21 жовтня 1947 року уряд СРСР розпочав примусове виселення українців. Операція називалася "Захід" ("Запад" мовою оригіналу) і стала наймасовішою депортацією населення заходу України в історії. Тоді до віддалених районів Сибіру та Казахстану депортували понад 78 тисяч осіб.
Суспільне Культура за матеріалами Центру досліджень визвольного руху й Історичної правди розповідає про злочин радянської влади проти українського народу.
Надсекретна підготовка
Одним із головних завдань каральної акції було нейтралізувати український визвольний рух, зокрема діяльність Української повстанської армії та тих, хто їй співчував та допомагав.
Операцію "Запад" готували у режимі цілковитої секретності. На місцях секретарі райкомів і начальники підрозділів МГБ дізналися про її проведення за 2-3 дні до початку, інші виконавці — вже під час реалізації.
Виселення за один день
Операція "Захід" охоплювала Волинську, тодішні Дрогобицьку та Станіславську, Львівську, Рівненську, Тернопільську й Чернівецьку області.
Депортація розпочалася 21 жовтня о другій годині ночі для жителів Львова та близько шостої ранку в більшості регіонів. Планувалося за будь-яку ціну виселити за один день майже 100 тисяч осіб, використовуючи вантажні вагони, автомобілі, військову техніку та навіть гужовий транспорт.
Утекти чи не підкоритися виселенню не видавалося можливим — для реалізації операції було задіяно 30 тисяч солдатів і майже 16 тисяч керівного складу силових відомств.
У Рівненській області виконавці злочинної акції впоралися із "завданням" найшвидше й звезли людей на відправні пункти за 3—4 години. Натомість в тодішній Станіславській та Чернівецькій областях наряди зупинила сильна віхола, яка у деяких районах спричинила сніговий покрив до двох метрів.
Надійшла вказівка проводити операцію за будь-яких погодних умов, тож оперативники застосовували танки та бронетехніку. Але, як наслідок, ешелони з високогірних районів дійшли до станцій навантаження аж 25 жовтня. Подальше транспортування відбувалося залізницею із 87 станцій.
У доповідній записці секретар Дрогобицького обкому Горобець згадував слова енергетика дрогобицької електростанції: "Скільки я прожив на світі, але такої влади ще не бачив. Це не люди, а варвари. Не розібравшись хватають дітей, жінок, старців, і, попри зиму, вивозять їх до Сибіру". Деякі ж робітники, за словами партійця, схвально ставилися до дій влади.
Гойдається вечора зламана віть... Пам'яті Василя Стуса
Утечі й смерті в дорозі
Протягом довгої дороги на північ 875 виселенців намагалися втекти з ешелонів, але 515 із них було схоплено. Такими були дані офіційних звітів МДБ.
Історик Ігор Дерев'яний розповідає, що у кожному вагоні за документами мало перебувати 35-40 осіб, але, як свідчили йому люди, що пережили депортацію, насправді у кожному було по 70 людей.
"Щодо умов переїзду, то вони були вже кращими, ніж у 1939—1941 роках. У товарняках з’явилися двоповерхові ліжка-нари. Однак люди знемагали від задухи й тисняви, тоді як на стінах вагона іній виступав… Годували їх таранькою, від якої постійно хотілося пити, і напували окропом. А кожні кілька днів засланців з різних вагонів між собою перемішували, щоб запобігти бунтам", — розповідає Дерев'яний.
Статистика
До Сибіру та Казахстану було насильно вивезено 26 332 сім’ї – 77 791 особу. З них – 18 866 чоловіків, 35 685 жінок та 23 240 дітей до 15 років. Це не єдина, але наймасовіша депортація, здійснена на заході Україні.
Українські митці і радянські спецслужби: презентували анімацію за розсекреченими документами
Виселення резервних сімей
Визначені планом квоти на депортування були більшими, аніж кількість підготованих облікових справ.
Частина обласних УМҐБЗ російської "Управление Министерства государственной безопасности", у кращих комуністичних традиціях, прозвітували про перевиконання плану — понаднормове виселення українських сімей.
