Від 24 лютого 2022 року створено чимало мистецьких висловлювань, які осмислюють війну. З нагоди четвертої річниці повномасштабного вторгнення Росії Суспільне Культура зібрало десять робіт, у яких йдеться про переселення, деокупацію, ексгумацію, понівечення, викрадення дітей, біль та службу.
Ярема Малащук і Роман Хімей, You Shouldn't Have to See This ("Ви не маєте цього бачити"), 2024
Це шестиканальна відеоінсталяція, яка зображає сон дітей, яких примусово вивезли на територію, підконтрольну Росії, а потім повернули до України. В описі роботи йдеться: "За оцінками, кількість цих викрадень коливається від 20 000 до понад мільйона випадків з початку російсько-української війни у 2014 році".
Розкриваючи інтимний момент, який мав би залишитися непоміченим, робота ставить під сумнів етику свідчення. Кожне зображення війни є передусім доказом злочину і лише потім витвором мистецтва, який, втім, ніколи не мав би існувати. А також порушує питання межі між співчуттям та вторгненням у приватне.
Відеоінсталяція вперше представлена у Венеції у 2024 році. У 2025-му робота отримала кураторську премію Offscreen Paris.
Маргарита Половінко, "Сон у посадці", 2022
Маргарита Половінко — художниця і військова, яка загинула 5 квітня 2025 року.
Після початку повномасштабного вторгнення стала створювати малюнки своєю кров'ю, щоб передати нестепний фізичний біль нової реальності.
Художниця розповідала, що не кричить про допомогу через ці малюнки, кров — це радше матеріал, що відповідає й темі й почуттям, які викликає у неї війна.
"З війною мистецтва в моєму житті стало більше, водночас з'явилось розуміння, що з цим мистецтвом я нічого не можу зробити. Я не можу його ні продати, ні подарувати, бо це кров, це біль, це страждання. Це такий матеріал, для якого немає місця, мені не хочеться, щоб воно існувало. Воно цінне зараз тим, що працює як дзеркало реальності, але я хочу, щоб настав момент, коли воно перестане відображати цей світ", — говорила Половінко.
Влада Ралко, "Львівський щоденник", 2022
З перших днів повномасштабного вторгнення Ралко відображала у художній формі свій емоційний і психологічний стан. Тож щоденник мисткині став свідченням особистого і водночас колективного досвіду війни.
Ралко порівнює своє художнє висловлювання з мовою, яка, на її думку, має політичну природу і робить людину людиною. В аргументації цього твердження вона звертається до радянських наративів, які обмежували волевиявлення, а також до Росії, яка стала наступницею СРСР, з її пропагандистськими лозунгами.
"Мовити своєю мовою є ділом художника та його сумлінням. Я роблю ці малюнки під час війни, бо не хочу бути німою", — говорить мисткиня.
Дмитро Купріян, "Мистецтво війни, або Правила догляду за автоматом", 2022 — донині
Це фотосерія митця і пресофіцера 158-ї окремої механізованої бригади Дмитра Купріяна. Проєкт розпочався у 2022-му, хоча деякі фотографії, які увійшли до нього, були зроблені у 2014–2015 роках.
Назва твору складається з двох частин, кожна з яких має смислове навантаження. "Мистецтво війни" — це про можливість художнього вираження і мрії про повернення до звичного існування. А "Правила догляду за автоматом" — про візуальний зміст чорно-білих знімків, на яких закарбована монотонна буденність солдатів. Фотографії утворюють триптихи, групуючись за сюжетом або візуально.
Цьогоріч митець отримав за цю серію Премію імені Миколи Анацького.
"Відкрита група", "Повторюйте за мною I", 2022, і "Повторюйте за мною II", 2024
Перша частина проєкту "Повторюйте за мною" була створена за участі переселенців зі Сходу, які тимчасово проживають у Львові: Алли, Антоніни, Бориса, Катерини, Ірини, Олени, Світлани та Юрія.
Вони діляться своїм досвідом війни, відтворюючи звуки різної зброї. Художники описують цю роботу як "своєрідний караоке-інструктаж", який, втім, "все одно не може передати досвід перебування в зоні бойових дій, досвід, який був джерелом цих знань".
