Від початку повномасштабної війни Дніпро, як й інші українські міста, зазнає ракетних та дронових атак РФ. Для містян, які стають свідками ударів, подібний досвід є травматичним та має наслідки для психіки.
Суспільне поспілкувалося з дніпрянами, які опинялися поруч із місцями "прильотів". Як на них вплинув цей досвід, а також поради від психолога для відновлення після обстрілів — у матеріалі.
"Найгірше — чути крики сусідів"
Дніпрянин Ілля Стогов пригадав перші дні повномасштабного вторгнення. Чоловік розповів: запам'ятався перший "приліт" по місту за 50 метрів від його будинку. Тоді він прокинувся від звуку вибуху та дзвону скла.
"Був вдома, спав. Підірвався після вибуху та пішов до коридору, де почув характерний свист уже другої ракети — другий "приліт". Після цього вирішив піти до метро та зробив це вчасно, бо був ще третій "приліт". Я сам зі Слов'янська, тож трішки нагадало 2014 рік. Але, звичайно, тоді не літали ракети над головою, тож досвід страшніший", — сказав він.
Ілля додав: після атаки йому стало страшно спати.
"Було панічно лягати спати знову. Кожну тривогу спускався до метро... Наразі вже набагато впевненіше себе почуваю", — зазначив чоловік.
Юлія мешкає у будинку неподалік місця, куди поцілили нещодавно. Тієї ночі вона разом з чоловіком прокинулися від вибуху.
"Я швидко схопила дитину, і ми всі разом побігли в коридор. Щойно вийшли — пролунав другий, сильніший вибух. Під час вибуху мене охопила перша хвиля страху. За декілька секунд, коли зрозуміла, що прилетіло не у квартиру і всі цілі — було лячно вже від того, що це може повторитися", — сказала дніпрянка.
Вона додала: найстрашнішим для неї був не вибух, а усвідомлення наслідків атаки.
"Для мене страшним був не сам вибух, а звуки після. Найгірше, що я чула в житті — це крики поранених сусідів і хрускіт скла під ногами рятувальників", — розповіла Юлія.
Після цього, зазначила жінка, у неї з'явилися думки про переїзд. Втім, вона залишилася у місті, проте змінилося ставлення до повітряних тривог.
"Я завжди реагувала на сповіщення про можливу загрозу, але тепер фраза "Дніпро червоний" — окремий вид страху. Пережитий досвід не відпускає і щоразу під час сирени я згадую звук вибуху, хрускіт скла та крики поранених сусідів", — сказала вона.
Олена Гапонова декілька разів була очевидицею "прильотів" поруч із її будинком. Як розповіла дніпрянка, один із них стався наприкінці 2024 року, тоді вона встигла із сином та чоловіком сховатися в коридорі.
"Ніяких думок не зловила, просто хотілося притиснутися до рідних, закрити очі й дуже-дуже сильно їх обійняти. Адреналін, трясло, було дуже страшно. Одразу стало димно, багато пилу, холодно, тому що повибивало вікна. Дитина злякалася, але я його одразу заспокоїла. Сама тремтіла, ми були в шоці", — сказала Олена.
За її словами, після тієї атаки також почала тривожно ставитися до сповіщень про можливі загрози з повітря.
"Я чітко відчувала посилену тривогу на червоний рівень небезпеки. Я не могла здолати свій страх, я страждала від нього... Майже паніка, я не могла ні про що інше думати, якщо це був червоний рівень небезпеки. Це тривало десь місяць чи два. Але поступово стало більш-менш", — розповіла жінка.
Поради психолога
Психолог із Дніпра Максим Реуцький розповів, що варто робити, аби відновитися та допомогти собі після пережитих атак.
"Якщо ви не травмовані та цілі, треба починати збирати себе. Техніка називається 5, 4, 3, 2, 1. Швидко озираємось, знаходимо будь-які п'ять предметів, називаємо їх вголос або подумки. Далі прислухаємось, намагаємось почути для себе 3–4 звуки. Ідентифікуємо їх, проговорюємо. Далі знаходимо три будь-які предмети, до яких можемо дотягнутися і обмацати. Бажано, щоби предмети були фактурні, або холодні, теплі, щоб можна було їх потримати", — сказав він. Також психолог радить застосовувати й інші рецептори, щоб відновити нервову систему після пережитого стресу: можна понюхати річ чи аромат, які заспокоюють, можна вкусити себе за губу, або ж з'їсти щось з яскравим смаком.
Також можна почати займатися фізичною активністю, у цьому можуть допомогти одноманітні рухи.
"Якщо епіцентр "прильоту" — це район вашого будинку, або біля вашої квартири є наслідки, тобто вибиті шибки, двері, то приступайте до прибирання. Якщо ви на вулиці і нормально себе почуваєте, не травмовані, вийшли із шоку, відчуваєте силу, то допоможіть, тим, хто слабший, хто потребує підтримки та уваги", — радить фахівець.
За його словами, щоб відновити почуття безпеки у власному будинку після "прильоту", треба теж почати з прибирання. Також він радить якнайшвидше повертатися додому після удару, щоб уникнути відчуження.
"Як правило, гострий стан виникає один раз і більше не повторюється, якщо вдалося вийти з нього самостійно або з допомогою фахівця. Якщо стани повторюються — треба шукати допомоги у психолога або психіатра. Якщо стан керує вами, а не ви ним — це може бути ознакою постравматичного синдрому. що формується", — зазначив психолог.
Авторка Юлія Відміцька
Читайте нас у Telegram: Суспільне Дніпро