Вільфредо Прієто, "Без назви (Глобус світу)". Кубинський художник підкреслює важливість ресурсів, що дає нам Земля — вся планета насправді тримається на маленьких зернинах. Робота перегукується з інсталяцією Анни Звягінцевої, що також розкриває зв'язок людини із землею.
  • Шилпа Гупта

Інсталяція "Слухаючи повітря". У роботі індійської художниці переплітаються пісні з різних куточків світу та створюють єдиний мистецький твір, що відзначає силу опору та міжнародного зв'язку.

Інсталяція "ІВсеЖВониНеЗнаютьПроЩоЯМрію". Робота складається з двох табло, які формують рухому поему про любов та страх, зв'язок та його втрату. Вона зображує складність та вразливість людського зв’язку, що особливо проявляється у місцях транзиту, місцях прощань і зустрічей.

  • Олег Голосій, "Ті, що тікають від грози". Картина одного з ключових митців українського трансавангарду, створена у 1989 році, за два роки до розпаду СРСР. Вона передає тривогу, що накопичувалась у суспільстві напередодні докорінних історико-політичних змін.
виставка на бієнале
Робота Олега Голосія "Ті, що тікають від грози" та відеоінсталяція "Ви не маєте цього бачити". Надано кураторами
  • Анна Звягінцева

Інсталяція "Посадити палицю". Це фотографія на аналогову камеру вербової палиці та знайдена записка дідуся авторки, Ростислава Звягінцева, що також був художником.

Скульптура "Недоречні доторки". Білосніжні гіпсові скульптури втілюють спогади художниці про інтимне відчуття доторку між рідними людьми, та тепло, що залишається після нього.

  • Нікіта Кадан

"Силует". На роботі зображений пошрамований обстрілами пам'ятник радянському солдату. Кадан зробив фото монумента у Гостомелі (Київська область).

"Селянка (за мотивами Жозефіни Діндо)". Робота написана за мотивами фотографії скульптури української художниці польсько-єврейського походження Жозефіни Діндо.

"Прапор І". В основі роботи — фотографія зруйнованого будинку, яку Кадан зробив у Бородянці (Київська область) 2023 року.

  • Жанна Кадирова, "Російське сучасне бароко". У роботі труби органу сполучені з відстріляними ракетами, якими Росія бомбить Україну. Художниця зібрала снаряди у Київській області та приєднала до музичного інструменту, на якому протягом виставки музиканти будуть грати імпровізовані композиції.
"Робота Кадирової робить зв'язок російської культури і війни буквальним: в той час, як світові інституції продовжують залучати російське мистецтво, українці щоденно стикаються з ракетами та іншими продуктами імперського культурного проєкту", — розповідають куратори виставки.
  • Дана Кавеліна, відео "Не може бути такого, щоб нічого не можна було повернути". Це науково-фантастичне відео, що візуалізує утопічний світ майбутнього, де історична справедливість відновлюється, а померлі у війнах повертаються до життя.
  • Ніколай Карабінович

Відео "Якнайдалі". У роботі митець заглиблюється в історію своєї родини з грецьким та єврейським корінням.

Відео "Історія про місто, де зникли два кольори". Роботою художник звертає увагу на постійне зменшення видимості України в європейському контексті.

  • Давід Клербоут

Відео "Пташка, що дихає". Тут актуалізується мотив вразливості життя. Канарки, розташовані впритул одна до одної, нагадують симетричне відображення.

Відео "Пташина клітка". У зацикленому відео зображення залитого сонцем, квітучого саду перетікає в довгу глуху сцену вибуху будинку, а потім знову повертається.

  • Яна Кононова, "Ізюмський ліс". Тут зафіксована процедура ексгумації в Ізюмі, показано скрупульозний та виснажливий процес, що передував розслідуванню.
  • Катерина Лисовенко, "Переписуючи Біблію" із серії "Пропаганда світу моєї мрії". У роботі мисткиня переосмислює Біблію та створює світ, заснований на ненасильстві й свободі.
  • Отобонг Нканга

Інсталяція "Вистелене брижами, що проростають зі скелі". У роботі килими, які зображують пейзажі, своєю формою нагадують мінерали, зокрема кварц чи малахіт. Водночас килими відсилають до старої фламандської традиції ткацтва.

Гобелен "Сонячне світло" із серії "Розкопане". Тут митець простежує зв'язок між океаном та землею й акцентує на експлуатації природи людиною.

виставка на бієнале
Роботи Отобонга Нканги. Надано кураторами
  • Олексій Сай, із серії "Розбомблені". Робота зображує уражений війною український ландшафт, що оприявнює насилля над країною та природою.
  • Антон Саєнко

Фотографії із серії "Грязне". Тут зафіксовані пейзажі його рідного села Грязне у 2020 році. Вони передають відчуття загрози, що пробирається у нібито мирний пейзаж, який застиг у часі.

Картина "За горизонтом". Робота є продовженням дослідження горизонту як лінії розчинення.

Аудіо "Краєобраз". В аудіороботі Саєнко співає вірш репресованого поета Василя Стуса "Нехай горить трава по осені…".

  • Федір Тетянич, із серії "Біотехносфери. Міста майбутнього" та "Дивна гра". Роботи втілюють візію нескінченності людського буття у сплетінні з космосом. Митець є представником українського космізму та був піонером перформансу в СРСР.
  • Леся Хоменко, "Після кінця". У роботі зображення повсякденного життя, поміщені під молочне скло, неможливо розгледіти, а отже, й описати. Цим мисткиня підкреслює принципову неможливість побачити та спланувати майбутнє, а також передати досвід буденності у часи війни.
виставка на бієнале
Леся Хоменко, "Після кінця". Надано кураторами
  • Роман Хімей та Ярема Малащук

Відеоінсталяція "Ви не маєте цього бачити". У роботі зафільмовані українські діти, що були депортовані в Росію, а згодом повернулись в Україну. Це передовсім свідчення злочину і лише потенційно мистецький твір (який насправді ніколи не мав бути створений).

Відео "Додаткові сцени". Робота привертає увагу до досвіду військового та оприявнює конфлікт ідентичностей. Фільм актуалізує питання "Що таке нормальність сьогодні?" та "Як два різних світи можуть співіснувати?".

виставка на бієнале
Роман Хімей та Ярема Малащук, з відео "Додаткові сцени". Надано кураторами
  • Даніїл Ревковський і Андрій Рачинський, відео "Брязкання, стукіт, суперечка та булькання". У відеороботі митці грають двох чоловіків посеред антропогенних шлакових пейзажів, що спілкуються за допомогою дивних звуків та жестів. Відео є частиною робіт про "Музей людської цивілізації" та зняте на хвостосховищі в Кривому Розі.

Виставку можна відвідати у Palazzo Contarini Polignac у Венеції з 20 квітня до 1 серпня 2024 року.

Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok

Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: [email protected]

На початок