Нещодавня премʼєра біографічного фільму про життя і творчий шлях Майкла Джексона повернула увагу публіки до звинувачень співака у розбещенні неповнолітніх.
У самому фільмі цієї сторінки біографії артиста уникають. Дія фільму закінчується підготовкою до релізу альбому Bad, який вийшов за 6 років до перших звинувачень.
Фільм отримав змішані відгуки критиків. І хоч глядачі відзначають схожість виконавця головної ролі Джаафара Джексона (племінника співака) із самим Майклом Джексоном та якість постанови музичних номерів, фільм критикують за "стерильне" та "вилизане" зображення біографії артиста.
У новому тексті "Artилерії" журналіст Суспільне Культура Вінстон Вон відтворив хронологію звинувачень і порівняв їх із тим, що показали у фільмі.
Зі стадіону в суд
Першим подав судовий позов проти Майкла Джексона стоматолог Еван Чендлер. Він заявив, що артист непристойно поводив себе з його сином Джорданом. Це сталося в 1993 році — у той же самий рік, коли Майкл Джексон виступив на "Супербоулі". Саме цей виступ часто називають тим самим, після якого шоу в таймауті стало цікавішим за саму гру. Більше про це — в окремому тексті про "Супербоул".
Розслідування справи Чендлера проходило під пильною увагою медіа та розділило суспільство на два табори — тих, хто вірили Чендлеру, та тих, хто вірили Джексону. Сам співак не коментував звинувачення впродовж декількох місяців.
За оприлюдненими доказами, син Евана Чендлера зізнався в тому, що Майкл Джексон його домагався. Водночас це зізнання він зробив, перебуваючи під дією сильного барбітурату, бо батько проводив йому стоматологічну операцію. Потім в Евана Чендлера знайшли борг зі сплати аліментів на понад 68 тисяч доларів.
Своєю чергою сестра Майкла Джексона — Ла Тоя Джексон — висловилася на захист Чендлера, а не заступилася за брата. Щоправда, пізніше вона все ж відмовилася від своїх слів, зокрема й від написаного у власній автобіографічній книзі "Ла Тоя. Рости в сім'ї Джексонів" 1991 року. У ній Ла Тоя писала, що нібито всі діти в сім'ї Джексонів потерпали від фізичного та сексуального насилля з боку батька. Причиною, чому Ла Тоя робила такі заяви проти своїх брата і батька, вона назвала тиск з боку свого колишнього чоловіка Джека Гордона.
Зрештою справа Чендлера завершилася угодою, за умовами якої Майкл Джексон мав виплатити Джордану понад 15 млн доларів, ще по півтора мільйона — обидвом батькам та п'ять мільйонів адвокату родини Чендлерів.
Хоч юридично і вдалося владнати звинувачення з боку родини Чендлерів, репутація Майкла Джексона була зіпсована. Але попри заголовки про домагання, які з'являлися у пресі ледь не щотижня, і втрату партнерства з Pepsi, альбом HIStory, який вийшов через два роки з моменту перших заяв з боку Чендлерів, мав комерційний успіх (продалося понад мільйон копій, альбом протримався в десятці найпопулярніших альбомів чарту Billboard 200 впродовж шести тижнів), а гастролі артиста продовжувалися.
Документальні трилери
Відтоді майже кожні 10 років з'являлися нові деталі звинувачення і деталі від інших людей, які заявляли, що зазнали домагань з боку Майкла Джексона.
У 2003 році справа дійшла до затримання Майкла Джексона і допитів ще десятьох дітей, які заявили, що стали жертвами артиста. Стимулом до початку обшуків і розслідувань став документальний фільм "Життя з Майклом Джексоном" Мартіна Башира, в якому з'явився Гевін Арвізо — на час знімань інтервʼю 12-річний хлопець, який хворів на рак. У кадрі Майкл Джексон тримає Гевіна за руку та розповідає, як сильно любить допомагати дітям.
