Ще два-три роки тому стрічка тіктоку була переповнена відео з мемом "chewing gum", в яких люди наслідували один з елементів шоу співачки Розалії під пісню Bizcochito, де вона жувала гумку та зверхньо оцінювала людей.
Тур на підтримку її третього альбому Motomami став вірусним, його хореографію повторювали, а особливо людей захоплював момент, де танцівники артистки складались у людино-байк, наче трансформери. Зухвала Розалія виступала у досить відкритих образах, натхненних формою байкерів, а її сексуальність відчувалась домінантною та впевненою — не дарма ж вона була "motomami".
Через це контраст між третьою платівкою артистки і четвертою — Lux, що вийшла сьомого листопада, — є настільки відчутним.
Якщо попередній реліз наслідував традиції регетону та був запальним і яскравим, Lux наслідує традиції класичної музики, він більш спокійний і оповідає історії канонізованих жінок-святих (серед яких, до речі, і княгиня Ольга).
Станом на зараз Розалія дійшла тієї точки своєї кар'єри, де дуже експериментальний реліз, яким став Lux, лише затверджує її статус однієї з головних експериментаторок на попсцені. Та як артистка дійшла до цього рівня?
І що такого у новій платівці змушує пищати від задоволення музичних критиків, а користувачів тіктоку — розбирати пісні на цитати?
Пропоную розділити цей текст на різні альтер его артистки.
Академістка з комплексом відмінниці
Розалія Віла Тобелла народилася у 1992 році у невеличкому містечку поблизу Барселони. Каталонія — найбільш вільнодуха частина Іспанії, яка має власну мову і традиції, а свого часу породила й інших видатних митців, як-от Антоні Гауді чи Сальвадора Далі.
Розалія, як типова майбутня артистка, співала з дитинства все, що чула по телебаченню. Її родина не була музичною — район, у якому жила сім'я, був досить бідним, а батьки були звичайними робітниками. Тому досягати успіху майбутній артистці довелось талантом.
Ще з 13 років вона виявила своє зацікавлення фламенко — музично-хореографічним напрямом, поширеним на півдні Іспанії.
До речі, пізніше частина іспанських фанів критикуватимуть артистку за культурну апропріацію, адже фламенко тісно пов'язаний з культурою андалуських ромів. Утім, мама Розалії сама походить з Андалусії.
Розалія змалечку навчається фламенко. Її великою любов'ю став культовий іспанський співак фламенко Камарон де ла Ісла — теж ромського походження. Вона проходить навчання у кількох музичних школах та академіях, перш ніж вступає у престижну Каталонську вищу школу музики, яка кожного року приймає всього одного студента на курс фламенко.
"У мене не було інших способів, як пробитись у музику, окрім як піти вчитися", — каже Розалія Зейну Лоу в інтерв'ю до альбому Motomami.
Таке прагнення до досконалості таки втілилось у певні комплекси, які вже дорослій артистці довелось пропрацьовувати. У нещодавньому інтерв'ю The New York Times Розалія поділилась, як шкодує, що батьки не навчили її більше відзначати свої досягнення, адже постійно вимагали від неї ідеальності:"Я сама прийшла до того, що не потрібно робити потрійне сальто смерті, щоб знати, що в тебе виходить".
Це саме простежується в інтерв'ю Розалії Зейну Лоу для Apple Music до альбому Lux, де артистка каже, що зараз вчить себе бажати меншого, адже страждає від непосидючості й постійного нестримного пориву робити більше: "Світ вчить тебе жадати багато. А я вчу себе не бажати".
Та 10-річна академічна освіта подарувала Розалії не лише перфекціонізм і комплекс відмінниці. Разом із тим вона розкрила тягу артистки до дослідництва. Для своєї музики артистка постійно досліджує всі види мистецтва: від літератури до живопису і часто саме там віднаходить джерело свого натхнення.
Так в основі першого повноформатного альбому Розалії Los Ángeles (2017) — переспіви класичних композицій канте (так називають пісні фламенко) під акустичну гітару Рауля Рефрі, які досліджують різні прояви смерті.
Los Ángeles тепло приймають слухачі та музичні критики, а Розалія та Рауль отримують премію іспанського суспільного мовника RNE. Вже тоді на Розалію звертають увагу і США, а альбом виходить в іспанській філії Universal Music.