"Повторюйте за мною ІІ" розширює географію, залучаючи біженців, які нині перебувають у Вроцлаві (Польща), Берліні (Німеччина), Відні (Австрія), Вільнюсі (Литва), Талламорі (Ірландія) та Нью-Йорку (США). Учасники знову імітують звуки зброї та запрошують до їхнього відтворення.
Саме з відеоінсталяцією 2024 року "Відкрита група" представляла Польщу на 60-й Венеційській бієнале.
Олександр Лень, "Як я окуповував Донбас", 2022–2025
Олександр Лень — художник, який мобілізувався 13 квітня 2022 року, а до того був студентом четвертого курсу Національної академії образотворчого мистецтва та архітектури. У серпні того ж року разом із групою побратимів він підірвався на розтяжці на Донеччині. Уламки зачепили праву руку, а коли їх успішно витягнув латвійський мікрохірург, вони стали першим артефактом проєкту "Як я окуповував Донбас".
Серія складається з природних матеріалів із фронту, світлин Святогірська, до якого зараз наближається зона бойових дій, записів перехоплених російських частот, а також мистецьких творів, які Леню вдалося створити під час реабілітації. Супровідним та об'єднувальним матеріалом слугує розмова з незалежною кураторкою Анастасією Кузьменко.
Яна Кононова, "Ізюмський ліс", 2022
На роботі зображена ексгумація українців, страчених російськими окупантами в Ізюмі, Харківщина.
Кононову вразила кількість залучених рятувальників, тому вона змістила фокус із документування процесу ексгумації, натомість досліджуючи символічну образність людського зібрання.
На монументальній інсталяції, яка складається з п'яти світлин, об'єднаних у панораму, немає прямих доказів злочину. Оскільки знімки зроблені практично в одному місці, але з розривом у часі, глядачі помічають певні невідповідності, що, за задумом художниці, мають відобразити фрагментарність, притаманну нашій пам'яті та сприйняттю.
Давид Чичкан, "Анархісти й анархістки в лавах ЗСУ", 2024
Давид Чичкан — художник та військовослужбовець, який загинув внаслідок поранення, отриманого під час штурму російської піхоти на Запорізькому напрямку в серпні 2025 року.
Митець був анархо-синдикалістом. Говорив про себе так: "Анархістські переконання — це мій ескапізм, дивовижний світ і подушка в екзистенційну яму, щоб падати м'якше".
Під час повномасштабного вторгнення фокус його практики змістився на зображення військових, які захищають близькі йому переконання.
"Великою мірою Чичкан використовує інструментарій мистецтва, щоб розповісти про однодумців лівих поглядів, які сьогодні перебувають на фронті та, на думку художника, проактивною позицією посилюють і розширюють свою суб’єктність", — зазначає Яна Качковська у профайлі митця.
Крістіна Мельник, "Вівтар", 2023–2024
"Вівтар", натхненний мистецтвом Північного Відродження, складається з десяти полотен. У центрі — розірвані груди хлопчика, обабіч понівечені фрагменти жіночих і чоловічих тіл.
"Біль, фізичне розкладання, поранене тіло — те, що супроводжує нас щоденно. Проте спосіб, у який художниця пише ці трагічні образи, дає простір одночасно відчути любов і ніжність, доводячи, що не існує ні абсолютного страждання, ні спокою", — йдеться в експлікації до виставки, на якій вперше експонували ще не завершений "Вівтар".
У цій роботі Мельник послуговується олією і левкасом, який почала використовувати під впливом майстерні монументального живопису Миколи Стороженка. Цей ґрунт, який зазвичай використовується в іконописі, дозволяє писати картину впродовж тривалого часу.
Жанна Кадирова, "Біженці", 2022 — дотепер
У серії "Біженці" Кадирова поєднує задокументовані інтер'єри громадських будівель, що були зруйновані під час війни, та домашніх рослин, які вона вивезла з деокупованих міст.
Художниця розпочала проєкт, коли разом із групою волонтерів їздила по деокупованих місцях, до яких не мали допуску цивільні. Першим став Куп'янський район на Харківщині, за ним були Херсонщина, Київщина і Донеччина.
"Я вважаю, що проєкт «Біженці» буде закінчено лише тоді, коли я зможу їх повернути в їхній справжній дім. Коли всі будівлі, які були зруйновані російською агресією, будуть відновлені, і коли я зможу повернути ці рослини назад", — зазначає мисткиня.
У 2025 році вона тримала за роботу Her Art Award у Парижі.
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: [email protected]
