З холодними зимовими вечорами зацікавленість літературою лише зростає, а читання стає хобі, що зігріває чи, навпаки, дозволяє випускати негативні емоції.
Редакція Суспільне Культура зібрала книжки, які рекомендує прочитати в лютому. Це ті книжки, які ми або прочитали, або запланували у свій вішліст.
"Місто привидів", Кевін Чень (видавництво "Сафран", у перекладі Олександри Беспалої)
Хто радить: Поліна Горлач, редакторка стрічки новин, оглядачка культури країн Азії
Чому?
Ми рідко говоримо про азійську літературу, але цей роман точно вартий нашої уваги.
Це така собі сімейна сага — через історію головного героя, який повертається з Берліна до рідного тайванського містечка, автор досліджує травму родини та суспільства загалом, конфлікт між традицією і свободою, а також питання ідентичності, прийняття, ролі жінки у родині й у суспільстві.
Це історія про "привидів", які живуть всередині кожного з нас — невисловлені почуття, сором, провину й нездійснені можливості. Це розповідь про те, як минуле продовжує впливати на наше теперішнє, незалежно від того, у якій частині світу ми живемо.
"Меланхолія опору", Ласло Краснагоркаї (видавництво "Комора", у перекладі Олександра Вешелені)
Хто радить: Олексій Мацкевич, відеограф, шеф-редактор диджитал-нейтів-проєктів на Суспільне
Чому?
Прекрасно написаний, хоч і депресивний, дуже попадає в нинішній настрій. Історія про апокаліпсис, катастрофу, яку от-от очікуєш. Сірість, похмурість, той настрій, які передані в цьому романі, дуже суголосні з сьогоденням.
Цей текст допоміг мені заземлитись, сповільнитись. Довгі, розлогі речення неймовірно гарно написані.
"Збирачі ягід", Аманда Пітерс (видавництво "Vivat", у перекладі Дениса Петриченка)
Хто радить: Катерина Яковленко, шеф-редаткорка сайту Суспільне Культура
Чому?
Це дебютний роман канадської авторки, що має походження з мікмаківКорінний народ на сході Канади, один з алгонкінських народів.. І якщо почитати наприкінці книжки подяки, можна звернути увагу на ту велику працю, яку здійснила авторка. Сюжет книги розгортається протягом багатьох років і насправді досить трагічний: адже йдеться про викрадення дитини, життя в родині, де від тебе приховують твоє походження та пошук власного коріння. Кожна з описаних доль у книзі не є простою. Але те, що відчувається поміж сторінок, — це надзвичайне світло. Авторка пише цю історію з теплотою та щирістю — і це одна з причин, чому я можу рекомендувати цю книжку.
Друга причина стосується погляду: ми багато говоримо про деколоніальність та погляд, який має дивитися в бік периферій. Ще у листопаді минулого року я ознайомилася з поезією Лі Маракл — авторки з Канади, що належить до стахлогрупа народів корінних народів, що населяють долину Фрейзер та нижній каньйон Фрейзер у Британській Колумбії (Stó꞉lō) і була вражена тим, як теми, що її турбують, суголосні тому, що відчувається тут в Україні. Я думаю, що в літературі, написаній не тими, хто живе у світових мегаполісах та належить західній культурі, є багато відкриттів.
"Катананхе", Софія Андрухович (видавництво "Комубук")
Хто радить: Оксана Заблоцька, новинарка, оглядачка літератури та книговидавництва
Чому?
Візьміть цю книжку, якщо вас втомила тягуча й темна зима за вікном — "Катананхе" відчувається, наче зануритися в прохолодну дніпровську воду в надвечір'ї спекотного дня.
На вас чекає родинна драма в декораціях оболонських пейзажів — жвава, абсурдна й трохи артхаузна пригода на кілька годин (бо книжка невелика за обсягом — це плюс, якщо вас, як і мене, зараз лякають "цеглинки"). І все це помережане алюзіями на міфологію та згадками попкультурних символів. "Катананхе" може сподобатися вам або ні, але точно не залишить байдужими: цей текст хочеться аналізувати, смакувати, пробиратися в глибші шари й відчувати щоразу по-новому.
- Магічні заклинання та Оболонь: Софія Андрухович про роман "Катананхе" і його першу презентацію
- Античні міфи, підлітки та життя після війни: Софія Андрухович про свій новий роман "Катананхе"
- Софія Андрухович про метафори у "Катананхе", сексуальні сцени і любов до Києва | ВІДЕО
"Квартира на двох", Бет О'Лірі (видавництво "Vivat", у перекладі Олександри Гульоватої)
Хто радить: Валерій Дичаківський, сценарист диджитал-проєктів "Євробачення", ведучий влогів та тіктоків "Євробачення"
Чому?
Легка романтична книга, яка зараз мене відволікає від реальності.
Я здивований, що Netflix ще не екранізував цей роман: незнайомці буквально живуть в одній квартирі, але не перетинаються. Він працює вночі, а вона — вдень. Мова, якою пише авторка, сучасна. Можливо, тому мені особисто цікаво читати, бо наче переглядаю стандартну стрічку від Netflix про кохання.
