Думки про українську музику цього року різнилися, як ніколи. Хтось називає 2025 роком стагнації, а хтось навпаки — роком плідним на гучні та знакові релізи від улюблених артистів.
Журналіст Суспільне Культура Вінстон Вон ознайомився з усіма точками зору та проаналізував, що відбувалося з українською музикою цього року у підсумковому тексті проєкту Artилерія.
Застій чи стабільність?
Наразі ситуація сильно відрізняється від тієї, яка була у 2022, 2023 та 2024 роках.
Тоді сприйняття вітчизняної музики сильно змінилося, оскільки з початком повномасштабного вторгнення гостріше постало питання національного самовизначення, в тому числі і в музиці.
Нові артисти почали записувати музику, орієнтовану на українського слухача, а частина російськомовних музикантів перейшла на українську. Тоді ж зріс інтерес до тих виконавців та гуртів, які робили музику українською впродовж багатьох років, але так і не отримали заслуженої популярності.
І ось, через три роки з початку повномасштабного вторгнення та повʼязаного із ним сплеску інтересу до української музики, здається, що він спадає. На мою думку, таке твердження не до кінця відповідає істині.
І справді — постійно шукати, що послухати з українського — це і справді виснажливий процес. Тому цілком логічно, що в якийсь момент на сцені почало зʼявлятися все менше нових імен. Натомість серед тих, хто встиг заскочити на нову хвилю, нагальною стала інша проблема — як зберегти актуальність та увагу аудиторії, яка прийшла у 2022-2024 роках?
І тут є декілька рішень. Наприклад, можна розширювати свій каталог та давати аудиторії більше матеріалу, як це зробили, наприклад, Fuji Moodji або orfin. І це допомогло їм залишитися впізнаваними на інді- та електронній сцені відповідно.
Також можна збільшувати свою медійну присутність шляхом колаборацій з брендами, яскравої присутності у соцмережах тощо.
Наприклад, у Кажанни цього року вийшло лише три треки, але їй вдалося втримати популярність, здобуту впродовж минулих років. Цього року вона провела декілька виступів у різних містах України, дала сольний концерт на концертному майданчику "Вʼява" та анонсувала тур Україною. З цим Кажанні допомогли численні появи у різних шоу, стабільна присутність у мережі та кампейн з Adidas, фото з якого висіли у київському метро впродовж майже усього року.
До речі, для того ж кампейну знявся і гурт Ziferblat, для якого цей рік також був успішним, зокрема через перемогу на нацвідборі та участь у "Євробаченні". За участю в "Євробаченні" слідували тури Україною та Європою. І те, що концерти в різних містах Європи відбулися, свідчить про те, що спроба заробити міжнародну популярність була вдалою.
Тож чим можна назвати 2025 роком стагнації для української музики? Навряд чи. Але процеси в індустрії станом на 2025 рік вже не схожі на ті, які відбувалися рік чи два тому. Тепер замість нескінченного параду новачків ми маємо більш-менш стабільну сцену з впізнаваними обличчями.
Новий мейнстрим
Більше про те, хто та як у 2025 став знаменитістю, я описав у лонгриді. Але якщо підсумувати коротко — то саме у 2025 ті, кого ми вже звикли називати артистами- початківцям, здобули собі так званий "зірковий статус", а кордон між середньою та великою сценами потроху розмивається через колаборації.
Найяскравіший приклад тут — це Brykulets. Цього року йому вдалося і дати кілька масштабних сольних виступів, і виступити спецгостем на сольнику Наталії Могилевської у "Палаці Україна".
Також у попмузиці сталося два масштабних повернення. Віталій Козловський нарешті владнав усі проблеми з авторськими правами на свої старі хіти і тепер дає із ними виступи та випускає оновлені версії. А Альона Омаргалієва, раніше відома за участю в дуеті TamerlanAlena, підкорює чарти новими піснями, не спираючись на ностальгію за минулими хітами.
