Віталій виглядає дещо розгубленим, коли заходить до кімнати у центрі благодійної організації й сідає поруч з мамою. Лише кілька днів, як він опинився в Києві, і з родиною зустрівся вперше за понад пів року. Віталію 16, він — один з тисяч дітей, кого Росія примусово вивезла з тимчасово окупованих територій України.
За цей злочин 17 березня Міжнародний кримінальний суд (МКС) видав ордери на арешт російського президента Володимира Путіна та уповноваженої з прав дітей РФ Марії Львової-Белової. Як Росія використовує українських дітей у пропаганді та які шанси в України повернути усіх дітей — розповідає Суспільне.
На море в один кінець
Пропозиція звучала заманливо: директорка Віталієвої школи у Бериславі на Херсонщині кликала поїхати до моря у Крим. Був кінець вересня, навчання окупаційна влада так і не розпочала. Рішення про виїзд треба було ухвалити негайно, на батьків тиснули, щоб ті підписали дозвіл. Інна, мама Віталія поступилася бажанню сина поїхати, хоча й сумнівалася: "Вже жовтень, який табір? Діти що, в чоботах будуть за два тижні бігати?"
Їхали дітлахи як з Берислава, так і з інших прилеглих сіл. Інна каже: здивувалася, що батьки відправляли на відпочинок і дуже малих дітей — у групі були навіть пʼятирічки. В санаторії "Мечта" в Євпаторії обіцяні два тижні діти справді відпочивали — їх водили до моря, на атракціони та в зоопарк. За словами Віталія, керівництво санаторію просило уникати політичних тем, щоб “не створювати конфліктів”. Та за два тижні усе змінилося.
"Потім нам кажуть: "Цей табір закривається, збирайте речі, завтра вас переводять в інший". Зранку йдемо на автобус. А там їхати — квартал. Підʼїжджаємо, дивлюся — вікна деревʼяні з сіткою. Кажу: що за вʼязниця? Заходжу в кімнату — ні розетки, ні столу, ні наволочок", — розповідає Віталій.
В цьому таборі, каже хлопець, почалося "політичне перевиховання": дітей примушували співати гімн РФ, за будь-які вияви українськості відправляли у підвал. Щонайменше годину на день присвячували "разговорам о важном", розповідає Віталій. Проводив їх Валерій Астахов. За даними видання The Insider Астахов — колишній "беркутівець", який у цих таборах залякував українських дітей. За словами Віталія, він повторював: "Щоб я тут не чув, що ви з України. Треба казати, що ви народилися у РФ. Українці — терористи, вбивають людей. Вас вигнали з України".
Директорка школи обіцяла мамі Віталія, що сина привезуть за два тижні. Але коли вони минули, почали зʼявлятися все нові причини, чому дитину не повертають. "Почекайте, його привезуть, почекайте — складають списки". Тиждень за тижнем. Я директорці сказала: "Буду жити під вашим під'їздом. Вирішуйте питання про виїзд моєї дитини", — говорить Інна.
Замість відповіді директорка зникла з документами Віталія. Врешті, за довіреністю хлопця забрала його старша сестра, бо мама не могла залишити інших дітей та приїхати до Криму.
Читайте також: Перший крок до Гааги. Головні питання про ордер на арешт Путіна і чому це — справді історичне рішення
Як діти опиняються в "таборах перевиховання"
У лютневому звіті Лабораторії гуманітарних досліджень факультету охорони здоровʼя Єльського університету йдеться про те, що в анексованому Криму та на території Росії діє мережа з понад 40 закладів, де відбувається "ідеологічне перевиховання" українських дітей. За оцінкою єльських дослідників, в них опинилося щонайменше шість тисяч дітей.
Видані МКС ордери на арешт Володимира Путіна та Марії Львової-Бєлової за підозрою у примусовому переміщенні українських дітей не конкретизують, чи потрапляє у визначений ним злочин перевезення дітей з окупованих територій до таборів у Криму та у РФ, бо це, принаймні частково, відбувалося за згодою батьків — ті підписували дозволи. Проте, в розмові з Суспільним Дар’я Касьянова, програмна директорка "СОС Дитячі містечка Україна" та голова правління Української мережі за права дитини, наголошує: це була згода за тиском обставин.
"Люди з першого дня війни перебували в окупації. Є такі громади, де не було обстрілів, а такі, де батьки розповідають: зайшли в підвали в кінці лютого і вже не виходили. У багатьох зруйноване житло. Деякі казали, мали можливість виїхати, але у когось старенька мати після операції чи з онкологією, або ж батько без ніг, або пʼятеро дітей і чоловік воює, мовляв: "Як я все це покину?", — каже Касьянова.
