Український артист KHAYAT (Андрій Хайат) відомий своїми ліричними піснями. Уже на початку гарячої фази війни він оприлюднив трек "Під дощем", а наразі повернувся з черговою новинкою — піснею "Зорепад".
В ефірі "Вікенду Нової Музики" на Радіо "Промінь" артист розказав про допомогу рідних у творчості, про свої мрії та бажання, чому не варто жити очікуваннями та ностальгувати за минулим, а також розкрив секрет свого імені.
Андрію, чому твій нікнейм у соцмережах не Андрій Хаятт, а Адо Хаятт?
Саме Адо називають мене усі рідні, тому що це моє перше ім'я. В останній момент батьки вирішили його змінити, але мені чомусь здається, що перше ім'я, яке ви даєте дитині, — таке воно і має бути. Зараз це такий маркер: людина рідна мені, якщо вона мене так називає.
Розкажи, де ти зараз?
Я наразі приїхав до своїх родичів на Кропивниччину. Через благодійні концерти та переїзди досить давно їх не бачив, захотілося декілька днів провести у родинному колі.
Про родинне коло: операторську роботу до відео "Під дощем" виконувала твоя бабуся. Як це відбувалося? Як вона впоралася?
Моя бабуся — людина, яка не боїться всіляких челенджів. Вона насправді ініціювала ці зйомки. Я їй казав, що це дуже важка робота — тримати камеру і так далі. А вона каже — ні, давай щось робити, війна, треба випускати контент. І вона сама тримала камеру однією рукою, іншою — світила ліхтариком, щоб було світло у кадрі. Це дійсно цікавий досвід і це неможливо забути — бабуся доклала руку і причетна до твоєї творчості.
До минулого синглу гітарну партію тобі писав тато, а чи долучалися твої рідні до створення пісні "Зорепад"?
Так, ми писали "Зорепад" знову разом з татом. Він в мене дуже гарно грає на гітарі, і основні гітарні партії писав він. Ці пісні стали дуже особливими для мене. Навіть не через те, що війна, а через те, що відбулося зближення з рідними. Уперше таке зі мною відбувається: пісня просто ллється з мене. Так відбувалося і з "Під дощем", і так відбувається із "Зорепадом". Я навіть не думаю, коли співаю, — вона просто ллється.
Що ти хотів сказати слухачам піснею "Зорепад"? Який її головний меседж?
Головний меседж пісні в тому, що ми маємо жити далі попри всі негаразди та перепони в нашому житті. Життя неможливо зупинити. Кожен день нашого життя — це окрема сторінка. Війна війною, але молодість, дитинство, любов, мрії — все це не можна відкладати. Воно не буде чекати, поки закінчиться війна, розумієте? І пісня про те, що треба йти далі й підтримувати один одного.
Коли ти востаннє бачив, як падає зірка? Ти пам'ятаєш, що ти загадав і чи збулося твоє бажання?
Я не встиг! Таке було декілька разів за моє життя, і коли це побачив, просто не встиг усвідомити — це було так швидко! Це — мить: ти не встигаєш зібратися з думками. У мене дуже багато мрій та бажань.
Що б ти загадав?
Це було б щось дуже таке дитяче. Тоді, коли я був малим, то, можливо, якусь подорож до табору, до "Артеку", або щось таке. На той момент це було б щось таке дуже наївне. Зараз би загадав одне єдине бажання — щоб в нас було мирне небо.
У шоу "Селекція" ти розповідав, що написав пісню "Зорепад" на третій місяць війни. Ти закликав людей не сумувати за минулим, рухатися далі. До того моменту, як ти зрозумів, що життя продовжується, в якому ти перебував емоційному стані?
Я був у занепаді. Не те щоб в мене була якась завищена емпатія стосовно війни та людей, які страждають у гарячих точках… Я не зовсім розумів, як себе поводити, який транслювати настрій. Я відчував у собі негатив, який я не хотів передавати людям.
Я розумів, що то якась моя особиста історія і треба з нею впоратися. А коли впорався, зрозумів, що людей потрібно налаштовувати на позитив. Але не давати їм марні надії, наприклад, що перемога буде завтра. Ці надії сильно впливають на емоційний стан. Ви не можете нічого планувати, тому що постійно чекаєте: от завтра, завтра буде перемога. А нічого такого не відбувається. Тому не треба жити очікуваннями.
Печаль, яку ти оспівуєш у своїх піснях, — це тому, що у тебе такий ліричний образ? Чи це тобі диктує світ навколо?
KHAYAT — це не продюсерський проєкт, тому в мене немає такого поняття, як "образ". Я не маю якихось системних ходів: я просто пишу про те, що відчуваю. Якщо це корелюється з навколишнім світом — тоді виходить добра пісня. Не завжди так буває, але кожного разу це для мене відверта сповідь. Я дуже вдячний Богові за те, що маю можливість так писати.
Але майже усі твої пісні ліричні та сумні. Наскільки ти позитивна людина?
У принципі, я спокійний, розмірений. Коли потрібно бути веселим — я веселий, але я не можу витискати із себе ці емоції. Я взагалі вважаю, що артисти мають писати у тих станах, у яких їм комфортно. І не кожен артист може робити, наприклад, музику для свят або застіль. Для цього є інші артисти, які не пишуть ліричних пісень. Тому це моя особливість — писати відверту, змістовну музику.
У своїй творчості ти робиш ставку на текст. Як тобі зараз пишеться? Ти зараз над чимось працюєш?
Так, насправді я написав дуже багато пісень наперед. На цей рік у мене вже розплановані всі релізи. Коли я знайшов ресурс, щоб написати "Під дощем", я накопичив, напевно, 7-8 пісень. У мене був такий творчий потік. Ще буде одна колаборація цього року, а наступний реліз відбудеться вже на початку серпня.
Редакторки текстової версії: Міла Кравчук, Світлана Берестовська.
Більше інтерв'ю з українськими музикантами
- Артем Пивоваров: "Моя місія – відстоювати культуру нашої країни"
- "Зараз у всіх свій обов’язок перед країною": Сергій Соловій, гурт Kozak System
- "У піснях постійно повинне звучати слово "перемога": Іво Бобул про війну, своє волонтерство, мову, російських митців
- Лаура Марті: "Моя місія зараз – співати на підтримку України"
- Данило Галико, гурт Blooms Corda: "Під час війни творчість допомагає зібрати себе докупи"
Читайте нас у Facebook: головні новини культури України та світу
Читайте нас у Telegram: головні новини України та світу
Станьте частиною Суспільного: повідомляйте про важливі події з життя вашого міста чи селища. Надсилайте свої фото, відео та новини і ми опублікуємо їх на діджитал-платформах Суспільного. Пишіть нам на пошту: [email protected]. Ваші історії важливі для нас!
