Сьогодні виповнюється 51 рік таємній операції КДБ "Блок". 12-14 січня 1972 року в Києві та Львові заарештували 14 звинувачених в "українському буржуазному націоналізмі" і поширенні самвидаву.
Арешти після коляди дали початок хвилі особливо жорстоких репресій, і до кінця 1972 року було заарештовано 100 осіб, а до 1974 — 193 особи. Суспільне Культура публікує розсекречені матеріали з Електронного архіву українського визвольного руху.
Львівська коляда
Першими під прицілом КДБ опинилися дисиденти, які, прагнучи зберегти українські традиції в атеїстичному режимі, влаштували різдвяну коляду. На фото — різдвяний вертеп у домі Марії й Ганни Садовських у Львові.
Через три дні після цього фото Василь Стус у Києві, а Калинець та Шабатура у Львові були заарештовані. У Львові також арештували В'ячеслава Чорновола, Михайла Осадчого та Івана Геля.
Київське Різдво
Колядували й у Києві, про що КДБ знали заздалегідь. У документі, укладеному головою КДБ 31 грудня, містяться імена керівників ватаг та списки з переліком адрес, куди мали завітати колядники, а також йдеться про те, що: "націоналістично налаштовані особи мають намір організувати з числа студентів Київського державного університету, політехнічного інституту та творчої інтелігенції групи для проведення колядок на Русанівці, Дарниці, Святошині, Академмістечку, а також у центрі міста Києва".
У Києві 12-14 січня синхронно з переслідуваннями у Львові арештували літературного критика Івана Світличного, філософа й гоголезнавця Євгена Сверстюка, математика й публіциста Леоніда Плюща, багатолітнього в'язня сталінських таборів Данила Шумука, лікаря Миколу Плахотнюка, інженера-економіста Зіновія Антонюка, митця-реставратора та інженера Олеся Сергієнка, поета-шістдесятника Івана Коваленка.
Операція "Блок"
А вже 13 січня 1972 року КДБ відзвітувало секретарю ЦК Компартії України Шелесту про офіційний початок операції "Блок".
Більшість із арештованих 12 січня 1972 року були засуджені за ст. 62 Кримінального кодексу УРСР "Антирадянська агітація та пропаганда" та отримали вирок позбавлення волі терміном на п'ять-сім років у таборах суворого режиму та три роки заслання.
Максимальний термін ув’язнення дали Івану Гелю. Його засудили до 10 років суворого режиму та 5 років заслання.
Затримання бельгійця Добоша за "шпіонаж"
Безпосереднім приводом для цих арештів стало затримання на станції Чоп 4 січня 1972 громадянина Бельгії, члена "Спілки української молоді" Ярослава Добоша: він намагався вивезти за кордон фотокопію "Словника рим української мови" Святослава Караванського, тоді вже політв’язня.
За Добошем вели тривале спостереження: КДБ було відомо, що в Києві він зустрічався з Іваном Світличним, Зіновією Франко та іншими шістдесятниками. У КДБ його примусили зізнатися, що він прибув "для виконання завдання закордонного антирадянського центру бандерівців ОУН". Добош виступив із каяттям по радянському телебаченню, його відповідну заяву опублікувала радянська преса, після чого його вислали за кордон СРСР.
Масштаби репресій
Арешти інтелігенції та духовенства тривали протягом усього року. 25 травня у Львові наклав на себе руки видавець самвидаву, інженер Мар'ян Гатала.
Усього протягом року зазнали репресій 89 осіб, більшість з яких були засуджені до довгих термінів ув'язнення. До спецпсихлікарні потрапили Микола Плахотнюк, Леонід Плющ, Василь Рубан та Борис Ковгар. Це стало початком масових репресій проти української інтелігенції, які тривали майже неперервно до кінця 1976 року.
За даними Харківської правозахисної групи, у 1972-1974 в Україні заарештували 193 особи, у тому числі за антирадянську пропаганду — 100 осіб, за релігійні переконання — 27 осіб.
Поет і прозаїк Ігор Калинець, один із засуджених у 1972 році, відбував заслання на Забайкаллі разом з дружиною Іриною Стасів-Калинець. Він згадує:
"В таборі нам було фізично важко. Скажімо, ми були роз’єднані з рідним краєм, з сім’єю, з найріднішими. Спілкування було тяжке. Ми були в дуже драматичній ситуації, коли до тебе приїжджають на побачення старенька мати чи дочка маленька, і вони проїжджають кілька тисяч кілометрів, а тобі не дають того побачення, зривається все. Це було тяжко перенести.
А з іншого боку, ми були якось вільні, духовно вільні. Ми, скажімо, скинули ту маску, яку ми носили там, у тому суспільстві, до арешту. Бо там треба було все-таки прикидатися, що ти не є, так би мовити, буржуазний націоналіст, що ти не є ворог радянської влади – що ти радянська людина, але ти вважаєш, що тут не так ведеться політика в національному чи якомусь іншому плані".
Читайте також
- "Проживіть. Прослухайте, прочуйтеся!". Репортаж про коляду й Різдво в Криворівні
- Українські митці і радянські спецслужби: презентували анімацію за розсекреченими документами
- "До їхнього двору боялися заходити люди". Спогади про В'ячеслава Чорновола
- Остап Вишня та Василь Стус. Дослідники оприлюднили матеріали спецслужб щодо українських митців
Читайте нас у Facebook і Telegram, дивіться наш YouTube.
Станьте частиною Суспільне Культура: напишіть нам про цікаві події культурного життя вашого міста чи селища. Надсилайте свої фото, відео та новини і ми опублікуємо їх на діджитал-платформах Суспільного. Пишіть нам на пошту: culture@suspilne.media. Ваші історії важливі для нас!