За її словами, часто батьки погоджувалися відправити дитину на оздоровлення, бо їм це пропонували ті, кому вони довіряли — наприклад, працівники шкіл. Власне, у випадку Віталія це було саме так.
Проте, це не єдиний спосіб. Як розповідала радниця-уповноважена Президента з прав дитини Дарія Герасимчук, дітей переміщують на територію РФ також після загибелі батьків, після розлучення з батьками під час так званої фільтрації, їх вивозять з сиротинців та інтернатних закладів під гаслом евакуації. Останнє є порушенням Женевської конвенції про захист цивільних під час війни: відповідно до неї, дітей з зони бойових дій не можна переміщати на територію держави-агресорки.
"Дівчинка гралася з подружкою у сусідки. Почалися бойові дії. Сусідка схопила і свою дитину, і цю дівчинку та почала тікати в бік Росії. Її зупинили на російському блокпосту, У неї не було документів на цю дівчинку, і вона її кинула. Потім приїхали представники місцевої влади й перемістили цю дівчинку в Крим, до табору", — розповідає Ольга Єрохіна, прессекретарка фонду Save Ukraine.
Читайте також: Трибунал для Путіна. Як російське керівництво відповість за злочини в Україні
Труднощі повернення дітей
За словами Єрохіної, оголошення Міжнародним кримінальним судом ордерів на арешт, сприяло тому, щоб повертати дітей додому. Наразі фонд Save Ukraine здійснив п’ять місій: за дітьми в окупований Крим та РФ їхали їхні батьки. Вони напряму спілкуються з керівництвом таборів, бо на офіційному рівні Росія досі не йде на контакт щодо повернення дітей, каже Єрохіна.
"Росіяни казали батькам, що дітям в Криму та РФ буде безпечніше. Деякий час це був основний наратив. Тепер, коли маємо Єльське дослідження, рішення МКС, вони трохи змінюють політику. Наприклад, їхня омбудсменка Марія Львова-Бєлова написала, що 89 дітей перебуває на території окупованого Криму — мовляв, "приїжджайте, забирайте. Україна сіє паніку і страх у світі". Але у Save Ukraine є докази, що до цього приїжджали, і були такі мами, яким не віддавали дітей", — розповідає Єрохіна.
З іншого боку, як зауважує очільник фонду Save Ukraine та колишній дитячий омбудсмен Микола Кулеба, Росія продовжує створювати перешкоди для повернення дітей: "З кожною місією кількість годин допитів у ФСБ, випробувань, через які проходять сім’ї аби повернути дітей, збільшується". На його думку, російське керівництво зрозуміло: "кожна дитина, що повертається — це доказ їхніх злочинів".
Наразі організувати повернення можна насамперед для тих дітей, у яких є батьки та законні опікуни. Складніша ситуація з сиротами. Так, на вимоги української сторони повернути додому майже 4500 сиріт Кремль не реагує. Діти-сироти — особливо беззахисна категорія, і саме вони — перші кандидати на прилаштування в російські родини. Однак встановити особи цих дітей теж можливо — у більшості з них усе-таки є хоч якісь родичі.
Наприклад, відома історія Євгена Межевого — батька-одинака, який з трьома дітьми пережив облогу Маріуполя, а потім був з ними розлучений. Дітям обіцяли, що їх передадуть в сімʼї на території РФ попри те, що ті переконували: їхній батько живий.
"Для мене складніша ситуація з маленькими дітьми. Коли вони не можуть сказати, хто вони. Зʼявляється багато спекуляцій, що ця дитина маленька, її привезли з Маріуполя, батьки загинули й ми її усиновили", — пояснює Касьянова. За її словами, головним джерелом інформації про дітей, які ще лишаються на території РФ, є ті, хто повертається.
Читайте також: Нацисти прагнули "великої Німеччини". Кремль — створення "великої Росії" коштом України — юрист Предраг Дойчинович
Українські діти в російських сімʼях
За законом, щоб всиновити українську дитину, треба бути певним, що у неї немає опікунів. Має бути відповідне рішення суду. Те, що зараз відбувається з українськими дітьми в російських родинах, потрапляє під визначення "тимчасова опіка", відповідно до законодавства РФ, вона триває 6-8 місяців, пояснює Суспільному Катерина Рашевська, юристка Регіонального центру з прав людини. Отже, діти, для кого цей термін сплив, залишаються в сімʼях по суті нелегально.
