Емма (Зендея) та Чарлі (Роберт Паттінсон) — ідеальна молода пара, яка немов зійшла з реклами ювелірного магазину. Як і безліч інших героїв американських романтичних комедій, вони познайомилися у кав’ярні, живуть у двоповерховій квартирі з видом на Централ-парк та проводять вечори, базікаючи з друзями за пляшкою помаранчевого натурального вина.
Та ось — прямісінько за тиждень до їхнього ретельно продуманого розкішного весілля — на поверхню підіймаються таємниці, і передвесільні дні перетворюються на суцільний хаос, сповнений складних розмов та переосмислення того, кого ж герої — а також глядачі! — взагалі вважають "хорошою" людиною.
Спеціально для Суспільне Культура кінокритикиня Олександра Поворозник розповідає, як стрічка Крістофера Борглі тонко балансує на межі між романтичною комедією, сатирою та трилером, і що нам може сказати про конфлікт між психоаналітичним індивідуалізмом американського суспільства та соціологічним поглядом постановника-європейця. А також — чому стрічка стане чудовим фільмом-доповненням до "Сутінок", які зараз знову в кінопрокаті.
Першого квітня в український прокат вийшла стрічка "Любить не любить" — історія, яку промоматеріали обережно окреслювали як "чорну комедію", і сюжет якої кіностудія А24 до останнього намагалася приховати. Як виявилося, не дарма — щойно в мережу потрапили спойлери до фільму (не переймайтеся, ми їх уникатимемо), як стрічка миттєво обросла ореолом контроверсії в американській пресі та навіть отримала порцію осуду від окремих активістських груп.
Герой Роберта Паттінсона — головний куратор у центральному нью-йоркському художньому музеї. Героїня Зендеї працює на хорошій посаді у книгарні. Вони годують білок у парку, обговорюють за кавою сучасну літературу, розгублено фліртують, танцюють під соул у своїй просторій квартирі, прикрашеній плакатами європейських кінофільмів та картинами. Іншими словами, в них саме те безтурботне життя, яке зазвичай дістається персонажам, написаним Ноа Баумбахом чи — пам'ятаєте такого? — Вуді Алленом.
Якби вам показали лише перший тизер стрічки, ви б, напевно, вирішили, що конфлікти героїв обмежаться дрібними непорозуміннями та суперечками про найкращі стрічки французької нової хвилі, і що сам фільм буде врівноваженим та трішки нуднуватим, сповненим неврозів заможних інтелектуалів, фразочками, запозиченими з психоаналітики, відсиланнями до Бергмана і напівжартиками, які скоріше викликають у глядача чи глядачки почуття гордості, що вони уловили іронію, закладену сценаристами, аніж щирий сміх.
Власне, перші хвилини стрічки — попри трохи нервовий, рваний монтаж із тривожною музикою на фоні — лише підсилюють таке враження. Та ось у титрах у ролі виконавчого продюсера несподівано з'являється Арі Астер — режисер, чиї стрічки більше нагадують сповнені сарказму екранізації нічних жахіть і який в останніх двох роботах балансував десь на межі між горором, політичною сатирою та комедією. Тут варто запідозрити, що на нас чекає щось емоційно складніше за звичний ромком про багатих, красивих і трохи емоційно неврівноважених представників нью-йоркської інтелігенції.
Так і є. Під час чергових посиденьок головних героїв з друзями (Мамуду Аті та Алана Гаїм) заходить розмова про найгірші вчинки, які персонажі коли-небудь коїли, і Емма змушена розкрити таємницю, яку вона роками приховувала від свого нареченого. Не будемо псувати читачам сюрприз та розповідати, який страшний гріх на душі мала героїня Зендеї, але з цього моменту стрічка перетворюється з легкої комедії на повноцінний трилер, який з однаковою рішучістю занурюється як у психіку власних персонажів, так і в унікальні для Сполучених Штатів соціокультурні фактори.
До слова, українським глядачам вони здаватимуться такими ж парадоксальними, як і герою Паттінсона — британцю, який до кінця не асимілювався в американську культуру. І саме цей двосторонній погляд — як у душі персонажів, так і на ширший контекст, що формує їхнє світосприйняття, додає стрічці глибини.
Борглі не лише цікаво те, як закохані реагують на несподівану інформацію про людей, яких вони, здавалося б, мали чудово знати, і яким цілком довіряють. Він ставить перед глядачами питання, на які суттєво складніше дати відповідь: де межа між жахливими думками та жахливими вчинками? Що гірше — раз скоїти справді приголомшливий злочин, а потім жити морально досконалим життям, чи щодня проявляти себе як дріб'язково-неприємну людину, шкодячи близьким і рідним? Наші вчинки та думки — прояв вродженого характеру, результати виховання чи наслідки культурного контексту, в якому ми існуємо? Якщо можна бути перформативним активістом, лише бо "це зараз модно", то чи буває перформативна злочинність?
Зрештою Борглі лишає ці запитання підвішеними, а глядачі змушені протягом всього хронометражу розриватися між теплою ванною знайомих жанрових тропів і дискомфортом тем, які режисер нам пропонує. І тут відразу хочеться згадати про критику, яка звинувачувала стрічку в "нечутливості" до складних питань ще до її виходу у прокат. Попри те, що у фільмі й справді вистачає чорного гумору та насильства, Борглі не експлуатує американські історичні травми та соціальні проблеми, а намагається знайти точку зору, яка враховувала б і культурний вимір, і особистісний. І це — якраз те, чого дуже часто не вистачає історіям про кохання.
Поки на екранах ще йдуть "Сутінки" у межах своєї ювілейної ретроспективи, "Любить не любить" здається ідеальним фільмом-компаньйоном до культової у своїй безглуздості стрічці про любов до монстра — і не лише через те, що в обох стрічках грає Роберт Паттінсон. На противагу "Сутінкам", які без жодної критики відтворюють закладені десятиліттями шаблони нездорової романтичної поведінки, "Любить не любить" — деконструкція як жанру романтичної комедії, так і американського суспільства загалом.
Рубрика "Рецензії" публікує огляди й критичні тексти на мистецькі твори та інші культурні події.
Матеріали відображають особисту позицію авторів тексту. Думки, висловлені у текстах, не обов’язково збігаються з позицією редакції.
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: [email protected]
