Олешки — місто на лівому березі Дніпра в Херсонській області, яке з лютого 2022 року перебуває під російською окупацією. Нині, за інформацією Олешківської міської військової адміністрації, місто близько чотирьох місяців перебуває у блокаді, без електрики, газу, ліків та регулярного постачання продуктів.
Надходять повідомлення, що люди голодують і не мають доступу до гуманітарної допомоги. Евакуація на підконтрольну Україні територію через Дніпро не проводиться, а для створення гуманітарного коридору потрібна згода Росії, яка не підтвердила готовність створити зелений коридор.
За даними джерел Суспільного, у всій Олешківській громаді може залишатися близько шести тисяч людей, у самих Олешках — близько двох тисяч. Востаннє гуманітарну допомогу місто отримувало ще у травні.
Після перемоги на турнірі WTA 500 у Сінгапурі українська тенісистка Олександра Олійникова звернулася до глядачів із закликом поширювати інформацію про гуманітарну ситуацію в місті. Вона розповіла про нестачу продуктів і медикаментів і неможливість евакуації та закликала шукати інформацію про Олешки й поширювати її. Відео про ситуацію в місті також публікували співачка Kola і журналістка Яніна Соколова.
Суспільне Культура розповідає про Олешки — місце з давньою історією, пов'язаною з Руссю, козацтвом, унікальним природним ландшафтом та українською культурою.
Історична назва міста
Назва «Олешки» пов'язана з давнішим поселенням Олешшя та Олешківською Січчю, яка існувала тут у XVIII столітті.
Однак у 1928 році радянська влада перейменувала містечко на Цюрупинське на честь радянського діяча, одного з ідеологів Голодомору Олександра Цюрупи, який народився тут. Під час німецької окупації назву Олешки повернули, однак після 1956 року місто знову стало Цюрупинськом.
Історичну назву місту повернули у 2016 році, під час хвилі декомунізації.
Форпост Київської Русі на півдні
Дослідники досі сперечаються щодо точного місця розташування поселення: серед версій — острів Великий Потьомкінський, узбережжя Конки в районі сучасних Олешок та мис Аджигол у Дніпро-Бузькому лимані.
Водночас існує припущення, що ці території могли належати до єдиної системи поселень, відомої як Олешшя, перша згадка про які датується 1084 роком. Саме тоді тмутараканський князь Давид, онук Ярослава Мудрого, пограбував тут купців, що прямували до Візантії Дніпром.
Олешшя загалом відігравало важливу роль у торгівлі Русі — його навіть називали «морськими воротами Русі». За припущеннями дослідників, тут бували князі Олег Віщий, Ігор, княгиня Ольга, Святослав та Володимир Великий. До поселення надходили товари, які потім розходилися територією Русі, а також тут укладали торговельні договори.
У 1219 році Олешшя згадують також як важливий суднобудівний центр. Волинський князь Данило Романович замовляв тут човни. Імовірно, в Олешші виготовляли човни й для походу на річку Калку в 1223 році.
Історія Олешшя переривається після монгольського вторгнення: дослідники припускають, що поселення було спустошене та знищене.
В Олешках була одна із Запорозьких Січей
У 1711–1728 роках на цій території розташовувалася Олешківська Січ — її заснували козаки після руйнування Старої Чортомлицької Січі царськими військами. Землю для поселення на прохання кошового отамана Костя Гордієнка виділив кримський хан Дивлет-Ґірей II. Через те що територія перебувала під протекторатом Османської імперії, козакам не дозволяли мати гармати та будувати укріплення.
Олешківська Січ була невеликим поселенням, оточеним валами та ровами. Тут були брама, редути, житла, церква Покрови Пресвятої Богородиці, цвинтар і криниця. Її розташування серед води та дерев давало змогу здійснювати швидкі походи.
У 1728 році, коли більшість козаків вирушила в похід, на Січ напали козаки із Самари. Вони вбили тих, хто залишалися в поселенні, та зруйнували Січ. Після повернення козаки переселилися до Кам'янської Січі.
Олешківські піски — найбільший піщаний масив і національний парк
Олешківські піски — найбільший піщаний масив України та один із найбільших у Європі. У регіоні створили однойменний національний природний парк, де охороняють унікальні піщані та степові екосистеми.
Попри поширену назву «пустеля», за температурним режимом та кількістю опадів Олешківські піски радше належать до напівпустель. Улітку пісок може нагріватися до 70° C, а через гарячі потоки опади тут трапляються рідко. У регіоні виникають піщані бурі, а сам парк поєднує різні ландшафти — від водойм до піщаних ділянок пустельного та напівпустельного типів.
Парк має значне природне різноманіття. Тут є степова, лучна, лісова, водно-болотна та прибережно-водна рослинність, а також сотні видів рослин і тварин, частина яких є рідкісними та занесена до Червоної книги України.
Після початку повномасштабного вторгнення територія парку опинилася під російською окупацією, а у 2023 році його незаконно зареєстрували за російським законодавством. Внаслідок бойових дій природні комплекси постраждали від бомбардувань, мінування та пожеж. Додаткового впливу завдали затоплення й підтоплення низинних ділянок після руйнування Каховської греблі та знищення Каховського водосховища.
За попередніми оцінками Херсонської районної військової адміністрації, станом на січень 2024 року збитки, завдані війною біорізноманіттю парку «Олешківські піски», оцінювали у 1,31 мільярда гривень.
В Олешках жили й працювали Микола Куліш та Поліна Райко
З Олешками пов'язана біографія одного з найвідоміших українських драматургів XX століття Миколи Куліша. Він народився в Чаплинці, однак в Олешках навчався у міському училищі, робив перші творчі кроки та написав свою першу п'єсу «На рыбной ловле», яку згодом переробив у твір «Отак і загинув Гуска».
Ще одне ім'я, тісно пов'язане з Олешками, — художниця Поліна Райко. Вона народилася в місті у 1928 році та прожила там усе життя. Художньої освіти Райко не мала і почала займатися творчістю в 69 років. Вона розписала власний будинок, літню кухню, хвіртки, паркани та гаражні ворота, створивши унікальний світ наївного мистецтва.
Будинок Райко став частиною української культурної спадщини. Після смерті художниці його придбало подружжя шанувальників мистецтва з Канади, а 2013 року Національний центр народної культури «Музей Івана Гончара» організував експедицію до хати та заявив про готовність взяти її під опіку.
Однак у червні 2023 року будинок постраждав через підрив Каховської ГЕС. Наступного дня після руйнування греблі представник благодійного фонду імені Поліни Райко Семен Храмцов повідомив, що будинок опинився під водою.
Пізніше були оприлюднені фото та відео зруйнованого музею: за його словами, збереглося тільки близько третини робіт Райко, а внутрішні стіни обвалилися.
У липні 2023 року в «Українському домі» в Києві відкрилась виставка памʼяті художниці. Тут представили архівні фото, відеоінсталяцію, стрічки про мисткиню та плакати від провідних українських ілюстраторів.
Олешки пов'язані також із винахідником трамвая на електричній тязі Федором Піроцьким — тут він провів останні роки життя. У вересні 2019 року в місті відкрили йому пам'ятник.
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: culture@suspilne.media