Наприклад, УМҐБ у Рівненській області прозвітувало про те, що замість 3 810 сімей, які мали бути виселені, в результаті операції було депортовано 3 829 родин. Також у зв'язку з тим, що на момент виселення спецслужбовцям не вдалося застати на місці 320 сімей, ще 44 сім'ї було відсіяно у зв'язку з оперативним міркуваннями, а ще 8 сімей через інфекційні захворювання — замість них було депортовано з резерву 391 родину.
Ігор Дерев'яний також говорить, що в списках, з якими приходили до хат вояки, були зазначені лише цифри. "Тобто військові знали тільки кількість людей, яких мають вивезти з села. Прізвищ там не було, і вони не мали інформації, хто з людей причетний до підпілля, а хто — ні". За його словами, відбір був суто суб'єктивним.
Вигадані куркулі
Окрім боротьби з націоналістами, свої дії карателі прикривали ще й гаслами про боротьбу з куркулями. Проте навіть радянська статистика свідчить, що виселені, приміром, із Дрогобицької області мали по одній (зрідка дві) корови на подвір'я, 22 % із цих господарств — по двоє коней, лише третина — по свині й тільки чверть — плуги та борони.
Залишене майно, землю та нерухомість розподілили на потреби колгоспів, місцевої влади та безхатьків. Згодом у чимало порожніх квартир і домівок заселилися новоприбулі росіяни.
Дослідники оприлюднили скан-копії підручників радянських спецслужбовців
Придушити не вдалося
Радянський режим сподівався, що за допомогою депортації вдасться розгромити український визвольний рух. І в перших рапортах про результати операції "Запад" комуністи так і писали:
"ЦК КП(б)У відзначає, що в результаті заходів, проведених органами МҐБ УССР і Обкомами КП(б)У західних областей УССР, українсько-німецькі націоналісти і озброєні бандитські групи розгромлені і дезорганізовані".
Та ця оцінка виявилася помилковою, бо вже 9 грудня 1947 року в доповідній на ім'я Хрущова, замміністра державної безпеки Радянської України, Дроздов писав про боротьбу українських повстанців:
"…після виселення сімей бандитів і націоналістів із західних областей УССР українсько-німецькі націоналісти різко активізували свою бандитську діяльність, направляючи її, головним чином, на зрив заходів, які проводить партія та уряд з колективізації і підготовки до виборів в Ради депутатів трудящих".
Пам'ять
Документи МҐБ і КП(б)У про планування та хід операції "Запад" публікують на Електронному архіві Визвольного руху. Тут можна переглянути той самий наказ міністра держбезпеки СРСР Абакумова №00430, який дав старт масовій депортації.
У документі "По делу "Запад", під грифом "Совершенно секретно" є детальний опис того, як мав здійснюватись підйом сімей серед ночі, конвоювання, застосування зброї, облік, погрузка у вагони та інше.
Також колекція містить доповідні записки регіональних управлінь МҐБ про підсумки операції в різних регіонах. Наприклад, у Львові виселили 287 сімей, всього по Львівській області – 5271 сім’я (15920 осіб). Більшість з них – жінки та діти до 15 років. Усю колекцію можна переглянути на сайті Електронного архіву Українського визвольного руху за посиланням.
З 2016 року постановою Верховної Ради 21 жовтня Україна щороку відзначає роковини з дня масової депортації українців до Сибіру. Цьогоріч, у 2022, вшановуємо 75-ті роковини.
50 років операції "Блок": Як КДБ полював на дисидентів і арештовував за коляду
Читайте нас у Facebook і Telegram, дивіться наш YouTube.
Станьте частиною Суспільне Культура: напишіть нам про цікаві події культурного життя вашого міста чи селища. Надсилайте свої фото, відео та новини і ми опублікуємо їх на діджитал-платформах Суспільного. Пишіть нам на пошту: [email protected]. Ваші історії важливі для нас!
