Уже 13 травня відбудеться перший півфінал "Євробачення-2025" у швейцарському Базелі. За можливість представити Україну у фіналі цьогоріч боротиметься гурт Ziferblat із композицією Bird of Prey.
Минулого тижня стало відомо, що гурт підкорюватиме головну сцену Європи в костюмах від українського дизайнера Івана Фролова, який співпрацює із зірками світового масштабу: Бейонсе, Дженіфер Лопес, Сабріною Карпентер тощо.
Дослідниця історії моди Тетяна Соловей та керівниця бренду Marie Claire Катерина Фастовець впевнені, що образи Ziferblat відсилають до стилістики 70-х, зокрема популярного на той час жанру глем-року.
Суспільне Культура розповідає найцікавіше про глем-рок — стиль, який здійснив революцію в рок-музиці.
Виникнення жанру
Глем-рок зародився на початку 1970-х років у Великій Британії як реакція на надмірну похмурість психоделічного і прогресивного року 1960-х. Це був жанр свободи, гри та ексцентричності, який дав музикантам новий простір для самовираження — і не лише музикою, а й образом, стилем, концептом.
Вважається, що новий стиль бере початок із виступу фронтмена T. Rex Марка Болана на музичному шоу BBC Top of the Pops. Артист виконав хіт Get It On у блискучому костюмі та з блискітками на щоках. Наступного року альбом Девіда Бові The Rise and Fall of Ziggy Stardust and the Spiders from Mars (1972) остаточно сформував новий стиль.
Музичні та візуальні риси жанру
Глем-рок поєднує драйвові рок-н-рольні ритми із простими, "попсовими" мелодіями та елементами хард-року й фольку. Музично він неоднорідний і пропонує слухачам цілий спектр аудіовідтінків — від запального ритмічного року (як-от T. Rex) до складного артпопу (Roxy Music).
Визначною рисою глем-року став візуальний шик: виконавці відкидали сувору риторику 60-х на користь декадансу, епатажу й театральності.
Глем-рок — це про яскравість і провокацію: блискітки, насичений макіяж, високі підбори, латекс. На сцені глем-рокери демонстрували еклектичний мікс стилів — від голлівудського гламуру та пінапу 50-х до футуристичної символіки, містики та андрогінності. До експериментів з образом заохочує сама назва жанру, яка походить від glamorous ("ефектний").
Цей жанр здійснив культурну революцію, популяризувавши ідею артиста як персонажа. Глем-рок довів: імідж може стати невіддільною частиною музичного меседжу. Виступи глем-рок-музикантів схожі на перформанси, у яких велику увагу приділено образу артиста.
У текстах пісень часто порушують теми фантастики, сексуальності, мрійливості й гедонізму.
Представники жанру
Серед найвідоміших представників глем-року – Девід Бові, який створив сценічний образ Зіґґі Стардаста — яскравий та андрогінний, в найкращих традиціях жанру.
Також шанувальникам глем-року точно запам'яталися гурти Kiss, T. Rex, Roxy Music, Slade, The Sweet, а також Gary Glitter. Риси глем-року простежуються й у творчості легендарного гурту Queen.
Ще однією яскравою фігурою глем-року був виконавець Prince:
"На сцені він був вихором нарцисизму в костюмах з відкритими сорочками, гіпнотичним, гендерно-флюїдним шаленством пульсуючої енергії".
Серед представниць стилю варто згадати С'юзі Кватро, Стіві Нікс (солістка Fleetwood Mac) та Деббі Гаррі (солістка Blondie).
Глем-рок 1970-х сильно вплинув на наступні музичні покоління. Зокрема, глем-метал перейняв від глем-року його ексцентричні візуальні рішення. Гурти на кшталт Twisted Sister і Mötley Crüe імітували глем-роковий макіяж, блиск і театральність у поєднанні з хард-роковим звучанням.
Також глем-рок задав тон ранньому панк-року (New York Dolls, Іґґі Поп) та нью-романтикам (Duran Duran, Spandau Ballet) — і загалом сформував уявлення про сценічний гламур у попкультурі.
Навіть сьогодні багато артистів відзначають натхнення глем-роком: потяг до екстравагантності, блиску й епатажу можна простежити в Леді Ґаґи, гурту Måneskin, Гаррі Стайзла тощо.
Україну глем-рок теж не оминув: яскравим представником цього стилю є гурт "Гуцули", який існує з 1969 року.
Одного разу глем-рок вже завоював серця єврофанів: у 2021 році, коли перемогу здобув італійський гурт Måneskin із піснею Zitti E Buoni. Невдовзі дізнаємося, чи зможе повторити його успіх український Ziferblat.
Глем-рок у кінематографі
Естетика глем-року активно висвітлювалася і в кінематографі. Ось низка фільмів, які допоможуть краще зрозуміти філософію цього стилю:
- "Механічний апельсин" (реж. Стенлі Кубрик, 1971);
- "Привид раю" (реж. Браян Де Пальма, 1974);
- "Шоу жахів Рокі Горора" (реж. Джим Шерман, 1975);
- "Чорний Місяць" (реж. Луї Маллем, 1975);
- "Детройт — місто року" (реж. Адам Ріфкін, 1999);
- "Оксамитова золота жила" (реж. Тод Гейнс, 1998);
- "Гедвіґ і злощасний дюйм" (реж. Джон Кемерон Мітчел, 2001);
- "Сніданок на Плутоні" (реж. Ніл Джордан, 2005).
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: [email protected]