"Найбільше натхнення я отримую від дітей... Мене надихає їхня невинність. Мені просто подобається бути поруч з ними весь час", — зізнається Джексон в інтерв'ю.
У тому ж документальному фільмі він зізнався, що часто запрошував різних дітей розділити з ним ліжко, але нібито без сексуального контексту. На захист цієї заяви Джексона висловилися актор Маколей Калкін, який знявся у кліпі до пісні Black and White, де і познайомився з Джексоном, та танцівник Вейд Робсон, який вперше зустрів Джексона після перемоги на танцювальному конкурсі у віці п'яти років. Калкіну та Робсону на момент допитів було 23 та 21 рік відповідно.
Сам Джексон заявив, що його засмутило те, як його зобразив Башир. Майкла Джексона тоді підтримали Мадонна і Ноель Галлагер з Oasis — вони також засудили режисера. Джексона зрештою суд визнав невинним, адже більшість дітей, які давали свідчення проти нього, згодом відмовилися від своїх слів.
А через 16 років, уже після смерті Майкла Джексона, виходить іще один документальний фільм, "Покидаючи Небувалію" (англ. Leaving Neverland), де діти, які знали Майкла Джексона, діляться своїми свідченнями проти виконавця. Одним із героїв фільму став Вейд Робсон — танцівник, який виступав із п'ятирічного віку та співпрацював із Брітні Спірс та *NSYNC, а також був гостьовим суддею в американській версії талант-шоу "Танцюють всі".
У розслідуваннях 1993 та 2003 років Робсон свідчив на користь Джексона та заперечував неправомірні дії з його боку. Але вже у 2013 році він подав у суд на представників артиста. Пізніше він взяв участь у зйомках фільму "Покидаючи Небувалію".
Певна річ, сім'я Майкла Джексона зробила спроби завадити розповсюдженню фільму, і через судову тяганину з HBO "Покидаючи Небувалію" довелося видалити зі стримінгового сервісу HBO Max, який належить компанії. Через це також затримався випуск другої частини фільму, яку опублікував британський телеканал Channel 4.
Чи був Джексон жертвою
Втім, попри велику кількість звинувачень, Майклу Джексону не бракує людей, які підтримують його. Зокрема, у згаданій вище автобіографічній книзі сестри артиста та в інтерв'ю самого Джексона йдеться про те, що Майкл сам був жертвою насильства в дитинстві. Фанати артиста часто сприймають це як аргумент на користь того, що Джексон не міг чинити насильство щодо дітей, адже сам страждав від нього у дитинстві.
Також точаться дискусії довкола того, чи страждав Джексон від домагань з боку співачки Даяни Росс, яка знала його за гуртом Jacksons 5. На момент знайомства з Росс Майклу було 9 або 10 років. Росс допомагала Jacksons 5 із записом та просуванням музики, а вже після дорослішання Майкла вона часто виступала разом із ним.
В інтерв'ю Майкл Джексон часто згадував, що Даяна Росс була найбільшим коханням його життя, хоча сама вона частіше казала, що їхні стосунки були суто платонічними. Тож невідомо, чи були між неповнолітнім Майклом та на 13 років старшою за нього Даяною будь-які інтимні взаємодії.
Пісню Remember The Time часто вважають присвятою Даяні Росс, але щодо більш очевидної, на перший погляд, пісні Dirty Diana такого чіткого консенсусу немає. Деякі вважають, що пісня і справді присвячена Даяні, а дехто називає це просто збігом і вважає, що в ній йдеться про культуру групіз — фанаток, які їздять у тури з відомими гуртами та нерідко вступають у романтичні чи сексуальні стосунки з ними.
Серед захисників Майкла Джексона часто побутує думка, що він був "невигідним" для шоубізнесових еліт. Навіть смерть виконавця вважають невипадковою. У зв'язку з останніми розслідуваннями щодо злочинів репера P. Diddy, фанати підозрюють його у причетності до смерті Майкла Джексона.
