11 лютого в український прокат вийшла біографічна драма "Девід Бові: Історія людини з зірок", яка розповідає про етап життя співака, коли він намагається стати рок-зіркою, але це погано в нього виходить. Заважає дивакуватість, ексцентричність і те, що він пише у цей час не найкращі пісні – легендарним вони його не зроблять. Але цей фільм про перетворення людини. Масштабні зміни у сприйнятті себе, які призвели до підкорення світу. А за цим не просто цікаво спостерігати, над цим важливо розмірковувати.
Ще потрібно взяти до уваги те, що "Девід Бові: Історія людини з зірок" – перша повнометражна стрічка про життя рок-легенди. Вона вийшла через п’ять років по його смерті.
При житті Девід Бові відмовляв режисерам знімати про себе документальні стрічки. Він шукав свій шлях у кіно – грав незвичайних людей, які тепер стали продовженням його самого. Від першої ролі у кіно він зумів довести, що його харизма захоплює не лише на концертні зали, але й виходить далеко за їхні межі.
Помітно, як Бові обирав персонажів за власним смаком. Всі його герої не схожі один на одного – почасти вигадані, іноді реальні (Енді Воргол, Нікола Тесла). Актор завжди хотів бути переконливим і блискуче справлявся з поставленим завданням. Якою б яскравою не була екранізація про нього, найяскравішим все одно залишиться його вклад у світовий кінематограф.
Людина, яка впала на Землю
У 1976 році це кіно викликало масову істерію не лише серед прихильників Девіда Бові, для якого це була перша головна роль. Стрічка отримала “Золотого ведмедя” на Берлінському кінофестивалі, а згодом і культовий статус у глядачів маленьких кінотеатрах опівночі. У фільмі йдеться про прибульця з космосу, який продає нові технології землянам. Поступово прибулець стає багатшим. Алкоголь та розкіш не приносять йому щастя, а коли його дівчина дізнається про нелюдське походження, відмовляється від нього.
Якби не Бові, можливо б ніхто не прочитав у цій історії метафору на життя талановитого музиканта, який продає слухачам емоції. Режисер Ніколас Роуг створив із sci-fi драми (наукова фантастика) сюрреалістичне кіно, що досі цитують у фантастиці. Зокрема, Майкл Фассбендер надихався образом інопланетянина у фільмі “Прометей” Рідлі Скотта. Для Девіда Бові це теж був важливий етап. Його музику за контрактом не могли використати у стрічці, але через 40 років він написав мюзикл “Лазар” за мотивами “Людини, яка впала на Землю”. І після смерті актора постановку ще довгий час показували на Бродвеї.
Щасливого Різдва, містере Лоуренс
“Щасливого Різдва, містере Лоуренс” – це копродукція між США та Японією, фільмування якої відбулося у Новій Зеландії. Там режисер Нагасі Осіма відбудував японський табір для військовополонених у реальних розмірах і детально працював над відтворенням атмосфери острова Ява 1942 року.
Стрічку зняли за мотивами книг Лоренса Ван дер Поста, який сам пережив полон і написав серію романів про цей досвід. Власне, його у фільмі зображає Девід Бові – британський солдат із залізною витримкою. Всю стрічку йому доводиться психологічно боротися з капітаном Йоної, який свято вірить в кодекс самурая.
За словами Девіда Бові, американським акторам японський режисер давав повну свободу, тоді як японським не давав відпочити, тому що відточував із ними акторську майстерність кожну вільну хвилину.
Кіно Нагасі Осіми взяли в основний конкурс Каннського кінофестивалю, хоча жодного призу стрічка там не отримала. Зараз це вже класика воєнного кіно, яке пережила кілька цифрових релізів і досі викликає щирий захват у прихильників драм про Другу світову.
Лабіринт
Коли творець “Маппет-шоу” взявся шукати на роль антагоніста актора у фільм “Лабіринт”, вибір був невеликим. Треба було вибирати між Стінгом, Майклом Джексоном та Девідом Бові. Режисер опитав своїх друзів, і Девід Бові став одностайним фаворитом. І недарма, адже актор виявив бажання записати саундтрек до стрічки, чим неабияк привернув увагу. Він грає короля Гоблінів, який таємно закоханий у маленьку героїню Сару, вміє перетворюватися на білу сову та виконує пісні за будь-якої нагоди.
1980-ті були тим часом, коли популярності набирали або дитячі казки – “Нескінченна історія”, або слешери (піджанр фільмів жаху, акцентований на зображенні серійних чи масових вбивств) – “Кошмар на вулиці В’язів”. Дивним чином “Лабіринт” поєднав обидві течії в одному фільмі, що спровокувало критиків ставити середні або низькі оцінки – бракувало оригінальності. Але культовому кіно знадобилося кілька років, щоб міленіали відкрили його для себе як нове захоплення. Якщо вам подобаються пригодницькі фентезі-мюзикли, “Лабіринт” в жодному випадку пропускати не варто.
