На картині Вінсента Ван Гога "Їдці картоплі" (1885) зображено групу селян, що зібралися за поїданням картоплі. Картина вважається маніфестом соціального реалізму в мистецтві, оскільки митець щиро зобразив життя людей того часу. На відміну від вишуканих й ідеалізованих сцен життя та імпресіоністичні мотиви, які побутували тоді в мистецтві, ця картина представила зовсім інший погляд. А через технічні експерименти з матеріалами та психологічну глибину вона стала знаковою для самого митця та увійшла в історію мистецтва.
Але чому Ван Гог мав симпатії до селян та чому саме зобразив їх за такою простою справою, як вечеря? Зрештою, скільки могла коштувати картопля і як це відображало економічні реалії того часу — детальніше у матеріалі Суспільне Культура.
Уперше текст було опубліковано 27 вересня 2024 року.
"Їдці картоплі" (1885) — одна з найвідоміших робіт Вінсента Ван Гога. Це глибокий соціальний і психологічний портрет селянства та спроба показати справжнє життя у нідерландських селах. На цій картині Ван Гог зобразив сільських жителів під час їхньої вечірньої трапези.
Чи родина, зображена на картині, була реальною
Як зазначає Інго Вальтер у книзі Van Gogh: The Complete Paintings, Ван Гог створив "Їдців картоплі" на ранньому етапі своєї художньої кар'єри, коли жив у нідерландському селі Нюенен і прагнув показати життя бідних селян, роблячи акцент на реалізмі та співчутті. Художник добре знав людей, яких зобразив на картині — йдеться про родину Де Гроот, яка мешкала в маленькому будинку поруч із Нюененом. Ван Гог неодноразово малював членів цієї родини, зокрема Гордіну Де Гроот, яка також зображена на картині. З листів Ван Гога відомо, що художник писав своїй сестрі, цікавлячись, як поживає родина після його від'їзду.
Власне, картина — це данина та шана цій родині. Художник свідомо вибрав складну композицію, зобразивши п'ятьох селян за трапезою. Ван Гог показав грубі риси обличчя та кістляві, натруджені руки персонажів, підкреслюючи їхній зв'язок із землею. Як він сам зазначав, ці руки, які тягнуться до страви, "обробляли землю, чесно заробляючи собі їжу".
Цю картину Ван Гог вважав своєю "показовою" роботою, яка мала продемонструвати його майстерність у зображенні фігур.
Картопля як символ простоти та бідності
Ван Гог вважав, що їхня проста вечеря з картоплі символізує чесну працю робочого класу. Як зазначає Ян Хулскер у Van Gogh's Life and Work, темні, похмурі тони картини створюють атмосферу злиднів, де навіть проста вечеря з картоплі стає символом важко заробленого прожитку.
Картина виконана в земляних тонах — "щось схоже на колір справді пилюжної картоплі, звісно, нечищеної". Ван Гог більше зосередився на переданні емоційного послання, ніж на точності анатомії чи технічній досконалості, тому картина отримала критику за темну колірну гаму та численні технічні помилки.
Роль світла та експерименти з технікою
Попри критику, під час детального огляду можна зауважити, що колірна гама не така монотонна, як може здаватися, на перший погляд. Ван Гог використовував техніку "зламаних тонів", змішуючи кольори, щоб створити ефект різноманітності навіть у темній палітрі. Завдяки цій техніці робота містить більше відтінків, ніж здається на перший погляд.
Сподіваючись на успіх, Ван Гог створив дві попередні версії картини, відпрацьовуючи композицію і гру світла та тіней. Він навіть зробив літографію "Їдців картоплі", щоб його брат Тео міг просувати картину в Парижі. Однак відгуки були несхвальними: художній світ Парижа надавав перевагу яскравішим і легшим роботам імпресіоністів.
Найбільшу критику картини висловив друг Ван Гога Антон ван Раппард, який назвав фігури "технічно невдалими".
Скільки коштувала картопля за часів Ван Гога
За словами М. Х. Д. ван Левена у статті Living Standards in the Netherlands, 1800–1920: A Family Budget Approach, у Нідерландах наприкінці XIX століття картопля була основою раціону селян, як і хліб. Згідно з його дослідженнями, ціна картоплі коливалася залежно від врожаю, але в середньому могла коштувати близько 3–4 нідерландських центів за кілограм.
Як зазначає Ф. Слічер ван Бат у книзі Agriculture in the Netherlands in the 19th Century, середній денний заробіток сільського працівника становив приблизно від 0,50 до 1 гульдена, залежно від регіону та виду робіт. Це означає, що один кілограм картоплі міг становити приблизно 3–8 % від денної заробітної плати селянина.
Для родини з п'яти осіб, як на картині "Їдці картоплі", картопля для одного прийому їжі могла становити значну частину їхнього денного доходу, але все ж залишалася одним із найбільш доступних варіантів харчування.
Економічне становище у 1880-х роках
Для ширшого контексту, за даними Л. Дж. Т. Ніувенгюсена у Wages and Wage Earners in the Netherlands, річний дохід селянської родини у Нідерландах у 1880-х роках становив від 200 до 400 гульденів, залежно від розміру родини, їхньої ферми або можливостей найманої праці. Більшість доходів селян витрачалося на основні потреби, такі як їжа, житло та одяг.
Картина Ван Гога також побічно відображає ці економічні умови. Як зазначає Дж. Л. ван Занден у книзі Economic History of the Netherlands 1795–1914, селяни не мали доступу до дорожчих продуктів, і вечеря з картоплі, можливо, приправлена лише сіллю або маслом, відображала їхні обмежені фінансові можливості. М'ясо, наприклад, було розкішшю, доступною лише для заможніших верств населення.
Оскільки кілограм картоплі забирав кілька центів з доходу працівника, бідні родини, такі як зображені на "Їдцях картоплі", змушені були економити навіть на найпростішій їжі.
Як підкреслює М. Х. Д. ван Левен, хоча картопля була відносно дешевою, сім'ї потребували її у великих кількостях для виживання, часто вживаючи страви з неї щодня. У разі неврожаю або підвищення цін селяни стикалися з проблемою продовольчої безпеки, адже не мали запасів для придбання інших продуктів.
Головні етапи історії створення та збереження роботи
- Квітень 1885 року: Вінсент ван Гог завершив "Їдців картоплі". Це було головне полотно його раннього періоду творчості, коли художник прагнув показати важке життя селян. Картина отримала змішані відгуки. Критикували за похмурі кольори та "сирість" техніки, які відрізнялися від тогочасних академічних стандартів.
- Після переїзду до Парижа Ван Гог почав експериментувати з імпресіоністичними та постімпресіоністичними стилями, залишивши позаду темні й реалістичні тони раннього періоду, включно з "Їдцями картоплі".
- Після смерті Вінсента ван Гога у 1890 році більшість його робіт, включно з "Їдцями картоплі", залишилися у спадок його брату Тео Ван Гогу. Проте Тео помер через кілька місяців після Вінсента, тому колекція перейшла до вдови Тео, Йоганни ван Гог-Бонгер. Саме вона відіграла ключову роль у популяризації робіт Ван Гога. Картина "Їдці картоплі" довгий час залишалася в її колекції.
- У 1973 році було відкрито Музей Ван Гога в Амстердамі, який зберігає найбільшу колекцію робіт художника. Більшість експонатів музею походить з особистої колекції родини митця. Саме тоді "Їдці картоплі" були офіційно передані до музею разом з іншими знаковими роботами. Ця картина є однією з центральних у колекції.
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: [email protected]
