Рік тому, 14 квітня 2022 року Верховна Рада визнала дії РФ в Україні геноцидом українського народу. За цей час теж саме зробили Польща, Канада, Ірландія, Чехія, Естонія та Латвія. Також Комітет Сенату США схвалив резолюцію про визнання дій РФ геноцидом.
Чи можна довести цей злочин в суді, чи може Україна його розслідувати сама, чи можна називати геноцидом депортацію дітей та скільки може тривати його розслідування — про це Українське радіо поговорило з правовою аналітикинею Центру прав людини ZMINA Онисією Синюк та колишнім головним військовим прокурором України Віктором Чумаком.
Чи можна довести злочин геноциду РФ
Основний фактор геноциду — злочини спрямовуються на членів певної групи. У міжнародному праві визначаються чотири основні групи: расова, етнічна, релігійна та національна. Для злочину геноциду потрібно довести, що діяння спрямовані на знищення групи цілком або частково, пояснює Онисія Синюк.
"Треба довести саме наміри знищення соціальної групи. Не просто факти вбивств (це воєнні злочини), не просто факти руйнування інфраструктури (це теж можна підвести під воєнні злочини), а саме наміри. Тому в геноциді звинувачуються, як правило, держава і її керівники", — говорить Віктор Чумак.
"Представники російського політикуму і очільники держави широко висловлюються і розповідають про наміри і міркування щодо української нації й держави", — каже Синюк. Тому, додає аналітикиня, загальний намір прослідкувати можна.
Читайте також: Що таке геноцид і чи вчиняє його Росія в сучасній Україні? Говоримо з істориком Ярославом Грицаком
Чому тоді Путіну досі не висунули підозру в геноциді
Не все так просто, оскільки окрім дій потрібно довести й намір.
"Коли ми говоримо про провадження щодо конкретних осіб, потрібно говорити і про конкретно їхні наміри. Потрібно діяння зв'язати з тим, що людина, яка їх здійснила, розуміла загальний контекст і мала намір цим діянням знищити групу цілком або частково, — каже Синюк. — Тож, якщо ми висуваємо звинувачення в ньому, докази мають бути беззастережними". Через це в історії не так багато прикладів юридично визнаних випадків геноциду. Це, наприклад, геноцид у Руанді, Сребрениця в Боснійській війні, процес щодо Судану, який триває досі.
З наміром вчинити геноцид важко працювати і тоді, коли у правосуддя немає обвинуваченого, каже аналітикиня: "Доведення цього наміру завжди буде покладатися на сторону обвинувачення. Але коли обвинувачений на лаві підсудних, вже є питання певної змагальності процесу, є можливість реагувати на заяви обвинуваченої сторони. Це спрощує процедуру і дає їй більшу легітимність".
Читайте також: Перший крок до Гааги. Головні питання про ордер на арешт Путіна і чому це — справді історичне рішення
Але частина політиків називає це геноцидом. На що впливають такі заяви
Є два моменти. "Злочин геноциду вирізняється ще і тим, що передбачає його попередження, — пояснює Синюк. — Якщо певні діяння вказують на те, що може бути вчинений злочин геноциду, у міжнародній спільноті є зобов'язання зробити все, щоб до цього не дійшло. Це можуть бути різні заходи: дипломатія, політичний та економічний тиск, санкції".
Другий момент: самі політичні заяви юридичних наслідків не несуть, проте вони все ж розслідуванню допомагають, пояснює Синюк: "Є питання універсальної юрисдикції. В багатьох країнах, в кримінальних кодексах, як і в Україні, зокрема, передбачений злочин геноциду, і за наявність підстав можливе розслідування цього злочину на національних рівнях. Міжнародний кримінальний суд — це в першу чергу знакові справи щодо найвищих політичних керівників держави. Справи щодо решти, зазвичай, покладаються на національні системи. Тому такі політичні заяви є підтримкою для розгляду таких справ в цих державах".
Читайте також: "Попереду чимало важкої роботи, але перші кроки ви зробили" — фон дер Ляєн про Україну в ЄС та трибунал для Росії
Чи може Україна сама розслідувати злочин геноциду
"Для цього як правило, створюються спеціальні трибунали, — говорить Чумак. — Ми знаємо такі трибунали щодо Камбоджі, Руанди, Югославії. Це, як правило, гібридні трибунали, які застосовують норми права країни, в якій вони створюються. Туди просто вливаються міжнародні юристи, судді, прокурори, слідчі для надання цьому трибуналу міжнародного характеру. А застосовують його якраз за нормами країни, яка стала його ідеологом і засновником".