У книзі цікава структура, є розділи, написані від імені героїні Тіффі, і є ті, що написані від імені головного героя Леона. Книга розбита на місяці й можна прослідковувати, як змінюються стосунки та життя головних героїв.
"Той, хто полюбить тебе у всій твоїй жалюгідній славі", Рафаель Боб-Ваксберґ (видавництво "Грушка", у перекладі Остапа Гладкого)
Хто радить: Валерія Павленко, ведуча проєкту "Культуримо" на YouTube-каналі Суспільне Культура
Чому?
Якщо ви дуже перейнялися атмосферою Дня всіх закоханих, то рекомендую почитати "Той, хто полюбить тебе у всій твоїй жалюгідній славі" Рафаеля Боб-Ваксберґа.
Це збірка короткої прози, яка склалась у красиву рефлексію про бажання бути коханим чи коханою.
Деякі твори — це ніби поїздка на американських гірках. Вони сюрреалістичні й приправлені абсурдним гумором, але від того не стають менш точними та правдивими описами стосунків у сучасному світі.
"Привиди Дому на пагорбі", Ширлі Джексон (видавництво "Жорж", у перекладі Наталії Гоїн)
Хто радить: Євгенія Луценко, редакторка, заступниця шеф-редакторки сайту Суспільне Культура
Чому?
Є будинок із привидами, професор, який шукає паранормальні явища, і компанія незнайомців, які з власних причин вирішують приєднатися до професора і разом пожити в дивному маєтку. Що може піти не так, правда?
Усі складові для класичного горору. Проте мені це сприймалося радше як психологічний трилер, який тримає в напрузі, змушує сумніватися, часом сміятися, заграє з елементами горору і залишає після себе низку запитань.
Я не люблю горори, але ця книжка мені сподобалась. Можливо, через те, що читала її при денному світлі й поза домом. А може, через те, що невизначеність та напруга у тексті були приємними, адже розуміла, що вони контрольовані та завершаться одразу, як я відкладу книжку, а це те, чого часом не вистачає у реальному житті.
"Як це дивитися: українське кіно незалежності", Юрій Самусенко (видавництво Stretovych)
Хто радить: Марія Кабацій, журналістка Суспільне Культура
Чому?
Це книга для всіх, хто щиро вболіває за українське кіно і хоче зануритися в його історію. Її написав кінокритик, ведучий подкасту "Додивитесь в кіно", колишній військовий Юрій Самусенко. Він обрав 34 українські стрічки, створені в період між 1991 та 2025 роками, ніби збираючи пазл нашого новітнього кінематографу.
Список ще із сотні фільмів Самусенко залишає читачам для самостійного перегляду (до речі, його колега зібрав усі фільми з книги у список в Letterboxd). Тож останнього зимового місяця хочеться читати про українські кіношедеври та переглядати їх, йдучи за списком.
"Де кураторство. Художник як куратор та куратор як художник", Катерина Носко та Валерія Лук'янець (видавництво Ist Publishing)
Хто радить: Анастасія Курінська, новинарка, оглядачка візуального мистецтва
Чому?
Це книжка, з якої у 2017 році розпочалося видавництво Ist Publishing: його буквально зареєстрували, аби її видати. Я дуже багато про неї чула, але перший наклад закінчився ще до того, як я зацікавилася мистецтвом, і я ніде не могла знайти навіть вживаний примірник.
Наприкінці 2025-го нарешті вийшло друге видання. Я одразу придбала книжку та анонсувала по ній наступну зустріч свого книжкового клубу. Дуже чекаю на обговорення, бо книжок про кураторство в Україні вкрай мало.
"Поводься як друг. Усе про стосунки з котами, собаками...", Анастасія Крамаренко (видавництво "Віхола")
Хто радить: Марина Саражин, літредакторка Суспільне Культура
Чому?
Стосунки з котами, собаками й іншою живністю зазвичай стають тіснішими, коли температура вдома падає, бо якщо ваш улюбленець не прилипає до батареї — він прилипає до вас.
Початок року в мене видався доволі котоцентричним — що випадає час від часу, бо одне з того, чим я займаюся — це догляд за знайденими на вулиці котами, яким потрібна реабілітація або специфічні умови на час пошуку нової родини. Цей досвід дав мені багато відкриттів: від того, що домашнім улюбленцям, буває, прописують людський антидепресант для підсилення апетиту або канабідіол для знеболення (так-так, імовірність того, що у вас і вашої кішки будуть одні крапельки CBD на двох — не нульова), до того, що пересічний таксист, побачивши переноску з твариною, може поставити вас у ступор запитанням "А шо, коти хворіють?". Але не сумніваюся, що ще багато чого про пухнастих і не дуже ми поки не знаємо.
Тому дуже тішить, коли в українському видавництві з'являється нонфік від української авторки, ветеринарки й експертки з поведінки тварин, покликаний просвітити на тему домашніх улюбленців мене, усіх зацікавлених і (дай боже) того таксиста. З такими очікуваннями й нечитуном від звичної літератури заходжу в лютий.
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: [email protected]
