Ґрейсі Абрамс не відстає від інших американських попвиконавиць та випускає влітку свій новий альбом. Daughter from Hell вийде 17 липня, і хоча попередній альбом Абрамс The Secret of Us мав комерційний успіх, артистка часто стає обʼєктом насмішок та мемів.
Хтось вбачає серед причин хейту мізогінію, а хтось — непотизм. Втім, є і конструктивні зауваження щодо її альбомів. Тож наскільки зараз критика Ґрейсі Абрамс заснована на якості її музики, а наскільки — на упередженнях? Відповідь Вінстон Вон шукатиме у новому тексті для проєкту "Artилерія" від Суспільне Культура.
Початок кар'єри Ґрейсі Абрамс
Ґрейсі Абрамс почала свою музичну кар'єру в 2019 році, підписавши контракт з Interscope Records — одним із найбільших музичних лейблів США. У 2020 році там вийшов її дебютний мініальбом Minor, і вже за рік — другий під назвою This Is What It Feels Like.
У 2023 році вийшов дебютний повноформатний альбом Good Riddance, який отримав хоч і змішані, але здебільшого позитивні відгуки. У різних рейтингах найкращих альбомів за 2023 рік Good Riddance займав місця в середині списку. Хоч цей альбом і не подарував нам гучних хітів та не підкорив чільні місця в основних музичних чартах, він приніс Абрамс номінацію на "Ґреммі" у категорії "Найкраща нова артистка".
Через рік після дебютника у Ґрейсі Абрамс вийшов альбом The Secret of Us, який і подарував їй масову популярність. Саме після The Secret of Us Ґрейсі стала повноцінною знаменитістю — люди почали слідкувати за неї та обговорювати її життя, зокрема за стосунками з актором Полом Мескалем. Такі пісні, як That's So True (яка була вже в делюкс-версії альбому), I Love you, I'm Sorry, та спільна з Тейлор Свіфт пісня Us., з'явилися у сотнях тисяч відео користувачів TikTok.
Хейт проти критики
Кожен новий виконавець та кожна нова виконавиця стикаються з хейтом і критикою. Виконавицям у цьому плані ще складніше, адже окрім звичних скептицизму до нового та об'єктивної критики їм також доводиться чути суто сексистські претензії з боку чоловіків. І Ґрейсі Абрамс не виняток. Але більшість критики в її адресу йде з бульбашок, які ближчі до її безпосередньої цільової аудиторії.
Через схожий підхід до сонґрайтингу та спільних продюсерів Ґрейсі часто порівнюють із Тейлор Свіфт, але треба визнати, що їхні аудиторії не сильно збігаються. Хоч обидві артистки й мають найбільший успіх саме серед білих гетеросексуальних жінок, команда Ґрейсі також намагається позиціювати її на більш широку аудиторію любителів інді-музики.
Про це свідчать, зокрема, кліпи артистки, зазвичай зняті у "негламурних" локаціях: у квартирі, під мостом, у шкільному актовому залі. Музичні відео Абрамс ніби повторюють візуальні прийоми популярних інді-фільмів, на кшталт тих, які випускає студія А24.
Також на YouTube-каналі Ґрейсі часто виходять відео про те, як вона писала ту чи іншу пісню. Там вона найчастіше постає в образі простої художниці, яку щойно відірвали від роботи. Словом, її образ нагадує не попзірку з багатомільйонним бюджетом, а скоріше просту артистку-початківицю, яка робить усе сама. Однак за цим образом стоїть велика команда фахівців.
Меми про невиразний вокал Ґрейсі та про її зовнішній вигляд на публічних заходах найчастіше з'являлися у ЛГБТКІ+ та інді-прошарку соцмережі X (колишній Twitter). "Про всяк випадок я заблокую Ґрейсі Абрамс", — часто пишуть користувачі X та Instagram у коментарях під повідомленнями про будь-яку резонансну подію. Загалом Ґрейсі Абрамс стала цапом-відбувайлом у сучасній попкультурі: кожен коментатор вважає за необхідне так чи інакше її підколоти за образ, звучання або поведінку.
Головна претензія до Абрамс — це звучання її пісень. Користувачі соцмереж часто називають її музику вторинною та бляклою. Порівняння з Тейлор Свіфт або Lorde і справді мають сенс, адже їх та Ґрейсі Абрамс продюсували ті самі люди. Над першим альбомом Good Riddance працював Аарон Десснер, відомий за роботою над альбомами Тейлор Свіфт Evermore та Folklore, а над другим — Джек Антонофф, який продюсував альбоми Melodrama Lorde та численні альбоми Тейлор Свіфт, зокрема 1989, Evermore, Folklore та The Tortured Poets Department.
