Улюблені фільми незалежності: баланс між життям і війною

Улюблені фільми незалежності: баланс між життям і війною

Улюблені фільми незалежності: баланс між життям і війною
. Колаж: Марія Туча

На 31 рік незалежності України редакція Суспільне Культура попросила українських представників і представниць кінокритики та кіножурналістики назвати свої улюблені українські стрічки. Говорячи улюблені, ми збираємо те, що щиро люблять в українській культурі експерти й експертки з різних галузей. Так Суспільне Культура хоче привернути увагу до назв, які могли раніше не зʼявлятися в добірках значущого чи важливого, але до яких завжди хочеться повертатися.

Ми звернулися до кінокритиків Юрія Самусенка, Лукʼяна Галкіна, Алекса Малишенка, Євгенія Морі, кінокритикині Дарії Бадьйор та співзасновника медіа Vertigo Юрія Поворозника, щоби вони назвали свої пʼять улюблених фільмів, які вийшли після 24 серпня 1991 року. Розповідаємо про них у хронологічному порядку.

"Путівник"

Олександр Шапіро, 2004

Фільм про Київ зразка нульових із гумором розповідає про життєві перипетії мешканців міста й випадкових гостей. Режисер намагається віднайти характер Києва та вловити його внутрішню магію.

"Присмерк"

Валентин Васянович, 2014

Документальний фільм режисера "Атлантиди" про 82-річну жінку та її сина. Після хвороби син втрачає зір, але його матір намагається жити далі, щоби дбати про сина. Стрічка перемогла у конкурсі найкращих українських повнометражних фільмів на Одеському міжнародному кінофестивалі та отримала особливу відзнаку Міжнародного кінофестивалю Docudays.

"Varta 1, Львів, Україна"

Юрій Грицина, 2015

Спроба реконструювати події після "ночі гніву" у Львові, коли в ніч з 18 на 19 лютого з райвідділів поліції активісти викрали приблизно 1225 одиниць зброї, перебравши на себе функцію правоохоронців. Фільм використовує записи радіопереговорів автомобільних патрулів активістів, щоби зрозуміти природу революції.

"Головна роль"

Сергій Буковський, 2016

Особиста історія про маму режисера – акторку Ніну Антонову. Фільм отримав премію "Золота дзиґа" в категорії “Найкращий документальний фільм".

"Ржака"

Дмитро Томашпольський, 2017

Трагікомедія про спроби режисера артхаусу зняти смішне кіно. Якщо митцеві не вдасться виконати завдання за півтори години, його погрожують вбити. Головний герой, якого грає Олександр Мірошниченко, підозріло зовнішньо схожий на Мирослава Слабошпицького.

"Дельта"

Олександр Течинський, 2017

Документальна стрічка про мешканців міста Вилкове в дельті Дунаю. Взимку вони косять очерет, але мріють про фантастичний улов – легендарну рибу білугу, варту цілого статку. Фільм отримав премію "Золотий Дюк" на Одеському міжнародному кінофестивалі за найкращий український повнометражний фільм Національної конкурсної програми, а також премію кінокритиків "Кіноколо" за найкращий документальний фільм.

"Припутні"

Аркадій Непиталюк, 2017

Зняте за пʼєсою Романа Горбика "Центр", це драмеді про бабусю, доньку й онуку, які їдуть на щорічне прибирання цвинтаря. Дія відбувається протягом однієї доби в селі Припутні Чернігівської області.

"Брама"

Володимир Тихий, 2018

Екранізація пʼси Павла Арʼє "На початку і наприкінці часів" про бабу Прісю, яка живе з донькою й онуком у Чорнобильській зоні відчуження. Маючи звʼязок із місцевими міфами, баба намагається вберегти сімʼю від навколишніх небезпек.

"Явних проявів немає"

Аліна Горлова, 2018

Документальний фільм, присвячений Дню захисників і захисниць України. Повернувшися з війни, жінка зустрічається з посттравматичним стресовим розладом та панічними атаками й намагається повернутися до мирного життя. Це історія її боротьби від початку реабілітації до повернення на роботу.

"Додому"

Наріман Алієв, 2019

Повнометражний дебют режисера кримськотатарського походження Нарімана Алієва про батька, в якого помирає старший син під час російсько-української війни. Він намагається перевезти з молодшим сином тіло вбитого до Криму, щоби поховати його за мусульманськими традиціями. Фільм отримав премію "Золотий Дюк" на Одеському міжнародному кінофестивалі за найкращий український повнометражний фільм та три премії кінокритиків "Кіноколо".

"Мої думки тихі"

Антоніо Лукіч, 2019

Трагікомічний роад-муві про подорож звукорежисера з мамою в пошуках крику фантастичного птаха – рахівського крижня. Історія про прірву між поколіннями та спроби цю прірву подолати. Фільм отримав три нагороди на Одеському міжнародному кінофестивалі, дві нагороди премії "Кіноколо" та "Спеціальну премію журі" на Міжнародному кінофестивалі в Карлових Варах.

