30 травня стало міністр освіти Оксен Лісовий та голова комітету Ради з питань освіти, науки та інновацій Сергій Бабак відмовилися від своїх кандидатських ступенів.
У зв'язку з цим Суспільне Культура вирішило пригадати одну з найбільш відомих робіт українського концептуального мистецтва — серію "Незакінчена дисертація" Бориса Михайлова.
Робота створена як серія у 1984-1985 роках та уперше опублікована як фотоальбом у 1998 році. З того часу була перевидана, зокрема й англійською мовою.
Про що серія "Незакінчена дисертація"
Серія "Незакінчена дисертація" звертається до теми радянського та пізньорадянського повсякдення перед самим початком Перебудови. У ній автор використовує чорно-білі фотографії, які розміщував на зворотному боці сторінок дисертаційного рукопису одного зі своїх родичів. Для Михайлова притаманно використовувати фотографію та текст, і ця робота не є виключенням. У ній автор лишає "записки на полях" — автобіографічні нотатки, думки щодо власного життя, фотографії та мистецтва. Самі ж світлини виконані нарочито аматорськи, що підкреслює цю щоденникову та любительську складову. Це і про фіксацію життя, і про плинність, і про естетику буденності.
У описі до "Незакінченої дисертації", переопублікованої у видавництві SCALO, йдеться: "Михайлов відкриває красу серед похмурості й абсурду буднів провінційного містечка імперії, що розвалюється. Його нотатки є стимулюючим контрапунктом до фотографій: яким би монотонним і банальним не було життя, людський розум і його стійка воля до гри завжди є останнім притулком для людини".
""Незакінчена дисертація" з її показовою анонімністю, розмазаністю смислів, посередністю візуального та необов’язковістю написаного сьогодні скидається на справжній маніфест пізньорадянської апатії. На титул англомовного видання книги винесена цитата Іллі Кабакова, яка влучно схоплює сутність репресивного досвіду існування в ті роки із вбудованою в нього неможливістю цей досвід відрефлексувати: "За планом життя людина має хоч би раз у житті писати дисертацію"", — пише у своєму тексті критикиня та кураторка Марія Ланько, яка за іронією долі має власну незакінчену дисертацію.
Харків, група "Врємя" та наукова складова
Роботу "Незакінчена дисертація" мистецтвознавиця Тетяна Павлова визначає як таку, яка належить до другого періоду існування групи "Врємя" — неформального об'єднання харківських фотографів, до якого також належав і Борис Михайлов. Цей період починається у кінці 1970-х та триває до кінця 1980-х років, коли автори перебували під впливом концептуальних ідей в мистецтві, зокрема так званого московського концептуалізму, великий вплив на який здійснив Ілля Кабаков.
Однак варто наголосити, що Михайлов сформував своє унікальне бачення та художню практику не лише під впливом контексту Москви. Для його робіт завжди першочерговим був саме Харків — його простір, час та особливості, серед яких також і наукова традиція.
Харків — це наукова столиця, центр технічних та інженерних рішень. Його науковий потенціал був одним із найбільших у СРСР. Зокрема у місті було 60 науково-дослідних інститутів, 41 вищих навчальних закладів, 8 музеїв, 80 бібліотек.
Частина з представників групи "Врємя" працювала в наукових інституціях та мала стосунок до наукового життя.
Чим відомий художник Борис Михайлов
Борис Михайлов народився 25 серпня 1938 року в родині харківських інженерів. У 1962-му він закінчив Харківський інститут комунального будівництва і деякий час працював інженером на Ризькому електромашинобудівному заводі та Харківському номерному заводі N-201. Був звільнений через знайдені в нього знімки оголеної людської натури.
Михайлов, який розпочав свою фотографічну практику з середини 1960-х років, і досі не полишає фотографію. На початку його кар'єри фотографія для нього була способом привернути увагу до важливих політичних тем.
Михайлов став першим радянських та українським автором, чия персональна виставка відбулась у Музею сучасного мистецтва, Нью-Йорк.
Він є учасником багатьох колективних та персональних виставок в Україні та за кордоном. Його роботи є у колекціях зокрема Музею сучасного мистецтва, Нью-Йорк, США; Міського музею, Амстердам, Нідерланди; Музей фотографії у Вінтертурі, Вінтертур, Швейцарія; музей мистецтва Метрополітен, Нью-Йорк, США; галерея Тейт Модерн, Лондон, Великобританія, та інших.
Живе та працює у Берліні та Харкові.
Читайте нас у Facebook і Telegram, дивіться наш YouTube
Станьте частиною Суспільне Культура: напишіть нам про цікаві події культурного життя вашого міста чи селища. Надсилайте свої фото, відео та новини і ми опублікуємо їх на діджитал-платформах Суспільного. Пишіть нам на пошту: [email protected]. Ваші історії важливі для нас!
