Мистецтво в кіоску та аудіопрогулянки Києвом: про те, чим цікавий "Міський театр"

Мистецтво в кіоску та аудіопрогулянки Києвом: про те, чим цікавий "Міський театр"

Ексклюзивно
Мистецтво в кіоску та аудіопрогулянки Києвом: про те, чим цікавий "Міський театр"
. Колаж Ніка Назаренко/Суспільне Культура

Чи обов'язково театр має асоціюватися зі сценою, відточеними рухами та ошатними лаштунками? Уявімо, що майданчиком для перформансу може стати навіть крихітний столичний кіоск, а найцікавіші сценарії міста невимушено відбуваються щодня — в метро, кав'ярнях та парках.

"Міський театр" — це соціально-культурний проєкт, який досліджує місто як довершену систему взаємодії людей за допомогою мистецьких ініціатив: перформансів та аудіопрогулянок. Він розташований у рожевому кіоску за адресою вул. Січових Стрільців, 44 у Києві.

Суспільне Культура поспілкувалося з Дмитром Левицьким — засновником "Міського театру", який "пропагує прогулянку як форму взаємодії з містом". Розповідаємо про концепцію, діяльність та фірмову продукцію цього проєкту.

Мистецтво в кіоску та аудіопрогулянки Києвом: розповідаємо про "Міський театр"
Дмитро Левицький. Колаж Ніка Назаренко/Суспільне Культура

Як виник "Міський театр": концепція та команда

Усе почалося з бажання вийти за межі звичного театрального простору. Дмитро Левицький давно працював з театром, зокрема конвенційним, писав сценарії та створював п'єси. Втім, у 2021 році він задумався над тим, щоб перенести цю діяльність у міську площину. Дмитро переконаний, що саме на вулицях можна найімовірніше зустріти свою публіку, і це якраз та "сцена", де він хоче здійснювати мистецтво.

Як стверджує Левицький, його команда створює не стільки вистави, як можливість для зустрічі. Він проводить паралель із кав'ярнями: мовляв, відвідувачі приходять туди не тільки задля запашного напою, а й щоб побачити інших людей, поспостерігати за ними.

"Міський театр" має на меті пожвавити вулиці, адже будь-які активності, що відбуваються там, сприяють економічному та туристичному розвитку міста. Окрім цього, Левицький посилається на ідеї американської урбаністки Джейн Джейкобс, яка вважала, що вулиця стає безпечнішою та комфортнішою, коли там перебуває багато людей. Він уточнює, що йдеться не про натовп: важливо просто мати можливість зустріти друзів, сусідів чи нових знайомих поза межами квартири, в публічному просторі.

Засновник зазначає, що спочатку його ініціатива була "низовою", однак дуже швидко її підтримало багато людей: зокрема, режисер Ігор Бабаєв, який змонтував аудіопрогулянки; дизайнерка Аня Шамрай, що створила весь брендинг та візуальну складову проєкту; Марія Борисова, Світлана Довгань, Павло Аксьоненко, які так чи інакше доєднуються до роботи театру (розширюють асортимент аудіопрогулянок або допомагають з піаром).

У "Міському театрі" не розроблена чітка вертикаль, ролі учасників команди не структуровані.

"Загалом зараз є певний образ «Міського театру», де зустрічаються і працюють разом люди, які хочуть робити перформанси та соціальні проєкти у міському просторі, розповідати свої історії — і це найголовніше", — пояснює Дмитро Левицький.

Чим займається "Міський театр": аудіопрогулянки та івенти в рожевому кіоску

Основний вектор діяльності "Міського театру" — це аудіопрогулянки. Дмитро Левицький припускає, що вони одні з перших в Україні почали їх створювати й у цій сфері вже дійсно напрацювали хорошу експертизу.

Левицький почав цікавитися аудіопрогулянками ще у 2016 роціДмитро був одним із засновників колективу "Pic pic", серед проєктів колективу була розроблена аудіопрогулянка за справою Бейліса: надихнувся екскурсією в такому форматі, яку відвідав у Берліні — від театру Rimini Protokoll.

За словами Дмитра, аудіопрогулянки чудові тим, що потребують відносно небагато зусиль для створення. Принаймні менше, ніж кіно чи вистава. Тут необхідно тільки обрати маршрут, написати під нього захопливу історію, надиктувати її, додати музику та змонтувати.

Як це працює на практиці? Безпосередньо під час події люди приходять на стартову точку, їм дають покликання на запис. Відвідувачі вмикають його в навушниках і слухають голос, який скеровує, куди йти далі.

"Це дуже просто, але чудово знайомить з містом — навіть тих, хто живуть у ньому й раніше вже відвідували певні місця, але нічого про них не знали. Більше того, це корисно для здоров'я", — каже засновник "Міського театру".
Аудіопрогулянки від "Міського театру"
Аудіопрогулянки від "Міського театру". miskyi_theatre/Instagram

Він додає, що ця ідея виявилася досить успішною і аудиторія відреагувала на неї позитивно. Переважно їх відвідує від 10 до 30 осіб, хоч оптимальна кількість — до 15. Зазвичай "Міський театр" влаштовує один-два заходи на місяць, але в теплий період року аудіопрогулянки стараються проводити щотижня. Загалом за 2023 рік на івенти від "Міського театру" прийшла понад тисяча людей.

