Лавреатом Букерівської премії 2025 року став британсько-угорський письменник Девід Солой. Він отримав 50 тисяч фунтів стерлінгів ($65,5 тисяч) за свій шостий роман "Плоть" (Flash).
Організатори Букерівської премії описали "Плоть" як "медитацію про клас, владу, інтимність, міграцію та маскулінність" і назвали роман "захопливою історією одного чоловіка та досвідів, які його сформували і відлунюють протягом усього життя".
Cуспільне Культура розповідає найцікавіше про роман та автора.
Чому саме ця книга виграла Букерівську премію
Судді обрали лавреата після шестигодинної дискусії. Голова цьогорічного журі Букерівської премії Родді Дойл пояснив вибір переможця так:
"Найбільше в «Плоті» нас зачепила її унікальність. Це похмура книга, але нам було приємно її читати. Вона не схожа на жодну іншу".
Критики й судді також похвалили лаконічний, мінімалістичний стиль діалогів та описів у Солоя. "Неймовірно, як він використовує порожній простір. Сум показано кількома порожніми сторінками", — зазначив Дойл.
За словами гендиректорки Фонду Букера Гейбі Вуд, журі премії схарактеризувало роман як "стриманий, актуальний, щирий та душевно болючий":
"Усі погодилися, що книгою «Плоть» Девід Солой відкриває нові горизонти. Я поділяю захоплення суддів роботою автора, який пише з несамовитою та непохитною відданістю вже багато років".
Британська письменниця Саманта Гарві, яка здобула Букерівську премію торік за роман Orbital наголошує, що "Плоть" — це "блиск на кожній сторінці". А видання Guardian, Observer, Financial Times, Daily Telegraph та Daily Mail обрали цей твір найкращою книгою 2025 року.
"Такі романи зараз рідкість, оскільки письменники-чоловіки дедалі більше бояться описувати та враховувати потенційно руйнівні аспекти своїх персонажів. У цьому контексті «Плоть» здається особливо свіжою, повчальною та правдивою. Ба більше, це зворушливий твір мистецтва із сюжетом, який захоплює, дивує та спустошує", — відгукнувся Люк Браун із Financial Times.
Цікаво, що британська співачка Дуа Ліпа обрала "Плоть" для свого книжкового клубу в жовтні. Вона поділилася, що це було "напружене та захопливе чтиво".
Нагадаємо, що до короткого списку Букерівської премії також увійшли такі твори:
- Flashlight, Сьюзен Чой;
- The Loneliness of Sonia and Sunny, Кіран Дезай;
- Audition, Кеті Кітамура;
- The Rest of Our Lives, Бен Марковіц;
- The Land in Winter, Ендрю Міллер.
Про роман "Плоть"
"Плоть" (Flash) — шостий роман Девіда Солоя. У центрі історії — п'ятнадцятирічний Іштван, який живе в невеликому угорському містечку разом з матір'ю. Він новенький у школі, сором'язливий та незграбний, тож відчуває труднощі із соціалізацією. Єдиним його другом у новому місці стає сусідка — заміжня жінка середніх літ, яка прагне його спокусити. Ці стосунки стають складним досвідом для підлітка і задають тон усьому його подальшому життю.
Іштван поступово змінює своє життя та проходить шлях від злиднів до розкошів: він служить в армії, потім переїжджає до Лондона, де працює в нічних клубах і водієм багатіїв. Його прагнення до кохання, близькості, грошей і успіху допомагає досягти високого становища, та водночас тягне за собою чималі ризики.
"Я хотів якомога чесніше показати, як у цьому світі бути чоловічим тілом, яке має власні вимоги. Як ти керуєш цими вимогами, пристосовуєшся, (не) задовольняєш їх, і до якого досвіду це тебе приводить", — пояснює Солой.
Автор обрав типову сюжетну арку — життя одного чоловіка від юності до старості — але неординарну манеру оповіді. Замість того щоб показувати думки і внутрішні переживання головного героя, Солой робить акцент на тому, як його сприймають інші люди (тобто читацтво пізнає персонажа ззовні, а не зсередини).
Композиція роману незвична: це водночас короткі оповідання з елементами роману й роман, який об'єднує оповідання. Кожний розділ — окремий відрізок життя Іштвана, який може існувати як коротка історія. Усі ключові події часто відбуваються "поза кадром", а читацтву доводиться заповнювати прогалини самостійно. Такий підхід дозволяє глибше зануритися в психологію персонажів і зробити читання більш інтерактивним.
Важливу роль у "Плоті" відіграють гроші. Для Солоя вони є інструментом розподілу влади в суспільстві. Автор зазначає, що потреба в грошах, прагнення їх здобути постійно пронизує життя людей — тож несправедливо, що в художній літературі цей аспект людського життя, як і тілесність, часто замовчується.
Ще одна ключова тема книги — природа емоцій і їхній зв'язок із тілом. Девід Солой вважає, що наше існування спочатку є фізичним досвідом, і роман концентрується на потребах та імпульсах тіла, а не лише на думках та почуттях персонажів.
Письменник взявся за роман у 2017 році, коли закинув попередній, робота над яким просувалася мляво. Сюжет "Плоті" не автобіографічний, але ідея виникла на тлі особистих переживань Солоя про перебування в "сірій зоні" між двома культурами.
Мультикультурна ідентичність Девіда Солоя
Девід Солой народився 1974 року в Монреалі (Канада) — у родині канадки та угорця. Згодом родина переїхала до Бейрута, столиці Лівану. Однак їм довелося залишити країну, коли в ній почалася громадянська війна.
Після цього сім'я оселилася в Лондоні. Там Солой навчався у приватній школі Sussex House, а згодом вступив до Оксфордського університету.
