Постанова відомого твору Вірджинії Вульф "Орландо" (режисерка Тетяна Костинюк, драматургиня Людмила Тимошенко) відбудеться 27−28 лютого та 1 березня у Києві у павільйоні КИТ. Вікторія Кіхтенко побувала за лаштунками вистави та розповідає читачам Суспільне Культура про те, що очікувати від постанови, чим вона відрізнятиметься від літературного твору та яким є творчий процес.
"Боже, як холодно! Кажуть, ця зима буде тривати вічно!" — це фраза, яка звучить в одній із перших сцен вистави "Орландо". Її цитує акторка Катерина Рубашкіна, яка вважає: ця історія за романом Вірджинії Вулф відгукнеться й нинішнім часам.
Доволі холодно й у перформанс-павільйоні "Кит" на ВДНГ. Це перша вистава в цьому павільйоні й перша репетиція на прем’єрному майданчику. Актори репетирують, не знімаючи верхнього одягу, а деякі ще й користуються грілками. "Я навіть не хочу називати суми, які нам потрібні, щоби обігріти приміщення під час вистав, а ми ж ще хочемо допомагати", — каже шоуранерка вистави Марина Кошкіна. Це благодійний проєкт, весь прибуток із продажу квитків передадуть на підтримку українських захисників.
Над виставою працюють близько 50 людей протягом дев’яти місяців: більшу частину часу витратили на препродакшн, а ще чотири місяці — на активні репетиції. Прем’єра постанови відбудеться 27–28 лютого (26 лютого відбудеться допрем’єрний показ за донат, також виставу показуватимуть 1 березня).
Суспільне Культура розповідає, як вистава зібрала акторів із восьми київських театрів і чому "Орландо" — це про світ, який "змінюється швидше, ніж ми встигаємо перемкнути століття", як каже драматургиня вистави Людмила Тимошенко.
"Орландо": книга, адаптація, робота в просторі на 360 градусів
Зараз роман "Орландо" Вірджинії Вулф — один із найпродаваніших у київських книгарнях, принаймні якщо орієнтуватися на статистику "Сенсу на Хрещатику". Продажі книжки зросли після анонсу вистави, як каже Марина Кошкіна, акторка Театру Франка, що уперше в ролі шоуранерки. У театрі це фактично роль креативної продюсерки, ідейної натхненниці та людини, яка закохує інших у проєкт, за описом Кошкіної.
Виставу за цим романом Вулф ставлять в Україні уперше. "Коли я читаю цей роман, то або плачу, або сміюся. Авторка дуже іронічна, а книжка дуже глибинна і багатошарова. Вона про самотність, внутрішні страхи й бажання", — вважає шоуранерка.
Щоби створити адаптацію, Марина Кошкіна звернулася до сучасної української драматургині Людмили Тимошенко.
"Ми не були знайомі, але я подзвонила Людмилі й запропонувала працювати над адаптацією. І вона за це взялася, а також сказала мені: «Марино, ви будете чудовим Орландо». Я завжди про це згадую, коли зневірююся і в мене немає сил", — ділиться шоуранерка й виконавиця головної ролі. Як зізнається Кошкіна, суміщати ці ролі буває важко.
Орландо народжується чоловіком в епоху Єлизавети I, але протягом століть змінює соціальні ролі та переживає еволюцію особистості, аж поки не перетворюється на жінку і не починає переосмислювати себе.
"Це досить фантасмагоричний текст, бо Орландо пів життя проживає як чоловік, а пів життя — як жінка. Коли Вулф його писала, це був досить феміністичний твір. Тепер мені цікаво дослідити саму людину, її призначення і два її боки — чоловічий та жіночий. Мені здається, що зараз грані статі стерлися. Жінки залишилися вдома чи пішли на війну, так само як і чоловіки, — коментує Суспільне Культура Марина Кошкіна. — Як каже драматургиня, іноді ми прокидаємося й не знаємо, хто ми сьогодні — поет, акторка, воїн чи квадробер. Як на мене, коли людина прилаштовується до всього і живе згідно з тим, як бачить її суспільство, то витрачає час дарма, а коли вона чесна сама з собою, то може бути щасливою. Я вірю, що у кожній людині живе безліч Я, які ми будемо досліджувати у виставі".