Окрім двох вищезгаданих виконавиць, обидва продюсери працювали й з іншими виконавцями та гуртами: Florence + The Machine, St.Vincent, Кендріком Ламаром, Ланою Дель Рей тощо. Втім, найбільше впливів у музиці Ґрейсі Абрамс саме від Lorde, а також Тейлор Свіфт, у якої Абрамс була запрошеною виконавицею в турах.
У рецензії на проривний для Ґрейсі Абрамс альбом The Secret of Us музичний критик Ентоні Фантано зауважує, що артистка не додає нічого нового до вокальної манери, натхненної Lorde, та до сторителінгу у стилі Тейлор Свіфт. Він поставив альбому "від впевненої двійки до сильної трійки" за власною десятибальною шкалою.
Дана Поланд зі Slant Magazine відзначила те, що хоч у Ґрейсі й були шанси створити хороший попальбом, все ж її музиці забракло глибини. Натомість рецензії від мейнстримних медіа були здебільшого позитивними — The Telegraph та Rolling Stone оцінили альбом на 80 балів зі 100, а на Pitchfork взагалі немає рецензії на The Secret of Us.
Публіці, яка слухає FKA Twigs, Charli XCX, Еддісон Рей та інших попартисток, які постійно експериментують зі звуком, є з чим порівняти творчість нової артистки. І поки що Ґрейсі Абрамс не може вразити їх яскравим образом або експериментальним звучанням. Однак маркетинг-команда Ґрейсі підносить її творчість як нове слово у жіночій попмузиці та новий рівень щирості.
Один невдалий жарт
Інша причина, через яку Ґрейсі Абрамс критикують в інтернеті — це її публікація в Instagram Stories 2017–2018 року, коли артистці було 18 років. Тоді Ґрейсі ще не розпочала музичну кар'єру. Там вона запостила скриншот із серіалу "Дивні дива" з обличчям актора Фінна Вулфгарда, якому на той момент було 14 років із підписом: "Незручна ситуація. Так, йому 14, але я все ще тільки за".
Після початку музичної кар'єри Абрамс ніяк не коментувала цю заяву публічно, але користувачі Reddit в обговореннях діляться скриншотами старого посту в Instagram виконавиці, де вона перепрошує за невдалий жанр буквально на наступний день після його публікації. Також користувачі писали в особисті повідомлення артистці вже після виходу альбому The Secret of Us. На скриншотах переписувань з Абрамс, якими вони ділилися, можна побачити, що вона просить вибачення за ту історію.
Як сепаруватися від батьків
Нав'язливий маркетинг The Secret of Us і невідповідність між відгуками пересічних слухачів та рецензіями профільних медіа створили в аудиторії відчуття, ніби Ґрейсі Абрамс — це штучно створений продюсерський проєкт, а не нове ім'я в попмузиці, яке виникло органічно.
До домислів про штучність Ґрейсі Абрамс добре вписався той факт, що батько Ґрейсі — голлівудський режисер Джей Джей Абрамс. Сама Ґрейсі не заперечує власних привілеїв та відкрито говорить про те, що її походження і справді допомогло їй на творчому шляху.
"Є дискурс щодо питань непотизму, і це доречно. Я думаю про свої привілеї, і це найбільше схоже на сітку безпеки. У мене є можливість експериментувати, концентруватися, в мене є унікальна можливість присвятити себе тій справі, яку я люблю. Я виросла, не переймаючись про фінанси, це найголовніше", — зізналася Абрамс у подкасті Popcast.
Абрамси не вперше стикаються з хейтом: Джей Джей Абрамс відомий за фільмами "сиквельної трилогії" у франшизі "Зоряних воєн" — "Пробудження сили" та "Скайвокер. Сходження". Ці фільми критикували та ненавиділи з різних причин — починаючи банальними мізогінією та расизмом (деяким глядачам не подобалося, що головні ролі у нових фільмах виконували жінка та афроамериканець), закінчуючи об'єктивними претензіями до сценарію та постанови боїв. В інтернеті Абрамса навіть почали називати Джар Джар Абрамсом, відсилаючи до Джара Джара Бінкса — найбільш непопулярного персонажа "Зоряних воєн", з якого часто насміхаються фанати франшизи.