"Міжнародний кримінальний суд має юрисдикцію щодо злочину геноциду в тому числі й в Україні, бо Верховна Рада цю його юрисдикцію прийняла. Вони будуть збирати докази. Встановлена співпраця між українськими правоохоронними органами і МКС. У них є своя команда, але також вони приймають будь-які побажання, будь-який обмін інформацією, спільну роботу над певними доказами з нашими правоохоронними органами", — пояснює Синюк.
І не тільки з правоохоронними органами, додає аналітикиня, а й з громадськими організаціями: "Йде обмін свідченнями, також в багатьох громадських організацій є досвід співпраці з міжнародними партнерами, зокрема, вивчення міжнародних стандартів, дослідження, доказів. Внаслідок співпраці, зокрема, в Офісі Генеральної прокуратури, розробили нову стратегію щодо роботи з сексуальним насильством, пов'язаним зі збройним конфліктом".
Читайте також: Трибунал для Путіна, уроки Югославії та чому правосуддя після війни — це гра в довгу — юрист Марк Елліс
Чи депортація дітей — це геноцид
"Є багато доказів насильницької передачі дітей з однієї групи в іншу з процесами перевиховання, насадження російської мови, культури, ідентичності, — говорить Синюк. — Все це вказує на те, що є намір знищити українську національну групу. Це один з аспектів, на які звернув увагу Міжнародний кримінальний суд. Саме щодо цього злочину вони видали ордери на арешт (президента РФ Путіна та російської уповноваженої з прав дітей Марії Львової-Бєлової — ред). Поки що це кваліфікація, як воєнного злочину, але мені здається, це через те, що поки збирається достатня доказова база саме щодо наміру (вчинення геноциду — ред)".
"В Конвенції 1948 року про запобігання злочину геноциду насильна депортація і передача дітей з однієї соціальної групи до іншої з метою їх асимілювати — якраз і є однією з ознак геноциду, — каже Віктор Чумак. — Коли ми кажемо, що поки виданий арешт за насильну депортацію, справа тут в тому, що можна довести наміри. Такими намірами були підписання указу Путіна про перевезення дітей, про їх депортацію з України до Росії. Дії, які були зроблені Бєловою: вона забрала дитину до себе в сім'ю. І сказала про це на камеру. І це все, в принципі, говорить про те, що тут є ознаки геноциду. Але Міжнародний кримінальний суд обережний в цьому випадку. Він не говорить про те, що відкривається, порушується, або вже йде справа стосовно геноциду. Він говорить, що йде справа про незаконне виселення, депортацію. Чи буде перекваліфікація? Ми будемо бачити, як будуть збиратися докази".
Докази збираються за міжнародними стандартами, тому проблем з тим, щоб вони були прийнятними, немає, запевняє Синюк: "Міжнародні структури, в тому числі МКС, приймають також і подання від громадського сектору, бо для контексту потрібні не тільки прямі докази, тим більш у нас до них обмежений доступ — наприклад, до окупованих територій, звідки як раз дітей і вивозять в Росію, якщо ми говоримо про цей аспект злочину".
Читайте також: "Щоб я не чув, що ви з України. Ви народилися у РФ" — як Росія "перевиховує" викрадених українських дітей
Скільки може тривати розслідування злочину геноциду
"У злочинів такої величини і тяжкості немає строків давності, — каже Синюк. — Геноцид в Руанді стався в 1994-му році. Процеси почалися у 1996-му. Закінчились вони тільки у 2015-му, і залишкові процеси тривають ще досі. Це тривалий процес якраз через складність доведення. Основне, чого треба прагнути — притягнення до відповідальності, навіть якщо це станеться не так швидко, як ми хочемо".
Читайте також
- Президентка Європарламенту — про мільйон снарядів для ЗСУ, ядерну зброю РФ в Білорусі та нові санкції проти Росії
- Пекло в Ягідному: російський воєнний злочин, не помічений Amnesty International
- З’їсти морозиво, а тоді вбити: хто з військових РФ може стояти за розстрілом чотирьох цивільних у Бучі
- Нацисти прагнули "великої Німеччини". Кремль — створення "великої Росії" коштом України — юрист Предраг Дойчинович