Режисеркою "Орландо" стала режисерка Тетяна Костинюк — учениця майстерні Івана Уривського та Акмала Гурезова, яка працювала над виставою "Ґойзум" і перформативною частиною фестивалю "Вирій" (разом із Максимом Свецьом). За художньо-постановну частину відповідає Анна Шкрогаль, яка має роботи з Давидом Петросяном ("Процес", "Цар Едіп") і Максимом Голенком ("Я бачу, вас цікавить пітьма").
Пластичні рішення втілює солістка Freedom Ballet Катерина Фірсова. Музику для вистави створив актор і композитор Ілля Чопоров, зірка вистави "Кабаре" та інших постанов Молодого театру. Здається, у нещодавній прем’єрі "Картотека" Чопоров уже готувався до ролі собаки Піпіна — найкращого друга Орландо (в другому акторському складі цю роль втілює акторка театру "Золоті ворота" Христя Люба).
"Для мене й багатьох моїх колег це перший проєкт такого масштабу, ми не працювали у подібних просторах. Тут зовсім інша робота зі звуком і акторське існування — працювати для глядача треба буде на дві сторони, бо сцена буде з оглядом 360 градусів. Також для неї треба було повністю створити художні рішення", — додає Марина Кошкіна. На запитання "«Орландо» — це шоу, перформанс чи театральна вистава?" шоуранерка уточнює: "Вистава".
"Подорож Орландо схожа на подорож із книжки "Тисячоликий герой"
Кожен персонаж, якого Орландо зустрічає на своєму шляху, певною мірою втілює його самого, як пояснює Марина Кошкіна. До роботи вона запросила акторів із восьми театрів: Театру Лесі Українки, Театру на лівому березі, Театру на Подолі, Молодого театру, театру "Золоті ворота", Малого театру й Київського театру ляльок.
"Кастингом стали всі роки знайомства", — каже акторка вистави Олександра Городецька, яка грає у Молодому театрі. Більшість акторів "Орландо" розповідають, що прийшли у проєкт не лише заради ідеї, а й заради команди.
"Коли працюєш у державній установі, то часто лише зі своєю трупою. У нас, акторів різних театрів, була мрія попрацювати разом, і зараз ми виходимо на такий рівень, щоби створювати подібні співпраці, — розповідає Кошкіна. — До того ж є глобальна мета — розвивати незалежні проєкти, а також долучати до них молодь". Разом із професійними акторами академічних театрів у виставі грають студентки із КНУТКіТ, майстерні Інни Капінос та Сергія Калантая, Марія Шуліка й Наталія Налімова.
В одному з акторських складів Налімова втілює Олександру — персонажку, яка "змінила" Орландо, ставши його першим коханням та першою зрадою. В іншому складі цю персонажку втілює Олександра Городецька. Обидві кажуть: не хотіли б робити акцент на тому, що грають росіянку.
"Я скоріше граю не росіянку, а певну істоту, образ і символ, тобто те, що приносять росіяни. Це дослідження зла для того, щоби краще його зрозуміти й таким чином перемогти", — каже Олександра Городецька.
"Це більше історія не про цю персонажку, а про Орландо і те, як на нього впливають інші персонажі, які трапляються йому протягом життя. Те, що вона росіянка, і так болить, а якщо ми ще й прямо про це будемо казати, то глядачі одразу будуть сприймати її певним патерном. Тому це простежується більше підтекстом, — пояснює Налімова. — Це дуже непобутовий образ; персонажка, яка матиме різні способи впливати на місце і людей".
Вона описує свою персонажку як "лід, який боїться стати водою": "Коли я почала досліджувати історичний контекст Росії, її наративи, то зрозуміла, що це абсолютно заморожена історія, у якій вони звикли існувати. Росіяни ніби самі є цим замороженим льодом — вони наскільки бояться визнати, хто вони є і що вони роблять, що це виникає дисонанс".
Актор театру "Золоті ворота" Антон Соловей втілює у виставі Мармадюка Шалмардіна (у другому складі грає Ігор Іванов із Київського театру ляльок і театру "Актор"). Його головний герой Орландо зустрічає вже наприкінці історії.
