Видавництво "Фоліо" перевидає роман "І будуть люди" у його первісному вигляді, без цензурових редагувань та вилучень тексту, які були у радянський час. Про це повідомив директор видавництва Олександр Красовицький.
"Головна подія нашого (Фоліо) книжкового сезону, здійснилася. Я ще не отримав це майже 1000-сторінкове видання до рук, але наклад готовий, він дуже якісний", - написав він у Фейсбуці.
За його словами, багато видавців боролися за право видати повний текст книги Анатолія Дімарова.
"Декілька днів тому у фейсбуці лунали слова, що немов би є ще одна діюча угода по правах. Це неправда. Як і неправда, що ми не внесли правку автора. Хоч, допускаємо, що квест з цією книгою ще додасть правок", - додав він.
У коментарях під постом Красовицького запитали, чи правда, що "Фоліо" видає найповнішу з усіх можливих версій роману, бо була критика, що видавництво ніби внесло 100 сторінок у роман, але не внесло ще 300 сторінок, над якими Дімаров працював у 90-х роках.
Директор видавництва відповів: "Я руку на відсіч не дам. Читав ті публікації. Ніхто з близьких автора нічого про то не знає".
На сайті видавництва вказано, що недавня 12-серійна екранізація роману здобула визнання як перша в країні історична родинна сага.
"І будуть люди"
Роман Анатолія Дімарова опублікований вперше трьома томами у видавництві Радянський письменник: перший том у 1964 році, другий у 1966, третій у 1968. Під однією обкладинкою в оригіналі роман вперше вийшов 1977 року у видавництві Дніпро. Всі рази роман жорстко цензурувався, викреслювалися не абзаци, а розділи.
Дімаров зміг видати повну версію роману у його первісному вигляді, без цензурових редагувань лише у 2006 році у київському видавництві Фенікс.
"І будуть люди" – роман-епопея про життя людей на Полтавщині у 20 роках XX століття. Назва роману походить з останнього рядка віршу Тараса Шевченка "І Архімед, і Галлілей": "а буде син, і буде мати, // і будуть люди на землі".
За словами Дімарова, він планував "І будуть люди" як велику епопею про українське село з кінця 1880 року до смерті Сталіна, наважився згадати про голод, колективізацію.
"Я задумав цикл романів, починаючи з революції і аж до 60-го року, але нічого в мене не вийшло: про голод не можна було писать, про репресії не можна", - говорив письменник в інтерв'ю газеті "Кур'єр Кривбасу".
Відхилену цензурою кінцівку роману "І будуть люди" Дімаров переробив у повість "Тридцяті", яка вийшла друком у журналі "Прапор" у 1988 році, та згодом увійшла до збірки "В тіні Сталіна".
У 1960-х, після опублікування роману, Дімарова оголосили антирадянщиком. П'ять років письменника не друкували.
У 2020 році "І будуть люди" екранізували – 12 серійний серіал, зараз його можна подивитися онлайн.
Про Анатолія Дімарова (1922 – 1914)
Ім'я при народженні Анатолій Андроникович Гарасюта. Його родину розкуркулили, і як розповідав письменник, мати задля збереження дітей влаштувала так, що їх документи були змінені, їх записали на інше прізвище. ( Дімаров А. Прожити й розповісти // Березіль. — 1998. — № 3/4. — С. 71.)
Відзначений Шевченківською премією 1981 року у галузі літератури за другий том роману "Біль і гнів". Також найвідоміші його романи: "На коні і під конем", "Його сім'я", "Ідол", "Чорний ворон".