А ще 2025 рік запамʼятався нам появою двох поп-феноменів, які зʼявилися окремо від загальної мейнстримної сцени. Мова йде про поп-рок-гурт Drevo, який цього року випустив вірусну пісню "Смарагдове небо", та про поп-виконавицю Victoria Niro, відома зокрема за синглом "Питань нема".
Обидва виконавці не дуже часто дають інтервʼю, але регулярно збирають концертні зали.
Їхній феномен ставить під сумнів важливість постійної присутності у медіапросторі, адже як Drevo, так і Victoria Niro не ведуть соцмережі так, як це роблять умовні Brykulets чи Кажанна, але все одно досягають подекуди навіть більших показників прослуховувань завдяки великій кількості живих виступів та чіпким хукам у піснях.
Драма довкола премій
Повноцінно долучитись до ряду нових знаменитостей так і не вийшло у Grisana. Цього року в неї було все — стильні кліпи, дебютний альбом, впізнаваний образ. Але від номінацій, та, можливо, навіть перемог на музичних преміях її відірвала одна обставина.
Цієї осені анонімний акаунт tyhapravda у Instagram опублікував інформацію, нібито батько артистки фігурує у справі про замовне вбивство свідків у кримінальній справі. Також у документах, опублікованих на сторінці, йшлося про причетність дідуся артистки до збуту зброї та про те, що у власності самої Анастасії Грицун (справжнє імʼя Grisana) є готель у Павлограді. Усі звинувачення артистка публічно відкинула. Та згодом скасувала усі заплановані виступи та участь у преміях Muzvar Awards та Megogo Music Awards.
Але не тільки Grisana цього року встигла запамʼятатися скандальним інфоприводом.
За декілька тижнів до скандалу з Grisana, Оля Полякова звернулася до Суспільного з проханням змінити правила Нацвідбору на "Євробачення". Пізніше, продюсер співачки Михайло Ясинський підтвердив, що йшлося про правило 4.6, згідно з яким в Нацвідборі не мають права брати участь артисти, які виступали в Росії після 2014 року. На прохання Полякової та її команди Суспільне відповіло відмовою та наголосило, що правила Нацвідбору не можуть бути змінені після його початку.
Та скандали, повʼязані із преміями та конкурсами, цього року торкнулися не лише попмузики. Один з головних інфоприводів цьогорічного Megogo Music Awards стосувався номінації "Хіп-хоп альбом року".
Альбом Kissesfromeldar — Selected Works #2 зняли з номінації через те, що автор альбому співпрацював з іншим репером, Kostiuchenko, який своєю чергою на своєму альбомі мав фіт з виконавцем з Росії. Такий "непрямий кенсел" обурив слухачів.
Але ще більше обурила заміна альбому Kissesfromeldar на альбом іншого виконавця — Sorrynolucky. Річ у тому, що "російський слід" у творчості виконавця на заміні був безпосереднім — у 2022 році репер випустив спільний трек із російським гуртом.
Своєю чергою, інший номінант, Datboyjeezo підтримав Kissesfromeldar та Kostiuchenko, випустивши з останнім фіт під назвою "Відміни мене". Тим не менш, альбом Datboyjeezo все одно оголосили як одного з номінантів на церемонії вручення премії.
З одного боку, здається, що таких хаотичних ситуацій не має виникати на музичних преміях. Але, якщо подивитися, наприклад, на MTV Video Music Awards, то можна помітити, що головною принадою цієї премії якраз є скандали, епатажні номери та курйозні ситуації. Натомість коли впродовж останніх декількох років премія пройшла "без пригод", публіка почала називати її "нудною". Тому подібні конфлікти варто сприймати не як катастрофу, а як природний розвиток індустрії.
