"На вас ніхто не чекає", — пропагували". До Кривого Рогу після двох років полону повернувся боєць Владислав Вікторцов

Ексклюзивно

Після майже двох років полону Владислав Вікторцов повернувся до рідного Кривого Рогу. 31 січня військовослужбовець був визволений. Чоловік пробув у руках російських військових з моменту виходу українських бійців з "Азовсталі". Кореспонденти Суспільного стали свідками зустрічі Владислава з рідними й близькими та розпитали про пережите.

Владислав Вікторцов вперше після полону зустрічається зі своїми доньками. Їх він не бачив майже два роки.

Зустріч з доньками та дружиною. Суспільне Дніпро

До полону чоловік потрапив з наскрізним пораненням руки. Умови утримання, каже, були тяжкі: полонених били, тиснули психологічно.

"Коли нас з Оленівки привезли до Свердловська Луганської області, то там почали "прийоми". Тобто бити, ставити на "кортани", в живі коридори. Били дубинками. Таке… "На вас ніхто не чекає", — пропагували. Ну ми не велися, тому що ми — єдине ціле, і одне одного підтримували. І тому всі повернуться", — каже він.

Під час боїв на "Азовсталі" чоловік декілька разів зв’язувався з дружиною. Після того, як Владислав потрапив у полон, зв’язок з ним зник. Де саме його утримують, Анастасія не знала.

"Я весь час уявляла, як це буде. Але ми зустрілися, я дуже хвилювалася. Таке хвилювання було, поки їхала туди. Весь час думала: як він, в якому він стані. Всю дорогу я дуже хвилювалась. Незабутні відчуття", — ділиться почуттями дружина.

"Нарешті приїхав мій друг, мій майбутній кум"

Зустріч з товаришем. Суспільне Дніпро

На зустріч з Владиславом приїхав і його друг Максим, теж боєць. Чоловіки разом були на "Азовсталі" та одночасно потрапили у російський полон. Максима обміняли влітку 2023 року.

"Ні, я не знав, що мого друга будуть обмінювати. Я дізнався тільки тоді, коли вже побачив його фото на кордоні. Я дивився кожен обмін списки, чекав своїх хлопців додому. І нарешті приїхав мій друг, мій майбутній кум. Дуже радий, що він вже вдома. Я його чекав дуже сильно. Відразу йому зателефонував, сказав: "Що ти? Як ти? Як на рідній землі?". Він плаче", — розповів товариш.

Владислав Вікторцов каже: думки про рідних допомагали йому пережити російський полон. Зокрема, тримало те, що вдома чекає вагітна дружина.

"Я думав про це, тому вертався додому. Намагався жити надією цією", — говорить він.

Зараз чоловік планує відпочити разом із сім’єю та зустрітися з рідними й друзями. Каже, планує й далі служити у Збройних силах.

Читайте нас у Telegram: Суспільне Дніпро