Драми, бойовики, комедії, історичні, пригодницькі чи фантастичні фільми — кожного з нас захоплюють різні жанри кіно. Та незалежно від уподобань глядачів, на успіх стрічки впливають не лише режисура, сценарій чи акторська гра, а й візуальна складова. Саме вона додає переконливості сюжету, занурюючи аудиторію в певну епоху чи культуру.
Одним із ключових елементів цього візуального світу є костюми. За ними стоїть багатогодинна праця художників-костюмерів, які формують образ героїв, підкреслюють їхній характер, соціальний статус і навіть внутрішні переживання. Робота цих майстрів допомагає розкривати деталі, які часто залишаються непомітними, але мають вирішальне значення для сприйняття фільму.
Суспільне Культура розповідає про найвідоміших у світі художників з костюмів.
Коллін Етвуд
Сімдесятисемирічну американську дизайнерку Коллін Етвуд вважають однією з найвидатніших і найвпливовіших художниць з костюмів в історії кіно. За свою кар'єру вона здобула чотири премії "Оскар" і заслужила репутацію майстрині, яка однаково переконливо працює як з історичними драмами, так і з сучасними та фантастичними сюжетами.
У дитинстві Етвуд не мріяла про Голлівуд. Втім, вона згадувала, що її обидві бабусі були творчими особистостями, які заохочували онуку розвивати художні здібності.
Шлях жінки до професії не був простим. У 17 років Коллін завагітніла і не змогла завершити школу. Щоб утримувати сім'ю та підтримати чоловіка, який навчався в коледжі, вона працювала на фабриці з виробництва картоплі фрі. Згодом Етвуд усе ж здобула художню освіту, під час якої сформувався її інтерес до мистецтва, дизайну та візуального сторителінгу. Також ще з дитинства вона цікавилася модою, але по-справжньому відкрила для себе тонкощі індустрії під час роботи в бутику Yves Saint Laurent.
У кіно Коллін Етвуд потрапила випадково. Завдяки знайомству вона отримала посаду асистентки на знімальному майданчику фільму "Регтайм". Перший серйозний успіх прийшов до неї у 1985 році після роботи над концертним туром Стінга та документальним фільмом про виконавця.
Справжнім переломним моментом у кар'єрі дизайнерки стало знайомство з режисером Тімом Бертоном. Їхня співпраця розпочалася з фільму "Едвард Руки-ножиці", в якому Етвуд створила вбрання для більшості персонажів, зокрема культовий чорний шкіряний образ Едварда з ременями, пряжками та металевими деталями. Цей проєкт та спільні погляди режисера й костюмерки на роботу започаткували один із найуспішніших творчих союзів в Голлівуді.
За понад чотири десятиліття кар'єри Етвуд створила костюми більш ніж для п'ятдесяти проєктів. Серед них — "Мовчання ягнят", "Маленькі жінки", "Аліса в Країні Чудес", "Русалонька", "Венздей" та багато інших.
Про Коллін Етвуд говорять як про художницю, яка не просто шиє одяг, а вибудовує цілі світи через костюм. Тім Бертон неодноразово наголошував, що вона візуалізує героя ще до початку зйомок. Актори також зауважують, що її речі допомагають вжитися в роль. Зокрема, Гвендолін Крісті розповідала, що костюми дизайнерки допомогли їй повністю перевтілитися в директорку академії Невермор у серіалі "Венздей".
Авторка пояснює, що завжди починає роботу не з пошуку красивих та якісних матеріалів, а з вивчення особистості героя чи героїні. Спершу вона створює ескізи, експериментує з формами, кольорами та силуетами, а потім ретельно підбирає тканини. Етвуд говорить, що шиє небагато, натомість найбільше любить процес пошуку потрібних складових образу. Вибір тканин нагадує для неї справжнє полювання за скарбами.
"Що мені подобається в моїй кар’єрі, так це те, що вона така неоднозначна і я не знаю, що буде далі. Мені дуже подобається все змінювати. Щоразу, коли ти робиш щось нове, ти дізнаєшся більше і стаєш кращою в тому, що робиш", — каже вона.
Окрім чотирьох премій "Оскар" Коллін Етвуд є лауреаткою трьох премій BAFTA, двох премій "Еммі" та володаркою звання "Легенди Disney".
У 2026 році майстриня здобула свою одинадцяту нагороду Гільдії художників з костюмів США за роботу над фільмом "Одна битва за іншою". Працюючи над стрічкою, Етвуд відійшла від звичних для себе фантастичних образів та зосередилася на реалістичних, "непомітних" костюмах. Цей підхід вона назвала "несвідомо-усвідомленим одяганням", коли глядацтво не звертає окремої уваги на одяг персонажів, але саме через нього відчуває їхню переконливість і глибину.