Остання спокуса Христа
Вірний католик Мартін Скорсезе цікавився темою віри змалечку. В “Останній спокусі Христа” режисер водночас взявся сперечатися з євангельським текстом і спробував краще зрозуміти Ісуса Христа. Постійні протести, небажання продюсерів знімати кіно у США, відмова великих мереж відео від дистрибуції ледве не довели Мартіна Скорсезе до депресії. Навіть за 30 років після релізу в Росії перевіряли стрічку на відповідність моральним нормам, тож скандали навколо неї не вщухають досі.
Звісно, у такому кіно мав би з’явитися Девід Бові. Якщо не в ролі Ісуса, то принаймні Понтія Пілата. На цю роль цілився Стінг, але Бові вдалося переконати Скорсезе, що він виконає її краще. І дійсно, Бові показав у Пілаті людину, яка переживає за своє становище. Він спокійний, врівноважений, але бачить в Ісусі Христі загрозу своєму правлінню. Це не той образ зла, що звикли зчитувати в Біблії, але це правдоподібне зображення сумніву в людській подобі.
Твін Пікс: вогонь, йди за мною
Таємниці Твін Піксу не могли б пройти осторонь Девіда Бові. Девід Лінч теж так подумав і дав йому роль агента Філіпа Джефріса, який за даними ФБР давно зник в Аргентині. Він з’являється перед агентом Купером та передає йому багато нової інформації. Джефріс так само містично зникає, як і з’являється. Це викликає недовіру в Купера, але ця поява відгукується у сюжеті третього сезону. “Твін Пікс: повернення” вийшов після смерті Бові, але містить фрагменти за його участі, які раніше не увійшли в повний метр.
На жаль, роль у Девіда не настільки велика, щоб завдяки їй негайно сісти за перегляд. Але вона серед найкращих, адже Бові ідеально входить в химерну естетику Девіда Лінча. Йому пасує костюм агента ФБР, він переконливо грає інформатора і ще краще лякає Купера у третьому сезоні. Хтозна, скільки у Лінча залишилося невикористаної плівки з актором, але треба бути готовим, що Філіп Джефріс може знову повернутися зі своєї Аргентини.
Зразковий самець
Із цієї сімки фільмів “Зразковий самець” найлегше обізвати дурнуватим. Стрічка про чоловіка-модель Дерека Зуландера поверхово пародіює світ моди та висміює всі стереотипи, які з нею пов’язані. Усе прикрашено гумором Бена Стіллера, який показує світ багатіїв вельми серйозним місцем. Допоки не з’являється Девід Бові у ролі самого себе.
Наприкінці “Зразкового самця” Зуландер пропонує своєму ворогу Ганзелю позмагатися, хто краще дефілює. Оцінювати конкурс буде Девід Бові, який надає перевагу Ганзелю. Оскільки епізод здається абсурдним, він викликає сміх. До того ж стає зрозумілим рівень самоіронії актора, адже він дозволяє посміятися над своїм образом модника.
Престиж
"Коли ми робили кастинг для “Престижу”, – розповідає режисер Крістофер Нолан, – ми застрягли на персонажі Ніколи Тесли. Тесла був цією потойбічною особою, яка випередила свій час, і мені спало на думку, що він був оригінальною Людиною, яка впала на Землю".
Нолан був найбільшим прихильником Бові у світі та вважав, що він єдиний актор у світі, який здатний зіграти цю роль. Він мав необхідний знаковий статус і був особою такою ж загадковою, як і мав бути Тесла.
"Однак в мене зайняло багато часу, щоб переконати його. Він спершу відмовився від участі. Це був єдиний раз, коли я спробував вмовити актора, який мені відмовив. Я прохав дозволити мені пояснити, чому він – правильний вибір для цієї ролі. Я не уявляв, кого можу зняти у цій ролі замість нього. Тому я благав Бові", – згадує Нолан.
В “Престижі” дійсно з’являється Девід Бові у невеликій, але важливій ролі Тесли, який розкриває одному з персонажів таємницю. Це одна з останніх появ актора на великому екрані, що неначе увібрала в себе всі його кар’єрні рішення. Нікола Тесла безумовно був ексцентриком і це чудово римується з внутрішнім світом Бові. Він таки перетворився на зірку, що плавала у небі, як і співав у своїх піснях. Довго виконуючи пісні про світло, рано чи пізно зіграєш і його творця.
Читайте також
Від Моцарта до репу. Серіали про нелегку долю музикантів