Здобувши вищу освіту, Солой деякий час працював у сфері продажів у Лондоні. Згодом переїхав до Брюсселя, а у 2009-му — до угорського міста Печ. Письменник зізнавався, що планував приїхати туди всього на кілька місяців, а зрештою залишився на десять років. Причина цьому доволі прагматична: в Угорщині він міг жити на письменницький дохід, який тоді був занадто скромним для Великої Британії, і зосередитися на творчості.
Попри те, що Солой усе життя прожив у Європі й виріс у Англії (тому має британський акцент), він надає великої ваги канадській частині своєї ідентичності. У дитинстві він щороку приїжджав у Канаду на літні та різдвяні канікули — і дуже цінує ці спогади. Його діти, народжені в Європі, теж мають канадське громадянство.
У творчості автора відчутна дослідницька цікавість до двох культур — більш ліберальної англійської та консервативнішої угорської. Вони суттєво відрізняються у сприйнятті моралі, соціальних класів, сексуальності тощо. Солой зазначає, що перебуває поза межами обох цих світів: він сформувався в Англії, проте втратив з нею зв'язок після еміграції, але й не може назвати Угорщину домом, бо не знає досконало мову, не почувається там "своїм".
"Тому я свідомо вирішив написати твір, у якому спробував перетворити свою ситуацію на перевагу — дивитися на обидва місця очима стороннього спостерігача й створити історію, що поєднує їх та розповідає про людину, яка переходить з одного світу в інший", — пояснює Солой.
Зараз письменник живе у Відні.
Письменницький шлях
Девід Солой відкрив у собі пристрасть до книжок у десять років, прочитавши "Мій бік гори" американської письменниці Джин Крейгід Джордж. Це пригодницький роман про хлопчика, який тікає від суспільства та цивілізації, щоб жити на самоті в американській глушині, повністю покладаючись на свої сили. Для Солоя цей сюжет став образом ідеалізованої самотності — незалежності, свободи від соціальних обмежень, життя на власних умовах. Саме ця книга стала його "першою справжньою закоханістю в літературу".
"Мої спогади про цю історію дуже яскраві, але водночас настільки розмиті, що довелося перевірити — вона дійсно існує чи це був сон або дитяча вигадка", — ділився Солой.
Девід Солой не називає конкретної книги, яка б надихнула його стати письменником — проте любов до читання загалом, на його думку, пробуджує в юних читачах бажання наслідувати, відтворювати ті емоції, які справили на тебе твори інших авторів. Він вважає, що в цьому сенсі вся художня література — це фанфікшн, тобто продовження, переосмислення книжок, які тебе колись вразили.
Водночас письменник пам'ятає книгу, яка найбільше вплинула на його світогляд. Йдеться про алегоричну повість "Колгосп тварин": прочитавши її в одинадцять років, Солой був вражений несправедливістю реальності, описаної Джорджем Орвеллом.
Також у дитинстві він зачитувався творами Джона Р. Р. Толкіна, Фредеріка Форсайта та Джона Апдайка. А книга, до якої Солой готовий повертатися знову і знову, — це "Щоденник Семюеля Пепіса", історичний документ зі спогадами англійського чиновника XVII століття:
"Це найзахопливіша книжка, яку я знаю — справжня «читацька пастка». Варто взяти її в руки, щоб переглянути кілька сторінок, і вже непомітно минає ціла година. Так само цікаво спостерігати не лише відмінності між нашим світом і світом 1660-х років, а й схожість — легко уявити, що Пепіс міг би жити майже так само й у сучасному Лондоні".
Найпродуктивнішим часом для письма автор вважає шосту ранку — саме тоді він любить працювати за ноутбуком із чашкою кави.
Девід Солой — автор шести художніх творів, перекладених більш ніж на 20 мов, а також кількох радіоп'єс для BBC.
Його дебютний роман "Лондон і південний схід" (London and the South-East) вийшов у 2009-му й отримав премію Бетті ТраскНею відзначають дебютні романи, написані авторами віком до 35 років, які мешкають у сучасній або колишній країні Співдружності. та Меморіальну премію Джеффрі ФебераНагорода заснована на честь засновника та першого голови видавництва Faber & Faber. Нею відзначають художній твір автора чи авторки з Великої Британії, Ірландії або Співдружності, яким на дату публікації не виповнилося 40 років.. Книга розповідає про сорокарічного алкоголіка Пола Рейні, який намагається знайти сенс життя серед нудної роботи та особистої кризи. Коли його світ перевертають несподівана пропозиція роботи й зрада партнерки, герой змушений шукати новий шлях — і це приводить його до низки комічних і трагічних пригод.
Роман Солоя "Все, чим є та людина" (All That Man Is) здобув премії Гордона БернаЩорічна премія за художню або документальну літературу англійською мовою, яка відзначає твори, що досліджують історію, кидають виклик жанрам і спонукають до роздумів та ПлімптонаНагороду вручає журнал The Paris Review за найкращий твір художньої літератури, опублікований у журналі, від раніше не виданого або молодого автора чи авторки. і потрапив до шортліста Букерівської премії 2016 року. Це збірка з дев'яти оповідань, "сповнена спостережливої людяності".
У 2013 році Девіда Солоя внесили до списку "Найкращі молоді британські романісти" за версією журналу Granta, а у 2010 році — до топу 20 британських письменників до сорока років за версією The Guardian.
У 2018-му Девід Солой відвідав Україну в межах події від "Мистецького Арсеналу".
Нагадаємо, що Нобелівську премію з літератури цьогоріч також вручили угорському письменнику — 71-річному Ласло Краснагоркаї.
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: [email protected]