"Земля блакитна, ніби апельсин"

Ірина Цілик, 2020

Документальний фільм про сімʼю, яка живе в прифронтовому місті Красногорівка. 36-річна жінка виховує самостійно виховує дітей і разом із ними зберігає домашній затишок, поки на тлі лунають обстріли. Діти грають на музичних інструментах і доглядають за котами, а старша донька мріє вступити до університету та зняти свій фільм про війну. Стрічка отримала нагороду за найкращу режисуру в категорії світової документалістики на фестивалі "Санденс", дві нагороди на кінофестивалі Docudays UA, премію за найкращий документальний фільм від "Кіноколо" та багато (справді багато) інших.

"Цей дощ ніколи не скінчиться"

Аліна Горлова, 2020

Документальний фільм про 20-річного Андрія, який із сімʼєю тікав від війни в Сирії до України. Тут він стає волонтером Червоного Хреста, коли на сході України починаються бойові дії. Після смерті батька Андрій вирішує повернутися до Сирії, щоби поховати його. Фільм Аліни Горлової отримав нагороду "Найкращий повнометражний фільм" у секції "Перша Поява" на міжнародному фестивалі документального кіно IDFA.

"Атлантида"

Валентин Васянович, 2020

Після перемоги України в російсько-українській війні Донбас 2025 року виявляється непридатним для проживання. На території залишилися волонтер_ки, які намагаються розібратися з наслідками спустошень, та колишні військові, яким важко адаптуватися в мирному часі. Колись депресивний сценарій фільму в реаліях повномасштабного вторгнення Росії виглядає радше альтернативною історією. Адже україн_ки показали себе набагато більш згуртованими, ніж самі того від себе очікували. Фільм переміг на Венеційському кінофестивалі у програмі "Горизонти".

"Зошит війни"

Роман Любий, 2021

Змонтовані особисті записи українських військових та добровольців показують воєнний побут 2014-2015 років. Цей фільм дозволяє відчути реальність військових і зрозуміти, як вони проживають те, що потім потрапляє в новини.

"Сумні портрети"

Віталій Кікоть, 2021

Короткометражний фільм про любовний трикутник між касиркою і двома охоронцями супермаркету в провінційному місті.

"Погані дороги"

Наталка Ворожбит, 2021

Екранізація однойменної пʼєси драматургині Наталки Ворожбит 2017 року про жінок на сході України під час російсько-української війни. Кожна з героїнь відображає різні боки війни: блокпости, життя в тилу, постраждалих від зґвалтувань і переживання втрати в бою. Натуралістична й жорстка картина реальності, яку Росія принесла в Україну.

"Стоп-Земля"

Катерина Горностай, 2021

11-класниця Маша закохана в однокласника, але не хоче в цьому зізнаватися. Переживати тривожності й труднощі старшої школи їй допомагають подруга й друг, з якими вона ділиться поглядами на життя й майбутнє. Стрічка отримала нагороду "Кришталевий ведмідь" юнацького журі конкурсної програми Generation 14plus на Берлінському міжнародному кінофестивалі, а також гран-прі на Одеському міжнародному кінофестивалі та пʼять нагород на премії "Кіноколо".

"Памфір"

Дмитро Сухолиткий-Собчук, 2022

Напередодні традиційного карнавалу Маланки чоловік повертається до своєї сімʼї після тривалої відсутності. Але йому доведеться повернутися до минулого, коли його син влаштовує підпал у молитовному домі.

"Клондайк"

Марина Ер Горбач, 2022

Родина в очікуванні першої дитини опиняється в епіцентрі подій авіакатастрофи рейсу MH17 Malaysia Airlines 17 липня 2014 року в селі Грабове Донецької області. Жінка відмовляється від евакуації, поки село поступово окуповують. Стрічка отримала нагороду за "найкращу режисуру світового кіно" на кінофестивалі "Санденс" та гран-прі на Міжнародному кінофестивалі в Сієтлі.

"Вулкан"

Роман Бондарчук, 2018

Абсурдне драмеді про мешканців міста Берислав Херсонської області. Перекладач ОБСЄ опиняється в сімʼї, де люди мають свої подеколи дивні звичаї й погляди на життя. Але саме цей несподіваний дауншифтинг допомагає герою знайти свій спокій.

"Співає Івано-Франківськтеплокомуненерго"

Надії Парфан, 2019

Документальне кіно про хор “Чорнобривці”, який є душею комунальників Івано-Франкіськтеплокомуненерго. Історія відданого роботі колективу, який понад усе хоче забезпечити людям тепло.

Більше до Дня Незалежності України

Читайте нас у Facebook або Telegram

Станьте частиною Суспільне Культура: напишіть нам про цікаві події культурного життя вашого міста чи селища. Надсилайте свої фото, відео та новини і ми опублікуємо їх на діджитал-платформах Суспільного. Пишіть нам на пошту: [email protected]. Ваші історії важливі для нас!

На початок