До того ж, скандали нерідко приносять виконавцям іще більші прослуховування, ніж у них були до того. Наприклад, контроверсійна обкладинка альбому Man’s best friend Сабріни Карпентер, яку критикували за обʼєктивацію жінки, тільки сильніше підігріла інтерес до альбому. Дискусія щодо того, чи ж обкладинка справді сексистською чи глибоко іронічною, змусила мільйони слухачів прослухати альбом та самостійно зробити висновки.
Міжнародне визнання
Тим часом українська музика отримує визнання і за кордоном. Спільний альбом композитора та електронного артиста Олега Шпудейка (Heinali) та співачки Андріани-Ярослави Саєнко під назвою "Гільдеґарда" отримав оцінку 8.0 на Pitchfork, а також зайняв 11 місце у рейтингу альбомів року від музичного медіа The Quietus.
Здавалося б, таке міжнародне визнання мало би стати резонансним і в Україні. Але у шортлистах цьогорічних премій "Гільдеґарди" не було, та і публікації в українських медіа обмежилися лише профільними музичними ресурсами. Це демонструє не тільки проблему з тим, як висвітлюється популярна за кордоном українська музика, але і загалом проблему присутності експериментальної електроніки у медіаполі.
Тому, мабуть, і участь української діджейки Miss Monique у культових фестивалях Coachella та Tomorrowland не наробила особливого шуму. Хоча, це здається більш закономірним — ці фестивалі відбуваються доволі далеко від України, а сама діджейка майже не дає виступів на Батьківщині. Та і тренд на техно в Україні вже давно йде на спад.
Натомість українська публіка дуже зраділа декільком рядкам українською мовою у новому альбомі Розалії — Lux. Пісню De Madrugá з альбому виконавиця присвятила Княгині Ользі. Водночас на новому альбомі репера Денні Брауна Stardust виконавиця Ta Ukrainka виконала цілий куплет українською, але цей кейс здебільшого оминула увага українських медіа.
ШІ наступає сам на себе
Таким самим минучим інфоприводом був і ШІ-"гурт" Transportna.
Та "гурту" не вдалося навіть поконкурувати з представниками постпанку, не згенерованими ШІ. Новий альбом "ДК Енергетик" зміг перекрити шум довкола Transportna, навіть попри те, що це далеко не найвдаліший альбом гурту.
Водночас більш конкурентоздатною є попмузика, згенерована ШІ. Найуспішнішою ШІ-"виконавицею" в Україні наразі є Amaya Roma, пісні якої мають мільйони прослуховувань на YouTube. Більше про те, як Amaya Roma може бути повʼязана з Росією, я розписав у окремому матеріалі.
Але поки що українська публіка здебільшого скептична щодо ШІ — пісні Amaya Roma часто звучать у TikTok-відео з висміюванням несмаку пересічного слухача, а з ШІ-генерованих кліпів Наталії Могилевської та Олі Полякової сміються у коментарях.
У 2025 році ШІ зміг зайти на територію хіба що популярної музики. Але якою буде ситуація в інших жанрах — побачимо вже скоро.
Загалом, 2025 можна назвати чи не найстабільнішим роком в українській музиці. Ті, хто встигли отримати популярність раніше, тільки зміцнюють свої позиції, про що свідчать сім "Палаців Спорту" Артема Пивоварова та успіх "Ребелії" від гурту "МУР", якому не змогли завадити навіть деякі контроверсійний маркетингові кейси. В той самий час, багато гуртів переживають внутрішні трансформації — Renie Cares, наприклад, наразі існує як сольний проєкт, а "Діти Інженерів" та "Село Близнюків" знаходяться на безстроковій паузі. Натомість Yuko навпаки анонсували одноразовий реюніон до десятиріччя та дадуть три концерти у Києві та Львові.
Підсумовуючи, цей рік поставив багато нових питань та завдань, які в майбутньому вже не вийде ігнорувати. Але головне питання: як утримати увагу до української музики. І кожному артисту та гурту доведеться шукати на нього свою відповідь.
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: [email protected]
