У понеділок, 7 жовтня, розпочався тиждень оголошення цьогорічних лавреатів Нобелівської премії. Вже відомі переможці в галузях медицини, фізіології та фізики. А 10 жовтня стане відомо, хто отримає цю нагороду в категорії літератури: серед імовірних кандидатів — Кан Сює, Джеральд Мурнейн, Енн Карсон, Муракамі Харукі та Марґарет Етвуд.
Нобелівку з літератури ніколи не присуджували українцям. Втім, Суспільне Культура склало добірку творів нобелівських лавреатів, які видані в українському перекладі.
"Володар мух", Вільям Ґолдінґ
Нобелівська премія: 1983
Перекладачка: Соломія Павличко
Культовий роман, що досліджує темні сторони людської сутності. Внаслідок авіакатастрофи група хлопчиків опиняється на безлюдному острові, який на перший погляд здається райською місциною: з безкраїм океаном, тропічними пальмами та загадковою печерою.
Без нагляду дорослих діти намагаються створити власне суспільство, але поступово їхні початкові ідеали розпадаються — натомість стає дедалі більше хаосу, страху та насильства.
Англійський письменник Вільям Ґолдінґ показує, як легко соціальні норми втрачають силу за межами цивілізації. Антиутопічний роман порушує питання влади, моралі та "внутрішнього звіра", який живе всередині кожної людини.
Книжка, яка вперше була опублікована в 1954 році, отримала дві екранізації: фільм 1963 року режисера Пітера Брука та стрічка 1990-го, знята Гаррі Гуком.
"Сто років самотності", Ґабріель Ґарсія Маркес
Нобелівська премія: 1982
Перекладач: Олександр Буценко ("Фоліо")
Цей роман колумбійського письменника Ґабріеля Ґарсії Маркеса написаний у стилі магічного реалізму. Автор розповідає історію життя родини Буендіа та їхнього містечка Макондо впродовж ста років, а на тлі цієї оповіді барвисто постає колорит Латинської Америки.
"Світ, створений Маркесом, нагадує збільшувальне скло, в якому Латинська Америка побачила як свої недоліки, так і чесноти", — відгукнувся про книжку колумбійський журналіст Феліпе Рестрепо Помбо для BBC.
У книжці Маркеса автобіографічні елементи переплітаються з біблійними та античними міфами. Наприклад, засновник Макондо Хосе Буендіа вирушає на пошуки нової землі для своїх нащадків — як біблійний Авраам. А злива, що тривала майже п'ять років, відсилає до біблійного потопу. Окрім цього, у творі є алюзії на інші літературні тексти: зокрема, "Ґарґантюа та Пантаґрюеля" Рабле та "Дон Кіхота" Сервантеса.
"Чорнобильська молитва. Хроніка майбутнього", Світлана Алексієвич
Нобелівська премія: 2015
Перекладачка: Оксана Забужко ("Комора")
Ця книга білоруської письменниці й журналістки Світлани Алексієвич присвячена аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році. Авторка опитала понад 500 свідків катастрофи: пожежників, ліквідаторів, політиків, лікарів, фізиків та звичайних громадян. Вперше художньо-документальний текст опублікували в 1997 році в журналі "Дружба народів".
Швейцарський соціолог Жан Россіо у рецензії на "Чорнобильську молитву" 2000 року зазначив, що авторка не нав'язує свою оцінку подій і нікого не звинувачує, але спонукає читачів зберігати колективну пам'ять про людські та соціальні наслідки Чорнобильської катастрофи. Він наголосив, що сприяти поширенню книг Алексієвич "етично необхідно".
"Книга джунглів", Редьярд Кіплінґ
Нобелівська премія: 1907 (Кіплінґ є наймолодшим лавреатом)
Перекладач: Дмитро Щербина
Збірка англійського письменника Редьярда Кіплінґа вже 130 років залишається культовою для дітей. Книжка містить низку оповідань у повчальній манері. Сюжет розгортається навколо людської дитини, хлопчика Мауґлі, якого виховали вовки. Наприкінці кожної історії є поема.
Для написання "Книги джунглів" Кіплінґ частково надихався давньоіндійськими байками, як-от "Панчатантра" та "Джатаки". Автор вклав у свої історії майже все, що знав або "чув чи бачив у снах про індійські джунглі".
"Чоловіки без жінок та інші оповідання", Ернест Гемінґвей
Нобелівська премія: 1954
Перекладачка: Ганна Лелів
Збірка "Чоловіки без жінок та інші оповідання" охоплює прозу Ернеста Гемінґвея за 1923–1927 роки. Автор порушує теми дорослішання, дружби, кохання та втрат, війни та смерті, пошуку сенсу життя. Тексти американця Гемінґвея, що відомий своїм "телеграфним" стилем, — лаконічні, експресивні та влучні.
Фрагмент з оповідання "Тихий вечір настає":
"Тієї ночі ми лежали на підлозі в кімнаті, і я слухав, як їдять шовкопряди. Вони поїдали листя шовковиці, і всю ніч було чутно шурхіт так, наче щось раз за разом падало. Спати мені не хотілось, бо я вже давно жив із думкою про те, що як тільки заплющу в темряві очі й задрімаю, душа покине моє тіло. Так тривало вже давно, ще відтоді, як біля мене стався вибух і я відчув, що душа вийшла з мене й полетіла, а тоді знову повернулась. Я старався про це не думати, але з того часу щоночі, як тільки я збирався заснути, все починалося знову і треба було докласти чималих зусиль, аби цьому завадити. Тепер я майже певен, що насправді вона нікуди не вилетить, але тоді, того літа, я не мав охоти до експериментів".