"Для мене ця роль більше не про конкретного персонажа, а про те, що відбувається в Орландо в голові. Мармадюк — ніби сутність, якого Орландо покликав на допомогу собі, хоч і не знаю, чи ця сутність його врятувала, — пояснює Антон Соловей. — Сама історія для мене — про пошук своєї цілісності та спокою в душі. Подорож Орландо схожа на сон чи на подорож із книжки «Тисячоликий герой». Це ніби подорож до себе, коли знаходиш те, що завжди з тобою".
Грізельда-сталкерка на стрипах і токсичний поет, який живе 300 років
Ще один персонаж, який змінює стать, як і Орландо — це Грізельда, яку грають Марія Моторна (Малий театр) і Катерина Рубашкіна (Театр на Подолі, Театр на Печерську). Марія Моторна описує свою персонажку як "сталкерку й павучиху", безмежно закохану в головного героя:
"Коли я шукала прообрази, то мені одразу на думку спадав серіал «Оленя», де Марта дуже нагадує мені Грізельду. Але наша героїня здається цікавішою, особливо після перевтілення в чоловіка. Коли Грізельда — жінка, то її любов проявляється в силі, а коли вона стає чоловіком, Гарі, то більше проявляється в ніжності".
"Для мене прототипом скоріше була українська жінка, яка для своєї родини й для себе вигризе все, що можливо. У ній є певна нарваність, на грані психічного розладу, — каже Катерина Рубашкіна. — Це справді павучиха, як видно з хореографії; вона ніби заплітає Орландо у свій кокон".
Обидві акторки виконуватимуть хореографію на високих підборах: у Марії це двадцятисантиметрові стрипи, у Катерини — удвічі нижче взуття. "Я і так метр вісімдесят один, а на таких високих підборах у мене просто паморочиться голова", — зізнається Рубашкіна.
"Ходити на стрипах — це не проблема, — додає Моторна. — А ось лазити, повзати, підійматися вгору по декорації та існувати в пластиці — це справді важко. Бо стрипи мають бути не стрипами, а ніби продовженням ноги Грізельди. Коли взуваю їх, то вже відчуваю, що це дає мені певний характер та диктує певні правила існування на сцені".
Трохи пізніше на репетицію приходить іменинник — В’ячеслав Бабенков, відомий за роллю в серіалі "Дон Жуан із Жажкова". Він грає у виставі поета Гріна (у другому акторському складі цю роль виконує актор київського Театру Лесі Українки Артем Ємцов). Бабенков ще не знає, що колеги підготували йому сюрприз і ховають торт зі свічками у гримерці.
"Це історія про пам’ять Орландо, його досвід у різні часи, іпостасі чоловіка й жінки та ставлення до різних тем. Мій персонаж — досить заздрісний, неприємний і токсичний тип, але при цьому талановитий. Орландо зустрічає його в той час, коли був молодим максималістом та вважав, що здатен підкорити світ. Поет Грін ніби опускає його на землю. Як і Орландо, він живе 300 років, але ми не знаємо чому", — описує В’ячеслав.
"Хтось відчує цю історію, а хтось ні. Чесно кажучи, ми готові до всього", — додає Марина Кошкіна. "Орландо" планують грати двічі на місяць протягом року. За кошти від квитків на перші чотири вистави хочуть купити логістичний (евакуаційний) наземний роботизований комплекс "Воля-Е" для 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади "Едельвейс", який коштує до пів мільйона гривень. Далі під кожен показ формуватимуть окремі запити. Після кожної вистави також будуть проводити благодійні аукціони.
В антракті можна буде поїсти на фудкортах від мережі Rose Family, а також відвідати музей "Орландо", розташований просто у павільйоні, де можна буде побачити процес створення вистави із домашніми репетиційними відео. На відміну від вистави, там можна буде фотографувати, як і на тематичних фотозонах.
"Нам і без того буде складно грати в цьому просторі, тож глядачі без телефонів допоможуть максимально втримати увагу, — коментує Марина Кошкіна. — Зараз багато вистав можна шматочками подивитися у соцмережах: може, вірогідність того, що інші прийдуть на виставу, коли їх побачать, і збільшиться, але для мене важливіше, щоби глядачі ділилися враженнями, не видаючи таємницю вистави, і заохочували прийти таким чином. Завдяки квиткам цей проєкт зможе жити, а ми зможемо і допомагати захисникам, і платити за оренду всього, що нам необхідно".
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: [email protected]
