Нобелівська премія миру — одна з п'яти премій, які були засновані згідно із заповітом шведського промисловця, винахідника динаміту та виробника зброї Альфреда Нобеля. Нагороду присуджують майже щорічно з 1901-го.
Впродовж всієї історії вона викликає чимало суперечок. Зокрема, йдеться про номінацію диктатора нацистської Німеччини Адольфа Гітлера, чию кандидатуру жартома висунули на премію в 1939 році. А також про лідера Комуністичної партії Радянського Союзу Йосипа Сталіна, який був претендентом на нагороду двічі — у 1945 та 1948 роках.
Нині це питання актуалізувалося через бажання Камбоджі та Пакистану номінувати на премію президента США Дональда Трампа. Хоча Трамп переконує, що не прагне премії.
Суспільне Культура згадує десять неоднозначних лауреатів Нобелівської премії миру за всю її історію.
Михайло Горбачов

Радянський та російський політик і єдиний президент СРСР отримав нагороду "на знак визнання його провідної ролі в мирному процесі, який сьогодні характеризує важливу складову частину життя міжнародного товариства".
Премію присудили 15 жовтня 1990 року. За дорученням Горбачова, 10 грудня її отримав заступник міністра закордонних справ Анатолій Ковальов. Горбачов 5 червня 1991 року виступив в Осло з нобелівською лекцією, в якій підкреслив прагнення народів СРСР "бути органічною частиною сучасної цивілізації, жити у злагоді із загальнолюдськими цінностями, за нормами міжнародного права".
Однак у січні 1991 року, за наказом Горбачова, до Литви скерували радянські війська — так Радянський Союз намагався повернути країну, що проголосила незалежність, до свого складу. Під час сутичок у Вільнюсі загинули 14 цивільних людей, одна людина померла від серцевого нападу.
Попри те, що такі дії засуджували країни Заходу, Нобелівську премію не відкликали, бо це не передбачено правилами.
Ясір Арафат, Іцхак Рабин та Шимон Перес

У 1994 році лідер "Організації визволення Палестини" та партії ФАТХ (в Ізраїлі та США визнавали терористичною) Ясір Арафат розділив премію з прем'єр-міністром Ізраїлю Іцхаком Рабіном та міністром закордонних справ Ізраїлю Шимоном Пересом.
Їм присудили нагороду за укладення угоди, яка проголошувала перемир'я між Ізраїлем та арабською Палестиною, а також визнавала Палестинську автономію та можливість її незалежності в перспективі.
Член комітету Каре Крістіансен пішов у відставку через висунення кандидатури Арафата. А у статті для Times of Israel у 2012 році американський оглядач Джей Нордлінгер назвав Арафата "найгіршою людиною, яка коли-небудь отримувала Нобелівську премію миру".
Рабін також мав сумнівну репутацію, зокрема за накази про вбивство лідерів "Організації визволення Палестини" та порушення прав людини на Західному березі річки Йордан. А Перес організував бомбардування штаб-квартири "Організації визволення Палестини" в Тунісі.
Аун Сан Су Чжі

Фактична лідерка М'янми Аун Сан Су Чжі, яка перебувала під домашнім арештом, отримала нагороду за "мирну боротьбу за демократію та права людини" у 1991 році.
Проте пізніше її репутація підірвалася через репресії мусульманської меншини рохінджа, які розпочали військові М'янми у 2016 році. Через це вбили 25 000 людей. Окрім того, понад мільйон людей вимушено залишили свої домівки. ООН стверджує, що Аун Сан Су Чжі не скористалася своєю позицією глави уряду, щоб зупинити або запобігти тому, що сталося у штаті Рокхайн. Тому організація висунула владі країни обвинувачення в геноциді.
Аун Сан Су Чжі заперечила звинувачення в етнічних чистках і відхилила зібрані ООН докази порушень прав людини: страт без належного судового розгляду, дітовбивств, групових зґвалтувань та спалень сіл.
Барак Обама

