Постійне спілкування онлайн не захищає молодих людей від самотності та не може повністю замінити близькі стосунки. Дослідники пов'язують поширення самотності серед молоді із соціальними та економічними змінами. В Україні на це також вплинули російська агресія, вимушені переїзди та розрив звичних соціальних зв'язків.
Розповідаємо, чому молоді люди можуть почуватися самотніми навіть за активного онлайн-спілкування, що ускладнює формування близьких відносин та як на соціальні зв'язки молоді вплинула війна.
Що показало дослідження у Великій Британії
В Англії частка молодих людей віком від 16 до 21 року, які не мають жодного близького друга, за десять років зросла у пʼять разів. У 2014 році цей показник зріс з 1% до 5%. Такі дані навів британський аналітичний центр IPPR у дослідженні про становище молоді, оприлюдненому у вересні 2026 року. Автори проаналізували офіційну статистику та провели розмови з понад 150 молодими людьми.
Серед молодих людей віком 16–21 року зменшується частка тих, хто має щонайменше трьох близьких друзів. Якщо у 2012–2014 роках таких було 85%, то у 2023–2025 роках показник знизився до 72%.
Як пише The Guardian, дослідники звертають увагу на наслідки пандемії, поширення соцмереж, закриття молодіжних клубів, економічну нестабільність, високу вартість житла та обмежені можливості для початку самостійного життя.
У звіті також ідеться про скорочення просторів і послуг, які раніше давали підліткам і молоді можливість регулярно зустрічатися та формувати соціальні зв'язки.
Згідно зі звітом Комісії ВООЗ із соціальних зв'язків за 2025 рік, самотність переживає приблизно кожна шоста людина у світі. Серед підлітків віком від 13 до 17 років поширеність самотності оцінюють у 20,9%, а серед людей віком 18–29 років — у 17,4%.
ВООЗ розмежовує самотність і соціальну ізоляцію. Соціальна ізоляція означає об'єктивну нестачу контактів або взаємодії з іншими людьми. Водночас самотність — це суб'єктивне відчуття, яке виникає, коли наявні стосунки не відповідають потребам людини.
Тому людина може мати багато знайомих і регулярно спілкуватися, але не відчувати емоційної близькості. Водночас людина з невеликою кількістю контактів не обов'язково почуватиметься самотньою, якщо ці стосунки відповідають її потребам.
Чому онлайн-спілкування не завжди зменшує самотність
Кількість контактів у соцмережах не показує, наскільки близькими є відносини людини з іншими. Психологиня та докторка філософії Валентина Каленчук у коментарі для Суспільне Новини пояснює, що під час оцінювання стану людини важливо з'ясувати, що саме вона називає самотністю і як її переживає.
«Велика кількість переписок чи знайомих ще не означає, що поруч є людина, з якою я можу бути вразливим, поділитися своїми переживаннями, потребами, страхами чи попросити підтримку. І тоді, маючи багато контактів, людина справді може почуватися дуже самотньою», — говорить психологиня.
За її словами, емоційна близькість залежить передусім від якості відносин. Важливою є можливість розповідати не лише про повсякденні події, а й про власні страхи, проблеми або потреби, а також упевненість, що співрозмовник не висміє і не знецінить ці переживання.
Водночас онлайн-спілкування не обов'язково посилює ізоляцію. Для частини людей воно залишається способом підтримувати старі зв'язки або знаходити співрозмовників зі схожими інтересами й досвідом.
«Я б не демонізувала соціальні мережі. Для когось саме онлайн-спілкування може бути важливим способом підтримувати зв'язок або знайти "своїх", особливо якщо офлайн зараз складний», — зазначає Каленчук.
Як війна вплинула на соціальні зв'язки української молоді
В Україні до загальних причин молодіжної самотності додалися наслідки війни. Частина молодих людей змінила місце проживання, школу, університет чи роботу. Родини та компанії друзів опинилися в різних містах і країнах. Ці обставини не є прямим показником самотності, але можуть підвищувати ризик соціальної ізоляції та втрати відчуття належності до певної спільноти.