Є заяви від колишніх детективів поліції Лос-Анджелеса щодо причетності P. Diddy до вбивства Тупака Шакура, але подібні теорії щодо його причетності до вбивства Майкла Джексона поки що не мають конкретних доказів. В інтернеті можна знайти фанатські теорії про те, що Майкл Джексон нібито намагався попередити громадськість про небезпеку P. Diddy. В інтерв'ю 1995 року, де Джексон вчергове відкидає звинувачення в педофілії, він каже: "Спитайте хлопця далі по вулиці, але не Майкла Джексона". Цією цитатою фанати найчастіше підкріплюють свою теорію щодо того, що Майкл Джексон намагався попередити людей про P. Diddy. Але на момент проведення інтерв'ю у P. Diddy не було нерухомості поряд із Майклом Джексоном — вони взагалі жили у різних містах. Натомість найвідданіші фанати Джексона допускають, що їхній кумир переховував дітей у своєму маєтку саме для того, щоб вберегти їх від P. Diddy.
Також, починаючи з 2024 року, існує фанатська інтерпретація, згідно з якою репер J. Cole у своєму треку She Knows вказує на причетність P. Diddy до вбивства декількох знаменитостей, серед яких згадується і Майкл Джексон:
Rest in peace to Aaliyah (Вічна пам'ять Aaliyah)
Rest in peace to Left Eye (Вічна пам'ять Left Eye)
Michael Jackson, I'll see ya (Побачимося з тобою, Майкле Джексоне)
Just as soon as I die (Коли я помру)
Байопік
Фільм "Майкл" Антуана Фукуа спочатку мав зачепити тему звинувачень 1993 року, але кінцівку перезняли, зосередившись у фінальному акті на ролауті альбому Bad. Фільм довелося перезнімати через те, що Джордан Чендлер, який першим заявив про домагання з боку Джексона, заборонив зображати себе як персонажа у майбутніх байопіках про Майкла Джексона.
Сам режисер фільму Антуан Фукуа не заперечував звинувачень проти Майкла Джексона, але висловив скептицизм щодо них. "Іноді люди кажуть погані речі заради грошей", — прокоментував він Variety.
Єдиний натяк на справу про домагання — це книжка про Пітера Пена, яку Майкл читає в сценах із дитинства і потім відкриває її декілька разів в інших сценах фільму. Кадр затримується на назві казкової країни Небувалії (англ. Neverland), на честь якої Джексон назвав свій маєток у Санта-Барбарі, Каліфорнія.
Тему взаємин із Даяною Росс фільм також не розкриває. Власне, у самому фільмі її як персонажки взагалі немає.
Тож фільм Антуана Фукуа важко назвати історією живої людини — лише історією сценічного образу. Подібне можна сказати про багато музичних байопіків, але "Майкл" оминає як ту версію, де Джексон був нападником, так і ту, де він був жертвою. Фільм застряг у патовій ситуації, адже команда не могла б підтримати жодну зі сторін конфлікту через потенційні юридичні проблеми. До створення стрічки також були долучені різні члени сім'ї Джексонів, і тому можна допустити, що багато особистих деталей проігнорували через це.
На кожну заяву, яку режисер міг зробити цим фільмом, відповіла б група адвокатів, зацікавлена у протилежній точці зору. Тому зняти правдивий байопік Майкла Джексона принаймні в найближчі кілька десятків років просто неможливо.
Водночас щодо реальної причетності Майкла Джексона до тих злочинів, які йому приписують, досі точаться дискусії та розслідування. Але Майклу Джексону вдалося те, що вдається небагатьом виконавцям — після стількох звинувачень все одно залишитися на плаву. Усі звинувачення та потенційні докази майже ніяк не вплинули на те, як часто музика Майкла Джексона звучить у фільмах, клубах та на стримінгах. Велику роль у цьому зіграло втручання родини та їхньої команди юристів і піарників.
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: [email protected]