Експериментаторка, яка захоплює ринок США
Los Ángeles стає хорошою точкою відліку для артистки, однак по-справжньому можна говорити про її сходження до всесвітньої слави вже з другим альбомом — El mal querer ("Погане кохання").
El mal querer вийшов усього через рік після попереднього альбому, у 2018-му. І ця робота є підсумковою в її навчанні у Каталонській академії. Чи було у вас таке, що вашу бакалаврську роботу номінують на "Ґреммі"? Так от, у Розалії було.
Альбом поєднував традицію фламенко із сучасними стилями, як от r`n`b, поп та хіпхоп. Уже з цього альбому Розалія заявляє про себе як про експериментаторку, змішуючи жанри між собою, вона робить альтернативну іспаномовну попмузику, яка якісно вирізняє її серед інших музикантів, що працюють у суміжних жанрах.
В основі El mal querer — роман "Фламенка" XIII століття, написаний невідомим автором в Окситанії — нині регіон Франції, який має власну мову. Так само як і роман, альбом розділений на чотири частини. Більшість його була написана в домашній студії співавтора Розалії El Guincho за мінімальний бюджет, адже на той час вона була ще незалежною артисткою.
El mal querer отримує високі оцінки не лише іспанської, а й британської та американської преси. Він увійшов в усі топи найкращих альбомів 2018 року в провідних медіа, як-от Pitchfork, The Guardian, NME, Billboard. Зараз платівка належить до топів 500 найкращих альбомів усіх часів від Rolling Stone та 200 найкращих альбомів 2010-х від Pitchfork.
Трек Malamente отримує п'ять номінацій на "Латинське Ґреммі", яке відзначає іспаномовну музику. А у 2019 році El mal querer виграє "Латинське Ґреммі" як "Альбом року".
"Motomami" — Розалія, як вона є
Успіх Розалії з другим альбомом уже в очах не критиків, а слухачів за рік підкріплює вихід одного з головних хітів співачки — треку Con Altura, створеного у співпраці з репером J Balvin (так, саме цей трек порівнювали з піснею "Культура" від Fiїnka минулого нацвідбору).
Тут Розалія додає до своєї музики регетон — музично-танцювальний напрям, притаманний латиноамериканській музиці, який виник у Пуерто-Рико та Панамі.
Con Altura попри більш прохолодні оцінки медіа нарешті вигризає Розалії місце у всесвітньому чарті Billboard, а кліп виграє дві премії MTV VMA за найкращу хореографію та Best Latin Act. Станом на зараз у кліпу Con Altura на ютубі 2,2 мільярди переглядів.
Такий успіх регетон-треку дає Розалії поштовх до своєї найбільш комерційно успішної роботи — третього повноформатного альбому Motomami (2022).
Альбому передує пандемія COVID-19, вимушений локдаун та велика кількість уваги, яка обвалилась на Розалію.
Між двома альбомами вона записує також кілька спільних робіт із топовими артистами, як-от The Weeknd, Arca, Тревіс Скотт, Bad Bunny та Біллі Айліш. Артистка не зраджує собі, випускаючи виключно іспаномовну музику.
Для написання Motomami Розалія вже звично вдається до дослідження — їде в подорож Карибськими островами та вивчає їхню культуру. Тож не дивно, що платівка сильно натхненна латиноамериканською музикою і танцями. До вже знайомих напрямів, як-от регетон, фламенко та поп, артистка домішує джаз, бразильський фанк й електронні елементи (які прослідковувались і в попередній платівці).
Кліп на один із титульних треків — Saoko — Розалія знімає у Києві. Там вона гасає на мотоциклі Рибальським мостом та заправляє байк десь на Видубичах.
Другий факт, який змусить пишатись українських слухачів — те, що одним із саундпродюсерів Motomami став українець M1shka. Станом на зараз він є єдиним українцем, що отримав "Ґреммі" — якраз за продакшен Motomami. Він також частково працюватиме і над наступним альбомом співачки.
Та головним музичним продюсером та іконою для Розалії стає американець Фаррелл Вільямс. Він працює з артисткою вже два альбоми поспіль — у Motomami та Lux.