Кейт Гоулі
Цьогоріч лауреаткою премії "Оскар" за найкращий дизайн костюмів до фільму "Франкенштейн" стала новозеландська художниця Кейт Гоулі. Для неї ця нагорода стала першою в кар'єрі.
Коли Кейт було п'ять років, її сім'я переїхала з Нової Зеландії до Великої Британії. Там дівчинка зростала в театральній та оперній атмосфері. Ще під час навчання у школі Гоулі підпрацьовувала в театрі й опері, де поступово відкривала для себе світ сценічного мистецтва.
Згадуючи той період, вона наголошує на важливості підтримки молодих талантів. За словами майстрині, вирішальну роль у її житті відіграли двоє вчителів, які попри помилки та невдачі бачили в ній потенціал.
"Ці два вчителі справді бачили, що я хочу бути частиною цього світу і, чесно кажучи, просто заплющували очі на мої жахливі оцінки. Це зрештою змінило моє життя", — згадує художниця-костюмерка.
Першу професійну творчу діяльність Кейт розпочала не з пошиття костюмів, а з розпису великих театральних декорацій. Згодом перед нею постало непросте рішення — залишитися в мистецтві декорацій чи піти на ризик і спробувати свої сили в дизайні костюмів. Попри сумніви вона все-таки наважилася на зміни.
У кіноіндустрії Гоулі дебютувала у 2003 році та справжнє міжнародне визнання до неї прийшло у 2013-му, коли вона розпочала співпрацю з режисером Гільєрмо дель Торо над фантастичним блокбастером "Тихоокеанський рубіж". Згодом її костюми стали частиною таких стрічок, як "На межі майбутнього", "Багряний пік", "Загін самогубців", "Смертні машини" та "Хода хаосу".
Кейт Гоулі називають спадкоємицею традицій великих кінокостюмерів, адже її твори мають історичне підґрунтя та поєднують природні мотиви, фантазію та виразну драматургію образу. Для неї костюм — це частина великої картини. Майстриня порівнює кіновиробництво з музичним оркестром, де костюми, декорації, операторська робота й грим повинні "звучати" разом.
Це бачення можна помітити її роботі над "Франкенштейном", де Гоулі шукала натхнення у комахах, клітинах крові та рентгенівських знімках. Одним із найобговорюваніших образів стрічки стала блакитна сукня Елізабет, яку зіграла Мія Гот. Напівпрозорі шари тканини, переливи різних відтінків синього, фактури, гра світла та різні ракурси кадру створювали враження ніби героїня балансувала між реальністю та вигаданим світом.
У соцмережах костюми дизайнерки описують як щось магічне через поєднання в речах природних мотивів, міфології, мистецтва, науки та людських емоцій.
"Пейзажі та природа завжди надихають. Вони створюють атмосферу, образи, уявлення. Я виросла на скандинавській і германській міфології, а також англійських легендах… Я не езотерикиня, але вважаю, що потрібно знаходити магію в повсякденному житті. У світі так багато шуму, що ми розучилися бачити й чути речі на глибшому рівні, звертатися до власного минулого та черпати з нього натхнення", — ділиться Кейт Гоулі.
Рут Е. Картер
Художниця-костюмерка Рут Е. Картер увійшла в історію кінематографу як перша темношкіра людина, яка отримала "Оскар" за найкращий дизайн костюмів, та стала першою афроамериканкою, яка двічі здобувала цю нагороду.
Рут була наймолодшою з восьми дітей у сім'ї. Вона любила малювати й вигадувати різні ескізи. Одного разу вона знайшла мамину швейну машинку і пізніше назвала цей момент початком свого творчого шляху. Дівчина почала експериментувати з пошиттям одягу і тоді ж зрозуміла, що їй цікаво саме розповідати історії через створення незвичайних речей. Однак її захоплення не сприймали серйозно, вважаючи творчість лише дитячим хобі. Та попри це, Картер вирішила йти за своєю мрією. Вона здобула ступінь бакалаврки театрального мистецтва в Гемптонському інституті, після чого почала працювати над костюмами для театральних постанов.
Її дебют у кіно відбувся у 1988 році, коли вона стала художницею з костюмів у стрічці режисера Спайка Лі "Шкільний хаос". У наступні десятиліття Рут стала однією з найпопулярніших костюмерок у Голлівуді. Дизайнерка працювала над фільмами "Малкольм Ікс", "Грошовий поїзд", "Амістад", "Доктор Дулітл 2", "Чорний динаміт" та десятками інших.
