Покровське на Дніпропетровщині, яке з кінця 2025 року армія РФ щодня обстрілює FPV-дронами та КАБами, нині майже вщент зруйноване. Востаннє знімальній групі Суспільного вдалося заїхати та попрацювати в населеному пункті в листопаді минулого року. Після того — безпекова ситуація там погіршувалася. Нині селище розташоване в «кілзоні».
Про життя тих, хто попри обстріли не виїжджав, про гуманітарну ситуацію та чи безпечніше стало в селищі після наступальної операції на Олександрівському напрямку — читайте в ексклюзивному репортажі проєкту «Червона зона».
Разом з пресофіцером 148 окремої артилерійської бригади Сергієм Колесниченко Суспільне побувало в Покровському, яке нині перебуває у «кілзоні». За його словами, пересуватись на цій території варто швидко, але водночас треба оперативно зорієнтуватись та в разі потреби зупинити автівку.
«Потрібно уважно дивитися по сторонах, зараз небо чисте, але оптоволоконні дрони не виявляються пристроями РЕРРадіоелектронна розвідка, тому треба уважно. Швидкість — наш друг, але потрібно розуміти, що ще треба зупинити машину в разі чого. Тому оптимальна — 130-140 кілометрів на годину, яку ми зараз намагаємось тримати», — каже він.
Попри те, що активність FPV-дронів за останні дні зменшилась, загроза є.
«Коли СОУСили оборони України відкинули ворога з Успенівського флангу — тут стало більш-менш безпечно, але все рівно ми знаходимося в 20-кілометровій кілзоні. Тут немає ні світла, ні води, ні газу. Але люди повертаються в свої домівки», — розповів він.
У «кілзоні», каже Сергій Колесниченко, краще пересуватися пішки. Тоді можна почути та побачити дрон на більшій відстані.
«Ти побачиш дрон далі, почуєш його — у тебе буде шанс заховатися. Найкраще для цього працює рушниця саме 12-го калібру. Це єдина зброя — останній шанс на виживання», — зазначив він.
Востаннє журналісти Суспільного в Покровському спілкувалися з місцевими жителями ще в листопаді 2025 року, потім кореспонденти заїжджали сюди на евакуацію в лютому 2026 року, після цього до селища не вдавалося потрапити через безпекову ситуацію.
За словами Сергія Колесниченка, нині в селищі багато покинути тварин. Військовий розповідає, намагаються їх підгодовувати.
«У більшості тварини — "дворняжки". Всі покинуті. Оце мій біленький, я його годував нещодавно. Я так і не зрозумів — якщо ви купуєте собаку, вона є вашим другом, сімʼї, і ви виїжджаєте — як ви можете забрати паспорт, бо паспорт можна відновити, а ви не можете забрати собаку? Ну вкинь її, так, це нецивілізовано, у мішок, у багажник — і бігом виїхав. Все», — говорить він.
Що про гуманітарну ситуацію у селищі кажуть жителі
За словами місцевих жителів, у населеному пункті немає води, світла та газу.
«Краще не придумаєш. Хліба нема. Води нема, світла нема. Газу нема. І не збираються і включати. Ми постійно тут були. Ніде не виїжджали. Тому що де не поїдеш, це я особисто про себе кажу, наче й не проти, але скільки років, кажу — 80, — ой, ні», — розповів житель селища Василь.
Ганна каже, вже майже два місяці не отримували воду. Також декілька тижнів у магазинах немає хліба.
«Оце дають води — упаковку — шість пляшок, це девʼять літрів. Дали два місяці тому. Хліба вже немає два тижні. Як люди живуть? Можна на девʼять літрів два місяці прожити? Це просто пити. А їсти зварити — дощова вода. Перекипʼячуємо», — розповіла вона.
Жінка каже, не виїздить, бо не хоче залишати домівку, якою опікувалась 70 років. Нині житло у жінки пошкоджене, каже, чекає, поки дадуть матеріали, аби відновити оселю.
«Як я можу поїхати? Залишити хату, на яку я 70 років дбала? Я її будувала, я її мазала. У мене багатства немає, у мене зараз даху немає, вікон, дверей немає. В мене холодильника немає, води немає, газу немає, бо розбито. Сарай розбитий, там кури були, їх немає, все побито. Це було 17 травня. Я 3 місяці чекаю, щоб мені дали на покриття даху. Написала заяву, дала дані паспорту — нуль», — каже вона.
Галина розповідає, виїжджати не планує, бо не має бажання та коштів. Зазначає, нині в селище повертаються люди.
«Городи посадили, люди вертаються. Знаєте, спочатку було страшно, бо в мене як у двір прилетіло в грудні в минулому році, звісно, було... ну, як. Воно якось незрозуміло було. Хотілося вранці вийти, відкрити очі — і все на місці», — згадує вона.
Нині, після наступальних дій Сил оборони, від селища до так званої «сірої зони» — близько 18 кілометрів, каже Сергій Колесниченко.
«Найближче противник підходив до Покровського з флангу Успенівки на 10,5 км. Якщо говорити про активні наступальні дії угруповання ДШВ, в яких бере участь 148-ма ОАБр, так як ми є елітним підрозділом СОУ, то ми зробили саме підтримку цих наступальних дій», — каже він.
Евакуацію з Покровського оголосили наприкінці грудня 2025 року
Евакуацію всього населення з Покровського оголосили ще наприкінці грудня 2025 року. Відтоді абсолютно все населення звідси мало виїхати.
«Страшно як вночі бехкають, як прилітає. Вони в основному били по центру. Тут поруч. Ну страшно, коли розумієш — залишитися без нічого. Куди? Ну куди потім? Продукти є в одному магазині. Більше немає де купити», — каже переселенець з Великомихайлівки Юрій.
Через атаки РФ пошкоджене середмістя Покровського. Російські керовані авіабомби били по житловій забудові, зазначив Сергій Колесниченко.
«Це — центр. Сюди росіяни скинули КАБ. Місцеві здогадаються де це є, АТБ зліва було, і далі відділення Укрпошти», — каже військовий.
Через атаки у середмісті майже знищені декілька пʼятиповерхівок.
Нині в Покровському працює єдиний магазин, де місцеві жителі можуть придбати продукти. Продавець каже, людей приходить чимало.
Під час зйомки матеріалу у Покровському неподалік від кореспондентів та військового зʼявився російський дрон
Під час зйомки над селищем знову з'являється російський дрон.
— «Черговий ФПВ-дрон десь летить. Ми зараз в центрі».
— «Ще зайди, заходь. Бл*ть, спалили нас. Оце ви попали».
Дрон зависає десь поруч. Військовий припускає: це може бути оптоволоконний «ждун» — дрон, який сів і чекає на ціль.
— «Скоріш за все, це, напевно, оптоволоконний "ждун", і він десь сів в нашому районі. Це найбільш імовірно».
— «Що нам зараз, треба сховатись десь, перечекати?»
— «Так, треба сховатись, і бажано відходити від цієї точки».
Перечекати кореспондентам довелося просто у під'їзді.
Матеріал підготовлено за підтримки проєкту Міжнародний Фонд Страхування Журналістів, що реалізується Асоціацією «Незалежні регіональні видавці України», є частиною програми Voices of Ukraine / SAFE, що координується Європейським центром свободи преси та медіа. Voices of Ukraine / SAFE реалізується в рамках Hannah Arendt Initiative за підтримки Федерального міністерства закордонних справ Німеччини.
Читайте нас у Telegram: Суспільне Дніпро