І так, про "Ґреммі": Motomami отримує чотири латинські премії та одну американську за найкращий латиноамериканський рок- / альтернативний альбом.
Музичні критики знову ставлять Motomami найвищі оцінки, а платівка звучить значно більш доступно для широкого слухацтва — вона повна запальних танцювальних хітів, яких світова аудиторія так сильно прагнула після сумних ліричних балад від більшості попартистів періоду пандемії.
Естетика байків, вільної сексуальності та розкутості, зухвала хореографія, яка також несе елементи болрум-культури. У Motomami Розалія малює свій автопортрет — з гумором, агресивною домінантною жіночністю та запалом.
Усе це підкріплювало шоу туру Motomami, моменти з якого стали вірусними в тіктоці: жування гумки перед Bizcochito, складання "байку" з танцівників на початку пісні Motomami, який Розалія осідлала, та, звісно ж, різні елементи хореографії, які танцівники охоче повторювали у своїх відео.
У Motomami дуже чітка стилістика в образах співачки. За художні концепти епох Розалії відповідає її сестра, а історія з мотоциклами теж пов'язана з її сім'єю — її мама, тато і сама Розалія любить кататись на мотоциклі вулицями Барселони. Звідси і сценічні костюми туру, які завжди є комбінацією мотоциклетної форми в поєднанні з мініспідницями та високими шкіряними чоботами.
Після відвертої фемінної енергії перехід до наступного великого релізу співачки виглядає, наче крижаний душ. Після сексуальної, впевненої та смішної Розалії їй на зміну приходить... релігійна, смиренна та свята.
Свята та блаженна
Не варто відкидати той факт, що Іспанія — глибоко католицька країна, а релігія там досі є дуже впливовою.
За словами самої Розалії, релігія була з нею завжди. В інтерв'ю Зейну Лоу до свого четвертого альбому Lux артистка цитує свою натхненницю Алану Портеро: "Ми всі маємо молитися, навіть якщо не віримо. Тому що так ми проєктуємо себе «нагору», у те, що поза межами розуміння".
Четвертий і поки останній альбом Розалії Lux перекладається як "світло". Для його написання співачка знову вдається до глибоких досліджень — цього разу вона надихається історіями канонізованих жінок-святих з усього світу: німкені Гільдегарди Бінгенської, японки Рьонен Генсо, італійки Св. Клари Ассізької, українки княгині Ольги тощо.
Альбом містить слова на 14 мовах (якщо розділяти іспанську та каталонську), а для перекладу Розалія залучала як гугл-перекладач, так потім і професійних перекладачів.
Якщо ви подумали, що для пошуку біографій святих Розалія вдалася виключно до пошуку в інтернеті, то ви помиляєтесь — артистка студіювала агіографії — книги, що описують життя святих, духовенства, монахинь.
Вона хотіла також дослідити, що таке "фемінне письмо" — Розалія протягом усієї кар'єри позиціює себе як феміністка. Найближчим для неї виявилась позиція американської письменниці Урсули Ле Ґуїн — на відміну від маскулінного письма, що описує тріумф героя, фемінне, на думку Урсули, описує не героя, а людину в процесі її змін та втрат: "Фемінне письмо — про процес, що триває, а не про клімакс і рішення". Цей "фемінний підхід" Розалія використала і в текстах пісень до альбому.
Lux містить 15 пісень, а заявила про нього артистка розривним треком Berghain, до якого долучились також ісландська співачка Бйорк та американець Yves Tumor. Та не це найбільше дивує в титульному синглі, а те, що він містить елементи класичної академічної музики.
Перед релізом Розалія виклала в себе в інстаграмі партитуру для скрипки, тож користувачі соцмереж ще до виходу треку намагались його зіграти. А у кліпі до Berghain співачку в квартирі супроводжує симфонічний оркестр, сама ж вона співає оперною манерою німецькою мовою.
Кліп на Berghain ідеально описує стан постійної тривоги та депресії. Уважні глядачі вже розібрали увесь символізм: від відсилань на "Білосніжку" Disney до смерті й переродження в образі птаха наприкінці кліпу.