Утім, повернімося до Ґрейсі. Дискурс щодо непотизму гостро стоїть у сучасній попкультурі. Люди часто вважають несправедливим, коли одним артистам, акторам чи моделям доводиться пробиватися до вершин важкою працею, а іншим просто пощастило народитися у впливовій родині. Для нащадків артистів виник сленговий термін "непобейбі", який можна коротко розшифрувати як "дитина непотизму".
Та не всі "непобейбі" автоматично стають об'єктами хейту і насмішок. Найменше хейту отримують актори та акторки, чиї батьки теж були відомими у своїй професії: Донал Ґлісон, Лайза Мінеллі, Керрі Фішер, Мая Гоук, Дакота Джонсон та інші рідше потрапляють під шквал критики.
Причиною цього може стати те, що в кіно та театрі з давніх часів поважали акторські династії, і сучасні непобейбі просто продовжують цю традицію. Серед музичних артистів образливого ярлика "непобейбі" вдалося уникнути доньці Вілла Сміта Віллоу Сміт, яку часто називають "найталановитішою зі Смітів", натомість її брата Джейдена згадують як негативний приклад непотизму. Донька Ленні Кравіца Зої Кравіц хоч і не затримувалася в жодному з родів діяльності надовго і встигла побути моделлю, акторкою, режисеркою та випустити декілька маловідомих музичних альбомів, все одно залишилася улюбленицею публіки.
Ставлення до артистів та артисток із заможних родин завжди відрізнялося від ставлення до тих, хто "зробили себе самі". Втім, відомих та визнаних непобейбі теж багато. На походження Біллі Айліш (її батьки — актори), Віллоу Сміт або Енріке Іґлесіаса (сина відомого іспанського співака Хуліо Іґлесіаса) вже майже ніхто не звертає увагу.
Здолати спекуляції щодо того, що ти маєш успіх лише завдяки зв'язкам батьків, а не власному таланту — важкий виклик для артиста або артистки, але його можна подолати. Якщо випускати якісну музику або сформувати унікальний образ. Зараз Ґрейсі Абрамс цього сильно бракує. Біллі Айліш свого часу змогла врятуватися від клейма непобейбі завдяки тому, що репрезентувала якраз той типаж, якого у попкультурі іще не було. Водночас Ґрейсі Абрамс у своєму публічному образі розігрує ті самі карти, що і Lorde та Тейлор Свіфт.
Чи змінить все новий альбом
І якщо дискусія про статус непобейбі Ґрейсі Абрамс досі продовжується, отже, її найкращий альбом тільки попереду. Альбом Daughter from Hell може змінити ситуацію. Для нього вона міняє образ — підстригає волосся коротше, наносить темний макіяж та використовує у візуальних матеріалах холодніші кольори.
Кліпи до тих синглів, що вже встигли вийти, іще більше заграють із візуальною мовою артхаусного та незалежного кіно. У нових піснях також з'являються синтезатори й стає менше акустичної гітари, яка була основним інструментом попередніх альбомів.
Можливо, Ґрейсі Абрамс і справді вдасться людей переконати у своїй щирості, а можливо, ролаут Daughter of Hell — це логічне продовження стратегії її попередніх творчих періодів. Просто тепер Ґрейсі та її команда намагаються зробити свій продукт ще більш схожим на інді. Але дуже складно зробити переконливу персонажку, взявши як референс образу, наприклад, Фібі Бріджерс, але з музикою, як у Тейлор Свіфт.
Певна річ, що через патріархальні упередження градус скепсису до будь-якої артистки-початківиці набагато більший, аніж до її колег-чоловіків. І Ґрейсі Абрамс також не виняток. Привілейований непотичний статус та контраверсійні пости з минулого і справді набагато частіше замовчують або прощають, якщо йдеться про кар'єру артиста-чоловіка.
Наприклад, у випадку Біллі Айліш та Чаппел Роун багатих батьків користувачі інтернету ніби спеціально розшукували, а той факт, що батьки 2hollis мають довгий досвід менеджменту музикантів та участі у різних гуртах, зазвичай висвітлюють із позитивного боку.
Втім, було б неправильно заперечувати, що музично Абрамс бракує глибини, а її тексти й вокал використовують ті самі прийоми, що і в її попередниць, та є неоригінальними. Чи вдасться їй стати повноцінною попіконою та нарешті позбавитися клейма вічної виконавиці на розігріві, покаже новий альбом Daughter from Hell, який вийде вже 17 липня. З перших синглів та з того, що сама Ґрейсі називає новий альбом продовженням The Secret of Us, складно зробити втішний прогноз, хоч певну динаміку зміни образу також можна помітити.
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: [email protected]