Згідно з дослідженням ПРООНПрограма розвитку ООН і Міністерства молоді та спорту України за 2024 рік, 27% молодих людей повідомили про погіршення або розрив відносин із друзями чи родиною. У попередній хвилі дослідження таких було 18%.
Опитування охопило дві тисячі молодих людей віком від 14 до 34 років, які перебували на підконтрольній Україні території. Окремо опитали 436 молодих українців, які через повномасштабну війну виїхали за кордон.
У 2024 році 25% респондентів назвали психічне здоров'я предметом занепокоєння. У 2023 році таких було 22%, а у 2021 – 11%. Потребу у психологічній підтримці визнали 18% опитаних порівняно з 12% у 2023 році.
Новіші результати дослідження ПРООН за 2025 рік показали, що лише 35% молодих людей в Україні ніколи не відчували надмірної психологічної тривоги або паніки. Серед молодих українців за кордоном таких було 18%.
Водночас 78% опитаних в Україні оцінювали власне майбутнє з надією. Дані цього дослідження не вимірюють самотність безпосередньо, однак демонструють психологічний стан, у якому молоді люди мають підтримувати старі та створювати нові соціальні зв'язки.
Чому після переїзду складно створювати нові відносини
Вимушений переїзд відрізняється від запланованої зміни місця проживання, розповідає психологиня. Людина не обирає момент, коли їй доводиться залишити дім, друзів, навчальний заклад або звичне середовище.
Після переїзду значна частина ресурсів витрачається на побутові й адміністративні питання, вивчення мови, пошук житла, навчання або роботу. Одночасно людина може підтримувати зв'язок із попереднім середовищем і не бути впевненою, скільки часу залишатиметься на новому місці.
«Ми говоримо не просто про "переїхав і треба знайти нових друзів". Людина спочатку втратила значну частину свого звичного світу, а тепер має будувати нові зв'язки. А це теж потребує ресурсу і певного ризику — потрібно знову знайомитися, відкриватися, показувати себе, переживати можливість відмови», — пояснює психологиня.
Вона зауважує, що молода людина може кілька років жити у новому місті або країні, знати мову та навчатися в місцевому закладі, але не відчувати належності до нового середовища. На це можуть впливати мовний бар'єр, культурні відмінності, відсутність спільного досвіду з місцевими однолітками та невизначеність щодо повернення в Україну. Старі дружні зв'язки при цьому поступово змінюються через відстань і різні життєві обставини.
За словами психологині, тривала відсутність відчуття належності не обов'язково означає, що людина не змогла адаптуватися. Формування близьких стосунків може потребувати більше часу та досвіду безпечного спілкування у новому середовищі.
Що може допомогти відновлювати соціальні зв'язки
Експертка пояснює, що проблему молодіжної самотності не варто зводити до рекомендації менше користуватися телефоном. Молодій людині можуть допомогти регулярні ситуації, у яких спілкування виникає навколо спільної діяльності. Це можуть бути навчальні проєкти, спортивні секції, волонтерські ініціативи, студентські клуби, культурні заходи, мовні групи або групи взаємопідтримки.
Такі формати не вимагають від людини одразу встановлювати близькі відносини. Регулярні зустрічі дають можливість поступово познайомитися з іншими учасниками та сформувати довіру.
Родини можуть підтримувати молодих людей через спільний час, уважне ставлення до їхнього стану та можливість говорити про складні питання без критики. Навчальні заклади й громади можуть створювати молодіжні простори, адаптаційні програми для переселенців, менторські ініціативи та доступні програми психологічної підтримки.
Підтримання старих зв'язків також залишається важливим. Водночас спілкування з друзями, які перебувають в іншому місті або країні, не має перешкоджати встановленню нових контактів у місці проживання.
«Я б не ставила перед молодою людиною завдання "знайди собі друзів". Близькість не створюється за наказом. Для неї потрібні час, безпека і досвід того, що поруч з іншими можна залишатися собою», — підсумовує Валентина Каленчук.