Сам трек Berghain називається іменем найбільш популярного і закритого нічного клубу Берліна, у якому Розалія ні разу не була. Та артистка пояснює, що слово етимологічно означає групу дерев у лісі, а пісня відображає лабіринти, в яких люди заплутуються у власній голові. Розалія підтверджує, що випустила Berghain першим для того, щоб заявити, що Lux буде протилежністю до Motomami.
Та українських слухачів значно більше зацікавив інший трек альбому — De Madruga. Вперше Розалія заспівала його ше у 2019 році під час туру, але фінальна версія пісні обросла новим змістом, а до слів додались рядки українською, які допомагала писати українська співачка Аліна Паш (за словами самої Аліни Паш, адже не бачимо її у кредітс):
Я не шукаю помсти
Помста шукає мене
В основі треку сьогодні — історія помсти княгині Ольги древлянам за вбивство свого чоловіка. Розалія надихнулась історією святої та її контраверсійності: "Вона була святою, бо навернула багатьох на християнство. Але водночас була і вбивцею — вона убила стількох людей у помсті за чоловіка. Це вражає, наскільки по-різному люди розуміють святість у різних культурах" (The Guardian).
Власне, подив та цікавість привели Розалію до багатьох спостережень. Вона виявила, що свої відповідники "святим" є в кожній релігії, захоплювалась самопожертвою святої Рьонен, що спотворила своє красиве обличчя, щоб потрапити до храму.
В інтерв'ю Зейну Лоу до альбому Lux Розалія каже: "Збираючи історії про інших, потім створюючи пісні, натхненні цим, я відчуваю, що відзначаю і дарую любов інакшості, навчаюсь розуміти цю інакшість".
Водночас "по-іншому" Розалія підійшла і до продакшену Lux. Він повністю записаний із використанням виключно живих інструментів — записували лондонський оркестр, для якого розписали всі партитури. В альбомі націлено немає "лупів" — зациклених моментів аранжування: кожен момент, навіть якщо він мелодично повторюється, мусив бути записаний окремо — як інструменти, так і вокали.
Розалія зазначає, що їй було важливо, щоб альбом відчувався "людським", "написаним людиною". Вона акцентує на тому, що в ньому навмисно взагалі не використано інструменти штучного інтелекту. Артистка каже, що ще ніколи не плакала так сильно під час запису вокалів, як робила це під час роботи над Lux. Вона відчувала себе на межі нервового зриву.
Цікаво також те, як Розалія пише тексти до своїх альбомів, зокрема і до Lux. Вона пише тексти, лежачи в ліжку: "Мене дуже виснажує письмо, я почуваюсь хворою, коли пишу. Тому я пишу горизонтально. Коли я сиджу перед столом і намагаюсь працювати — нічого не стається" (The New York Times).
Попри те, що за словами Розалії, Lux більше не про неї, а про історії святих, тут також простежуються особисті історії співачки. Особливо у треку La Perla, яка описує її невдалі стосунки з колишнім коханцем, називаючи його "місцевим розчаруванням", "постаментом нечесності", "національним розбивачем сердець" та "найбільшим лихом світу".
Досить очевидно, що Lux отримав найвищі оцінки від критиків та музичних медіа. І я стану не винятком, адже дуже цінно, коли, досягнувши комерційного успіху попереднім альбомом, артист навмисно йде в протилежному напрямі, створює цілісне мистецьке висловлювання, вдаючись до непопулярних прийомів.
Саме так впливова виконавиця, якою є Розалія, розширяє межі того, що називають попмузикою та стає трендсетеркою.
Чи побачимо ми більше використання акустичних інструментів та елементів класичної музики у попмузиці другого ешелону найближчим часом? Буде видно. Поки можу стверджувати лише те, що Розалії вдалось не лише не розчарувати мене і як її прихильницю, і як музичну журналістку, а навпаки — задати лише вищу планку для всього попсегменту.
"Я завжди була бунтаркою", — каже Розалія в інтерв'ю The New York Times та додає те, що як на мене, і є ідеальним описом творчого підходу співачки, що робить її формотворицею і дієвицею, а не лише ще однією попспівачкою, що грає за правилами ринку:
"Моя сестра каже, що моя музика — це не поп. Але я так не вважаю. Я маю вірити, що моя музика — поп. Інакше я не знаю, чи здобуду успіх".
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: [email protected]
