У серії художніх нарисів "Нотатки військових" захисники і захисниці з різних точок України, люди з військовим досвідом з передової і тилу розповідають про свої спостереження. Їхні історії — не завжди про битви, але вони допомагають краще зрозуміти війну.
Ділимося текстом Марії Берлінської, волонтерки, колишньої керівниці "Невидимого батальйону" та "Центру підтримки аеророзвідки". У своєму щемкому зверненні до жінки-воїна, до самої себе чи до посестри вона закликає прийняти невідворотнє й згадати найкращі моменти життя, щоб "в останні секунди ти була готовою". Оригінальний текст авторки наводимо без змін.
У свої останні дні будь тією, ким завжди хотіла бути.
Доброю собою, шляхетною собою, зваженою.
Мудрою в спокійній чесності.
У свої останні дні прийми те, що це останні дні.
Прийми, що друзі загинуть, і ти теж.
Цей страх, ця спрагла ілюзія криється в надії, що вдасться вижити.
Попрощайся з життям, не хапайся за ці надії. Скажи собі чесно, що це кінець.
Так, це дивно, бо ще 56 днів тому мала початися ще одна весна з тих 33-ох років, які ви запланували разом.
Підійди до дзеркала, подивися в очі. Хто ти?
Хто ця людина, якою ти була?
Багато знаєш за собою зла?
Можеш сказати собі, що це кінець, вибачитися за все лихе і відчути вдячність?
Зможеш піти спокійно, з легким серцем?
Не обманюй себе цією надією, просто готуйся щодня. Обійми найближчих, вдихни їхній рідний запах, запамятай, як добре відчувати в обіймах теплих, живих людей. Говори правду, не май жодного зла в собі.
Йди, розправивши плечі, усміхаючись в небо.
У тебе було божевільно красиве життя.
Вільне, сміливе, розхристане. Хмільне від любові, польотів, музики і вина.
Ти прожила за одне життя десятки бурхливо щасливих, авантюрно дотепних.
Навіщо інстинктивно лишатися ще? Щоб дотягнути до немічної старості, жити з почуттям вини, похоронивши тих, кого любиш, побачивши, як спалили все, що ти любила, твою країну?
Прощай і попроси пробачення. Відпусти. Просто подивись собі в очі, поговори з собою відверто і йди. Сродною працею наближуй волю для своїх людей, вкладай розум і серце в перемогу.
Помолися своєму милосердному Богу.
Щоб коли ти почуєш свист, удар чи постріл, у ці останні секунди ти була готовою.
Щоб тобі було легко і сонячно. Як у дитинстві.
Ілюстрація Ніки Назаренко.
Читайте попередні нотатки
- Історія однієї квартири в оповіданні воїна та видавця Дмитра Савченка
- Степи Дніпровщини, відчуття Вітчизни, морозиво для дітлахів. Нарис командира взводу Дмитра Дудки
Читайте нас у Facebook та Telegram
Станьте частиною Суспільне Культура: напишіть нам про цікаві події культурного життя вашого міста чи селища. Надсилайте свої фото, відео та новини і ми опублікуємо їх на діджитал-платформах Суспільного. Пишіть нам на пошту: [email protected]. Ваші історії важливі для нас!