Найгучнішим проєктом у її кар'єрі став фентезі-фільм від Marvel "Чорна Пантера". Працюючи над костюмами для вигаданої африканської держави Ваканда, Картер поєднала традиційні мотиви різних народів Африки з футуристичним дизайном і сучасними технологіями. Для цього вона вивчала культуру та традиції африканських спільнот, подорожувала континентом і залучала до роботи істориків та мистецтвознавців. Результатом цих старань є унікальний візуальний світ кінокартини, який найбільше запам'ятався глядачам та приніс розробниці образів перший "Оскар" у 2019 році.
Через чотири роки костюмерка знову здобула нагороду Американської кіноакадемії за роботу над стрічкою "Чорна Пантера: Ваканда назавжди", встановивши ще один історичний рекорд.
Костюми Рут Е. Картер часто називають одним із найяскравіших прикладів афрофутуризму — мистецького напряму, який поєднує африканську культурну спадщину, фантастику, сучасні технології та уявлення про майбутнє. Цій темі дизайнерка приділила значну увагу у своїй книжці та присвятила спеціальну виставку.
"Я завжди була занурена у розповідь історій про культуру… Дизайн костюмів — це дослідження, це робота над розвитком персонажів, це розуміння модних трендів і історії моди, це трохи всього одразу", — говорить Картер.
Авторка переконана, що ретельне вивчення епох, культур та характерів героїв допомагає акторам повністю зануритися в образ і зробити персонажів більш переконливими та живими для глядачів.
Сьогодні у фільмографії Рут Е. Картер понад 60 кіно- і телепроєктів. У 2021 році вона отримала власну зірку на Голлівудській алеї слави. Дизайнерка неодноразово говорила, що своєю кар'єрою прагнула довести, що дитячі мрії можуть стати реальністю, якщо наполегливо працювати та вірити у власний талант.
Пол Тейзевелл
Якщо Рут Е. Картер стала першою темношкірою лауреаткою, яка отримала "Оскар" за найкращий дизайн костюмів, то Пол Тейзевелл став першим темношкірим чоловіком, який здобув цю нагороду у 2025 році за фільм "Wicked: Чародійка". Цей тріумф став результатом понад тридцяти років шляху, який розпочався ще з юності, а також наполегливої праці та сотень театральних постанов.
Любов до створення одягу Полу прищепила мама, навчивши сина шити, коли йому було дев'ять років. Спочатку це була просто корисна навичка, яка дозволяла дитині власноруч створювати прості речі для себе та братів, але згодом це переросло в захоплення та мрії. З юного віку Тейзевелл марив пов'язати своє життя з кіноіндустрією та переїхати до Нью-Йорка і працювати там.
Після закінчення школи хлопець близько року займався акторством. У цей період у нього виникла думка спробувати себе як дизайнера-костюмера. На це рішення частково вплинули й обмеження для темношкірих акторів того часу, адже головні ролі часто віддавали світлошкірим артистам. Тому Пол вирішив розповідати історії через костюми.
У 1990-х роках Тейзевелл почав одягати акторів Бродвею та став одним із найкращих художників з костюмів театральних мюзиклів. Його талант відзначили двома преміями "Тоні".
Одним з ранніх екранних проєктів дизайнера був телевізійний фільм 2005 року "Лакаванна Блюз". Для цієї історії, заснованої на реальних подіях та спогадах про життя афроамериканців у XX столітті, він створив вбрання для персонажів, яке допомогло відтворити атмосферу епохи.
Першим великим кінофільмом Тейзевелла вважають біографічну стрічку 2019 року "Гаррієт", присвячену життю Гаррієт Табмен, яка боролася проти рабства та відстоювала права жінок. Працюючи над костюмами, художник вивчав історичні фотографії та дагеротипи XIX століття. Його метою було створити максимально правдиві образи без надмірної стилізації. Особливу увагу він приділив речам головної героїні, показуючи її шлях від поневоленої жінки до символу свободи через поступові зміни силуетів, тканин і кольорів.
Найбільшим досягненням у кар'єрі Тейзевелла стала робота над фільмом "Wicked: Чародійка", яка принесла йому "Оскар". Для створення чарівного світу країни Оз Пол разом із командою пошив тисячі костюмів. Дизайнер розробив гардероб, побудований навколо складних кроїв і багатошарових тканин, які особливо ефектно виглядали великим планом на екрані. Упродовж сюжету кольори, текстури та елементи вбрання поступово змінювались, відображаючи внутрішню трансформацію героїв.