"Раніше дітям казали: "Складна ситуація у військовому плані вашим мамам небезпечно сюди їхати, ви що, хочете, щоб мамочка загинула? Посидьте тут, потім вас заберуть". А тепер вони говорять: "Ваші батьки погані, про вас забули, вони вас сюди відправили". Потім кажуть: "Дивіться, ви вже тут сидите місяцями — краще ж бути в російській родині, де вас будуть любити", — розповідає Рашевська.
Ще у травні минулого року в Росії спростили процедуру набуття громадянства для українських дітей, які не мають опікунів. А в грудні Путін затвердив порядок подачі відмови від українського громадянства і "постановив", що діти до 14 років на новоокупованих територіях тепер є громадянами Росії. Цей аспект з примусовою зміною громадянства є свідченням ще одного злочину, який поки що не ідентифікував МКС, вважають правозахисники. Регіональний центр з прав людини разом з Інститутом Лемкіна щодо запобігання геноциду у жовтні минулого року кваліфікували переміщення українських дітей як геноцид, а не воєнний злочин, як йдеться в рішенні Міжнародного кримінального суду.
"Це конкретна дія — передача дітей з однієї групи в іншу. Ця модель існувала в багатьох геноцидах по світу. Тим паче є чіткий намір, який продемонструвала уповноважена президента з прав дитини у РФ — вона сказала, що ці діти повертаються до свого походження, отримують російську ідентичність за російськими паспортами. Дітей сприймають як майбутнє, носіями якого вони є і того, якою буде країна в майбутньому. Вони вразливі, тож їхню ідентичність легко змінити", — говорить Ірен Массіміно, очільниця Інституту Лемкіна.
Читайте також: "Без правосуддя зцілення після війни ніколи не настане" — військова журналістка Жанін ді Джованні
Навіщо Росії українські діти
Мішель Мутон — професорка історії в університеті Вісконсину, що досліджує питання жінок та дітей під час Другої світової та у післявоєнний період. Вона розповідає, що свого часу нацистський режим зробив викрадення дітей з окупованих територій Східної Європи частиною політики. Німці поміщали їх у "надійні родини". Німеччина на відміну від нинішньої Росії, однак, не афішувала такі дії, і частина нових батьків не усвідомлювала, що ставала співучасниками злочину. "Їм казали, що батьки малюка загинули, наприклад, під час бомбардувань", — говорить Мутон.
Катерина Рашевска припускає, що логіка російської верхівки подібна: українських дітей переміщали до РФ під гаслом порятунку. "Однак тут не йдеться про гуманність — це політика масового викрадення біологічного ресурсу. Маніакальні речі з прагненням поліпшити демографічну ситуацію, отримати більше русских", — каже експертка.
Ієн Гарнер — дослідник російської пропаганди та автор книги "Покоління Z: у серці російської фашистської молоді". У розмові з Суспільним він зауважує: військовий вишкіл, який є обовʼязковим для більшості російських школярів, мусять проходити й українські діти, що опинилися у РФ. Його втіленням зокрема є "Юнармія" — молодіжна мілітарна організація, яка виховує "правильних росіян".
"Ми хочемо вірити, що українські діти будуть стійкими до цих впливів. Та водночас вони просто діти. Росіяни знають, що роблять. Вони можуть привезти до юноармійців популярного у РФ співака Шамана. Мовляв: "Ми просто співаємо й танцюємо". Потім вони будуть влаштовувати змагання, вручати нагороди й все це перетвориться на веселу гру. Так, з дітьми з окупованих територій України доведеться працювати ретельніше, щоб це спрацювало. Але це цілком може бути", — каже Гарнер.
Усе це може ускладнювати для України повернення дітей та їхню інтеграцію. Представники фондів Save Ukraine та "СОС Дитячі містечка Україна", кажуть, часто діти повертаються травмованими, замкнутими. Навіть якщо немає свідчень жорстокого поводження з ними. Хороша новина у тому, що Україні вдавалося повертати навіть тих дітей, які вже опинилися в російських сімʼях. Однак у РФ перебуває ще щонайменше 19 тисяч ідентифікованих українських дітей. Лише 360 дітей наразі вдалося повернути.
Читайте також
- Юрист Марк Елліс — про трибунал для Путіна, уроки Югославії та чому правосуддя після війни — це гра в довгу
- "Буча буде однією з перших справ, де росіян судитимуть на міжнародному рівні" — ексслідчий ООН Марк Гарласко
- Російська пропаганда: як вона вбиває і чи можливо судити пропагандистів Кремля