Перейти до основного змісту
"Що людині треба?": чому кримка не хоче їхати з села на Черкащині

"Що людині треба?": чому кримка не хоче їхати з села на Черкащині

Ексклюзивно

Олена Залепа одинадцять років тому, у 2014-му, переїхала з Криму в село Михайлівка на Драбівщину. Ночами їй сниться море, але свою хатину на Черкащині вже вважає рідною.

Чому нізащо не покине життя у селі на Черкащині — розповіла Суспільному.

У Криму пані Олена народилась і росла.

"Там народились мої діти, мої онуки, там жила моя мама, зараз вона зі мною тут", — розповіла вона.

Пригадала, як виїжджала з Криму:

"У мене в машині було дві валізи, пучок розсади помідорів, папуга".

"Що людині треба?": чому кримка не хоче їхати з села на Черкащині
Сад сукулентів пані Олени. Суспільне Черкаси

"Що людині треба?": чому кримчанка не хоче їхати з села на Черкащині
Олена Залепа у плодовому саду. Суспільне Черкаси

І саджанець кизилу. З ним у руках Олена Залепа вперше побачила Михайлівку одинадцять років тому, коли приїхала з Криму. Нині у саду пані Олени ростуть черешні, інжир, хурма і барбариси. Кримський кизил — дає плоди восьмий рік.

"Що людині треба?": чому кримчанка не хоче їхати з села на Черкащині
Пані Олена доглядає за рослинами. Суспільне Черкаси

"Ще є калинка якась декоративна, назви не знаю, і глід, ще маленький, буде цвісти червоненьким. Є і декоративні рослинки, спаржа моя улюблена, півонії, — їх у мене 46 сортів, райські яблучка, сливки. Люди тут просто бомба, неймовірні. Я кожен раз кажу: дай вам Бог усім здоров’я", — розповіла пані Олена.

Звісно, тут, на Черкащині, клімат інший, додала господиня, земля інша.

"Мені досі сниться море, відчуваю його запах, але я люблю цю землю, вона класна, тут родить усе. Я натикала смородини, аґрусу, а воно кущаки такі тепер такі здоровенні, земля тут від Бога", — додала вона.

"Що людині треба?": чому кримчанка не хоче їхати з села на Черкащині
Доріжка в сад пані Олени. Суспільне Черкаси

Рослини, які вирощує, пані Олена продає.

Будинок теж тепер у її власності:

"Грошей не було, але я в розстрочку купила цю хату, друзі, діти допомогли. Тут нічого не було, сусідка каже, що був бур’ян. А потім сусіди садили жито для корови. Тепер маю свій будиночок. Ми веранду перебудували, вікна замінили, підлогу зробили, провели воду, свердловину зробили, є всі зручності. Енергетика в будинку шалено гарна, він нам як рідний став".

"Що людині треба?": чому кримчанка не хоче їхати з села на Черкащині
Аквілегія в саду пані Олени. Суспільне Черкаси

Стало рідним і життя в селі, яке нізащо тепер не проміняє на місто:

"Я просто бачу, що дуже багато переселенців і вони їдуть в місто. Але в місті купити квартиру — це нереально дорого. Приїжджайте, тут є хатки, доводьте до ума, тут чарівне життя", — розповіла пані Олена.

Додала, що хоч роботи тут чимало, проте вона її надихає:

"Я вранці вийшла з кавою, сіла на гойдалку, попила, пройшлася, нарізала квіточок, поставила. Так, я тут працюю, але це мій фітнес".

"Що людині треба?": чому кримчанка не хоче їхати з села на Черкащині
Гуси в господарстві пані Олени. Суспільне Черкаси

Жити в Михайлівку Олена Залепа перевезла і батьків. У її матері, пані Ольги, тут є свій город:

"Картопля буде, буряк червоний, морква, перець. Мені краще робити, аніж ледачкувати. Коли я працюю — я живу. Тут є все. А що людині треба для життя нормального: якісь зручності, дах над головою, хліб і до хліба на столі".

"Що людині треба?": чому кримчанка не хоче їхати з села на Черкащині
Пані Ольга поливає город. Суспільне Черкаси

Читайте нас у Telegram

Дивіться нас на YouTube

Підписуйтеся на WhatsApp

Вподобайте наш Instagram

Стежте за нами у Tik Tok

Топ дня
Вибір редакції
На початок