Окрім цього, у 2023 році команда почала винаймати рожевий кіоскПодібні простори також трапляються у Європі: зокрема, у Вроцлаві Kiosk став галереєю, де періодично відбуваються виставки сучасного мистецтва за адресою вул. Січових Стрільців, 44. Дмитро Левицький досі дивується, як це неймовірно — творити мистецтво навіть у двох квадратних метрах.

"Наш кіоск — чи не найменший у Києві", — жартує він.

Втім, саме цей крихітний простір команда зараз вважає "рушієм комунікації з аудиторією". Наприклад, тут часто проводять благодійні заходи (кошти збирають для ЗСУ, притулків для тварин): ярмарки з випічкою, барахолки тощо.

На питання про масштабування, створення ще одного кіоску Дмитро Левицький відповідає: поки про це не йдеться, але в майбутньому — чому б і ні. Він пояснює, що команда наразі хоче зосередитися саме на розвитку рожевого кіоску. Той розташований у досить жвавій локації, важливій для функціонування столиці. Біля кіоску є сквер, за добробутом якого стежать творці "Міського театру": минулого року вони прибирали там і навіть посадили квіти. Окрім цього, у них чудові стосунки із сусідами: людьми, які живуть у довколишніх будинках, а також громадською організацією "Квіти України".

"На мою думку, ідея з кіоском — це своєчасно, адже кіоски як мала архітектурна форма всім зрозумілі. Якщо з часом люди зрозуміють, що за допомогою кіосків можна буде не лише заробляти гроші, а й здійснювати соціально-культурну роботу, я буду тільки за і залюбки поділюся своїм досвідом, допоможу з організацією", — стверджує Дмитро Левицький.

Навчальні курси від "Міського театру"

Першим проєктом "Міського театру" став навчальний курс зі створення аудіопрогулянок, який підтримала грантова програма House of Europe. Це була відправна точка — а після цього курсу з'явилося ще три.

Один із курсів "Міський театр" створив у співпраці з Американським домом у Києві. Ця ініціатива була зосереджена на проведенні аудіопрогулянок лівим берегом столиці. Учасники здобули навички написання сценаріїв, сторителінгу, аудіовиробництва, театралізації оповіді. Програма охоплювала лекції та дискусії про урбаністику, історію архітектури, теорію культури, художнє мислення та вираження, драматургію, комунікацію з аудиторією тощо. Були також заняття з композитором, практика в студії звукозапису та тренінги з використання програм монтажу.

В підсумку всіх чотирьох курсів від "Міського театру" з'явилося приблизно 30 таких аудіопрогулянок.

Як каже Дмитро Левицький, ідея була в тому, щоб люди не "зациклювалися" тільки на правому березі, де здебільшого вирує культурне життя Києва. Натомість "Міський театр" хотів спонукати до дослідження історії місцевості, ландшафту лівого берега. Це був такий собі акт "децентралізації столичної культури".

"Особисто я зрозумів, що не знав Києва, поки не створив цей курс", — зізнався Левицький.

Слід також згадати співпрацю "Міського театру" з Goethe Institut — аудіовиставу "Фотографії вулиці Січових Стрільців" (березень 2023 року).

Фінансування проєкту

"Міський театр" дотримується двох стратегій фінансування проєктів: або через міжнародні гранти, або власним коштом. За словами засновника, до повномасштабного вторгнення квитки на аудіопрогулянки коштували 100–200 гривень. Зараз же більшість подій відбуваються за так званою donation-системою як приводи зібрати гроші на Збройні сили України.

Пігульниця від "Міського театру"

Прихильники "Міського театру" можуть носити його з собою в кишені — як маленьку пігульницю.

Ідею такого продукту розробили спільно з Олександром Манукьянсом — індустріальним дизайнером, художником та архітектором. Разом вони придумали створити фігурку рожевого кіоску на 3D-принтері. А згодом, за словами Левицького, дизайнерка Нана Ґарсеванішвілі запропонувала додати їй функціональності — зробити пігульницею.

Пігульниця від "Міського театру"
Пігульниця від "Міського театру". miskyi_theatre/Instagram

"Пігульниця — це девайс, який багатьом потрібен, коли ми зосереджуємося на своєму здоров'ї", — пояснює Левицький.

У команді "Міського театру" зазначають, що пігульниць придбали "більше, ніж вони очікували".

"Ми не називаємо їх «мерчем» — це продукт «Міського театру». Цього року плануємо створити ще кілька речей, які допомагають у прогулянках", — поділився Дмитро Левицький.

Мистецтво в кіоску та аудіопрогулянки Києвом: розповідаємо про "Міський театр"
Пігульниця від "Міського театру". miskyi_theatre/Instagram

Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok

Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: [email protected]

На початок