"Притча", Вільям Фолкнер
Нобелівська премія: 1949
Перекладач: Олександр Мокровольський
У 1943 році Вільям Фолкнер працював у Голлівуді. Тамтешній режисер Генрі Гетевей запропонував йому написати кіносценарій про те, як Ісус Христос повертається на землю під час Першої світової війни і, невпізнаний, гине на фронті, після чого його ховають у могилі Невідомого солдата. Сценарій залишився ненаписаним, але ідея Фолкнера зацікавила.
У 1949 році письменник отримав Нобелівську премію — "за потужний художній внесок у сучасний американський роман". А в 1954 році написав "Притчу" — більш ніж за 10 років після того, як виник початковий задум для роману. Фолкнер прагнув, щоб текст став "найкращою роботою його життя і, можливо, його часу".
Дія роману розгортається навесні 1918 року — на Західному фронті Першої світової війни. Один французький полк відмовляється йти в атаку, і після цього припиняється вогонь по всьому фронту. Здається, що це може покласти край війні, але з'ясовується, що певні могутні сили не спішать припиняти бійню. У сюжеті простежуються чіткі паралелі з Новим Заповітом.
"Не відпускай мене", Ішіґуро Кадзуо
Нобелівська премія: 2017
Перекладач: Софія Андрухович
Цей роман британського письменника японського походження Ішіґуро Кадзуо номінувався на Букерівську премію 2005-го і премію Артура Кларка 2006 року, а також став найкращим романом року за версією журналу Time та увійшов до сотні найкращих англомовних романів із 1923 до 2005 року за версією цього видання.
Дія книжки розгортається в антиутопічній Великій Британії: надворі ХХ століття, людей клонують, щоб створювати живих донорів органів для трансплантації. Головна героїня Кеті зростала в незвичайній школі-інтернаті, де вихователі постійно наголошували на необхідності бути здоровими, а навчальна програма більше зосереджувалася на різних видах мистецтва, ніж на потрібних для життя вміннях. Після навчання вихованці інтернату починають знайомитися із зовнішнім світом, а хтось скоро стає донором органів.
У 2010 році вийшла екранізація книжки від режисера Марка Романека з Кері Малліґан, Ендрю Ґарфілдом та Кірою Найтлі в головних ролях.
"Будденброки. Занепад однієї родини", Томас Манн
Нобелівська премія: 1929
Перекладач: Євген Попович
"Будденброки" — одна з найкращих сімейних саг німецькомовної прози. У центрі оповіді — відомий і заможний рід торговців із Любека. Вважають, що історія містить автобіографічні елементи й у ній автор частково змалював власну сім'ю.
"Майстерний і філігранно виписаний портрет сім'ї на фоні історичної епохи. Ця фамілія мала втілювати німецькі чесноти, однак вони народилися Будденброками — життя заборгувало їм від початку. Кохання і зради, боротьба і заздрощі, несамовита пристрасть і пекуча ненависть трьох поколінь клану — від владного патріарха Йоганна Будденброка до його онуків, не здатних втриматися від спокуси забороненого плоду, який їм пропонує світ", — йдеться в анотації від видавництва "Лабораторія".
"Піґмаліон", Бернард Шоу
Нобелівська премія: 1925
Перекладач: Олександр Мокровольський, Елеонора Ржевуцька
Одна з найвідоміших п'єс ірландського письменника Бернарда Шоу, у якій переплітаються гостросоціальність, гумор та демократичність.
Сюжет розповідає про лондонського професора фонетики Генрі Гіґґінса, який уклав парі зі своїм приятелем, полковником Пікерінґом. Тепер Гіґґінс має шість місяців на те, щоб допомогти квіткарці Елізі Дулітл постати герцогинею на світському прийомі: навчити її аристократичної вимови та манер.
До речі, назва п'єси відсилає до античного міфу про скульптора Піґмаліона, який створив настільки досконалу статую дівчини, що й сам закохався в неї — тож богиня Афродіта погодилася оживити її.
"Сага про Єсту Берлінґа", Сельма Лаґерлеф
Нобелівська премія: 1909
Перекладачка: Ольга Сенюк
Шведська письменниця Сельма Лаґерлеф — перша жінка, яка отримала Нобелівську премію з літератури. Роман "Сага про Єсту Берлінґа" написаний у жанрі магічного реалізму — і вважається одним з найхимерніших скандинавських творів.
Єста Берлінґ — жебрак, волоцюга та протестантський священник, якого позбавили сану через пияцтво. Твір пронизаний алюзіями на "Фауста" та міфи, а також гумористичними любовними історіями.
За мотивами роману знято одинадцять фільмів, найвідоміший із яких — шведський німий фільм із Ґретою Ґарбо в головній ролі. Також за "Сагою..." створено численні театральні постанови, а в 1925 році Ріккардо Дзандонаї перетворив роман на оперу "Кавалери Екебю". У 1986 році на шведському телебаченні на основі роману зробили серіал на 6 епізодів.
Підтримайте збір Суспільного Мовлення разом із Фондом "Повернись живим" для батальйону безпілотних авіаційних систем 14 Окремої механізованої бригади ЗСУ.
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: culture@suspilne.media