Аналізуючи свій творчий шлях, майстер зізнається, що протягом усього життя та кар'єри завжди залишався щирим, однак на початку був дуже сором'язливим і не дозволяв своєму голосу бути почутим. На перших роботах він рідко пропонував власні ідеї та не наважувався відкрито висловлювати свою думку. Лише з роками, коли Тейзевелл здобув впевненість у своєму таланті та професійних навичках, він усвідомив власну цінність та навіть дійшов висновку, що занадто довго стримував себе і надто пізно почав ділитися своїм творчим баченням. Сьогодні, говорячи про свою роботу, чоловік не приховує захоплення тим, що робить.
"Я в захваті від власної роботи. Я відчуваю кайф, якесь поколювання, щось фізичне, що підказує мені, що все спрацює. Ти помічаєш уривок чогось, можливо, переглядаєш щоденні знімки, і бачиш, як різні елементи поєднуються. Це те, чого я завжди шукаю",— поділився він.
Дженні Бівен
Дженні Бівен — ще одна оскароносна художниця, яка працює в кіноіндустрії вже майже п'ять десятиліть.
Як і інші митці, у дитинстві вона захоплювалася театром, малюванням і мистецтвом загалом. Попри це Дженні була байдужою до моди — її більше приваблювала історія костюмів і те, як одяг може без слів розповідати історію людини. Майстриня говорить, що змалку їй подобалось спостерігати за людьми, її надихали випадкові перехожі, те, як вони вдягаються, рухаються й поводяться. Саме ці спостереження згодом стали основою підходу костюмерки до створення правдоподібних образів персонажів.
У 1970-х роках Бівен почала працювати в театрі, а до кіно потрапила випадково, отримавши неоплачувану роботу в малому проєкті студії Merchant Ivory, що стало початком багаторічної співпраці з компанією.
У 1980–1990-х роках Дженні Бівен здобула репутацію однієї з провідних спеціалісток зі створення історичних костюмів у британському кіно. Але вона згадує, що в ті часи жінкам в індустрії було важко, порівнюючи середовище із замкнутим колом, де домінували чоловіки. Попри цей тиск їй вдавалось поєднувати кар'єру з материнством, виховуючи доньку Кейтлін і часто беручи її з собою на знімальні майданчики
Бівен однією з перших у своїй професії почала відкрито говорити про проблему нерівної оплати праці. Вона наголошувала, що художники з костюмів створюють культові образи, але не отримують за це справедливої винагороди.
Свій перший "Оскар" майстриня отримала у 1987 році разом із видатним костюмером Джоном Брайтом за фільм "Кімната з видом". Для цього проєкту вони відтворили естетику едвардіанської доби початку ХХ століття. Частину костюмів дизайнери шили за історичними зразками, а деякі справжні речі реставрували й адаптували для зйомок.
У своїй роботі художниця-костюмерка завжди спирається на дослідження історії, вивчаючи картини, фотографії, музейні колекції, архіви та старі журнали. Її цікавить те, як люди у різних часах стилізували одяг, як він зношувався, які тканини були доступними для різних соціальних класів. Однак вона може інколи свідомо змінювати кольори, фактури чи силуети, якщо це допомагає краще розкрити персонажів.
"Я надаю перевагу старим фотографіям і справжньому одягу... Дуже корисно бачити реальні речі, це запускає нові ідеї. Багато з того, що я роблю, стосується не лише одягу. Мене цікавить сторителінг за допомогою одягу та костюмів. Я дивлюся на персонажа, я читаю його, я слухаю режисера. Я просто намагаюся зробити все максимально реалістичним", — говорить жінка.
Найвідоміші роботи Дженні Бівен охоплюють історичні драми, серед яких — "Маєток Говардс-Енд", "Чуття і чуттєвість", "Госфорд-парк" та "Король говорить!".
У 2015 році художниця несподівано для багатьох змінила творчий напрям, створивши костюми для постапокаліптичного фільму "Шалений Макс: Дорога гніву", за який отримала другу премію "Оскар".
Ще однією оскароносною роботою Бівен стала стрічка "Круелла", після прем'єри якої її костюми перетворилися на справжній культурний феномен. Яскраві, театралізовані образи з модними тенденціями 2020-х активно обговорювали відтворювали в соцмережах.
У цьому проєкті Дженні Бівен вибудувала гардероб як візуальну еволюцію героїні — від стриманих дитячих образів, які підкреслювали невпевненість персонажки, до сміливого, майже авангардного стилю Круелли. Дизайнерка працювала з контрастами, надихаючись панк-культурою Лондона 1970-х, естетикою Вів'єн Вествуд та вуличною модою. Костюми були багатошаровими, мали складні конструкції та ручний декор і створювалися так, щоб тримати форму й максимально ефектно виглядати в русі.
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: [email protected]
