У прифронтовій Васильківці на Дніпропетровщині, яку війська РФ майже щодня атакують керованими авіабомбами, значно зросла кількість мародерів. Про це Суспільному розповіли останні місцеві, які попри обстріли відмовляються покидати рідні домівки. За словами Оксани, вони грабують ночами, вивозять повні автівки меблів та речей. Подекуди можуть обікрасти будинок за пару годин після російського удару.
Як місцеві захищаються від мародерів та який алгоритм дій на це в поліції — з'ясували кореспонденти Суспільного.
Селище Васильківка розташоване у Синельниківському районі, за 40 кілометрів від «сірої зони». Місцевий житель Дмитро розповів: кілька разів бачив, як вулицями проїжджали заповнені майном авто. Також він помічав рух у розбитих сусідніх будинках.
«Грабують одразу після прильотів. Говорять в селі, я за руку не ловив нікого. Я розповідаю те, що один житель будинку бачив: з юстиції виносили, кондиціонери знімалися. Оце він особисто бачив. У нього магазин потрапив під обстріл, розбомбило. Зник дровокол і комп'ютери теж кудись подівалися. Там будинок побуту на третьому поверсі у нього — стелажі і все таке теж десь ділося. Всі дивляться, дурачка вмикають. Я не я, хата не моя. Ми не брали. Поліція я бачу, як тільки по вулицях їздить в машинах», — пояснив Дмитро.
Кореспонденти Суспільного зайшли до однієї з розбитих квартир. У ній немає освітлення, його все зняли. Також на місці, де раніше висіла, ймовірно, кухня, лишилися лише її сліди, всі меблі зняті. Так само як і демонтовано частину кахлів.
«Тут повністю в під'їзді вирваний замок. Видно вже пошкодження, що хтось намагався саме в замок потрапити, щоб відчинити двері і пограбувати ще й цю квартиру. І в сусідньому під'їзді ми побачили, що висять труби, однак повністю немає батареї, саме яка слугує для опалення всього будинку. І крім того, також на першому поверсі тут теж видно сліди ударів по дверях, і причому видно, що саме удари, вони всі прийшлися близько до самих замків», — зазначила кореспондентка Олеся Приходько.
За словами місцевої жительки Оксани, випадки мародерства у селищі стали частішими, коли люди почали масово виїжджати, з початку літа. Грабують як приватні будинки, так і багатоквартирні.
«Яка різниця, куди лізти? Є замки зривають. А є, коли приліт пошкодив двері — вони через двері. Буває, можна по вулиці їхати і дивитися: хата ціла, просто вікна побиті. Значить, просто вікно розбили, зайшли і що треба, повитягували. В нас, ми ось нещодавно помітили, в сусідів були двері відчинені навстіж. Якщо знають, що по вулиці там одна-дві людини живе, і бабуся якась там стара — ніхто не буде соромитися, підуть і вдень. А так, з вечора і цілу ніч ти чуєш: там грюк, там стук, там щось розбили, там щось тягнуть уже, там щось вже їде, щось торохтить», — розповіла Оксана.
Жінка додала: під час евакуації багато хто виїжджає з невеликою кількістю речей, в надії, що згодом приїде за рештою. А забирати вже буває і нічого. Вона пояснила, як можна зрозуміти, що в будинку ніхто не живе:
«Бур'яни ростуть. Також дивляться, що день немає нікого, другий день немає — то вже можна йти. У мене для захисту, наприклад, дві собаки. Патрулів ніяких немає, ні місцевих, ні поліції. Іноді буває, що ти бачиш, проїхала, і все. А так, що машина буде повна, нікому це не буде цікаво», — сказала вона.
Журналістам розповіли, що мародери зазвичай заїжджають грабувати пізно ввечері та вночі, коли їх не видно, й люди вже сплять. Місцеві кажуть: що приїжджають вони на велосипедах на мопедах, іноді заїжджають вантажними авто й виносять буквально все.
«Крім того, що мародери у прифронтовій Васильківці грабують квартири та приватні будинки, також вони зламують замки з корінням навіть на побутових приміщеннях, починають грабувати й гаражі», — додала Олеся Приходько.
Мешканка селища Лариса зазначила: намагаються не залишати будинок пустим: удома завжди хтось є. Її оселя вже двічі була пошкоджена через російські атаки: понівечено дах, повилітали вікна.
«Ремонтуємо та й живемо. Один поїхав там чи за пенсією, чи в магазин, чи по гуманітарку, а один вдома сидить. Колись чоловік помітив, що під'їхала машина до сусідів. Заходять у хвіртку, і прямо в город, копати картоплю. Чоловік побіг, і каже, а що це таке? "Мені дозволили" відповідають. А він злякався, бо сусіди позалишали все, поїхали з речами тільки, без техніки. Оце я знаю, як їхня собака гавкає: як на котів, а як на інше. З ліхтариком ідемо серед ночі, як почуємо, що гавкає», — розповіла Лариса.
Лариса з чоловіком виїжджати з Васильківки не планують. Розповіла: немає ні грошей, ні родичів, готових їх прийняти.
«3400 пенсії. Брат є, 73 роки. Такий старий, як і ми. Куди ми будемо їхати? Нікуди не збираємося. Не знаю, як зима: ні газу, ні світла не буде, дров немає. І хто їх буде заготовляти? 77 років вже чоловіку, і хто його потягне? То рука болить, то спина болить, то ще щось. А доводиться. Так ото й миримося, як хто тут. Один одному допомагаємо», — сказала вона.
Водночас у поліції Синельниківського району у відповіді на інформаційний запит Суспільного повідомили: за серпень не зареєстрували жодного факту мародерства у Васильківці. Для запобігання крадіжкам правоохоронці щодня разом з працівниками військової служби правопорядку патрулюють територію селища. Працюють там, коли минає небезпека ударів російських КАБів та дронів.
Читайте нас у Telegram: Суспільне Дніпро