Президент Сполучених Штатів Барак Обама отримав премію у 2009 році, за 10 місяців після свого обрання. Йому присудили нагороду за "екстраординарні зусилля задля зміцнення міжнародної дипломатії та співпраці між людьми".
Очоливши Сполучені Штати, Обама пообіцяв відмовитися від колишньої односторонньої зовнішньої політики й висловив готовність піклуватися про інтереси не тільки США, а і всіх країн світу. Одним із найважливіших пунктів його передвиборчої програми було завершення військової кампанії в Іраку і виведення звідти американських військ.
Видання The New York Times тоді назвало таке рішення "приголомшливим сюрпризом". А на Нобелівський комітет посипалися звинувачення в політичних мотивах. Тодішній голова комітету Турб'єрн Ягланд захищав вибір Обами, зазначаючи, що дії американського президента зробили світ якщо не безпечнішим, то принаймні менш напруженим.
Генрі Кіссінджер

Нобелівську премію миру 1973 року спільно присудили державному секретарю США Генрі Кіссінджеру та представнику Політбюро Комуністичної партії В'єтнаму Ле Док Тхо "за спільні переговори щодо припинення вогню у В'єтнамі в 1973 році".
Політики представляли Сполучені Штати та Північний В'єтнам на переговорах, що розпочалися в 1968 році в Парижі (Франція) для завершення війни у В'єтнамі. Паризьку мирну угоду підписали 27 січня 1973 року.
Згідно з домовленістю, пряме втручання Америки в конфлікт мало припинитися, а решту американських військ повинні були вивести з В'єтнаму в обмін на припинення конфлікту між Північним та Південним В'єтнамом. Однак Сенат США не ратифікував угоду.
На момент вручення премії бойові дії у В'єтнамі все ще тривали. Ле Док Тхо відмовився приймати нагороду, а Нобелівську премію миру 1973 року часто називають однією з найсуперечливіших в історії.
Абій Ахмед Алі

Прем'єр-міністр Ефіопії отримав Нобелівську премію миру у 2019 році "за його зусилля щодо досягнення миру та міжнародної співпраці, і, зокрема, за його рішучу ініціативу щодо врегулювання прикордонного конфлікту із сусідньою Еритреєю".
На практиці угода мало що змінила. У липні 2020 року Міністерство інформації Еритреї заявило, що після двох років ефіопські війська досі на її території, а торговельно-економічні зв'язки обох країн не відновилися згідно з домовленостями.
У червні 2021 року Нобелівський комітет закликали переглянути присудження Абію премії миру через воєнні злочини, скоєні в Тиграї. Такі заявили лунали через конфлікт на основі давніх розбіжностей між федеральним урядом Абія Ахмеда Алі та керівною партією "Народний фронт визволення Тиграю".
Європейський Союз

Об'єднання здобуло нагороду у 2012 році. Премію присудили за "понад шістдесят років, присвячених розвитку миру та примирення, демократії і правам людини в Європі". А в комітеті заявили, що Євросоюз допоміг перетворити Європу з континенту воєн на континент миру.
Однак таке рішення критикували, оскільки Європейський Союз мав нагальні економічні проблеми, зокрема грецьку боргову кризу. Цей період називали найгострішою фінансовою кризою за 54 роки існування європейської співдружності.
Також кілька європейських країн є виробниками й постачальниками зброї.
Менахем Бегін
Прем'єр-міністр Ізраїлю Менахем Бегін був нагороджений разом із президентом Єгипту Анваром Садатом. Їх відзначили завдяки мирному договору, Кемп-Девідським угодамЦе попередні домовленості між президентом Єгипту Анваром Садатом та прем'єр-міністром Ізраїлю Менахемом Бегіном, що стали основою для укладання мирного договору між двома країнами, який був підписаний у 1979 році у Вашингтоні., які вони підписали у вересні 1978 року.
Проте вже у 1981-му, за наказом прем'єра, ізраїльська авіація бомбардувала і знищила іракський атомний реактор. А у 1982 році уряд розпочав вторгнення до Лівану.
Мати Тереза

Всесвітньо відома католицька черниця стала лауреаткою Нобелівської премії у 1979 році.
Її репутація стрімко похитнулася на початку 2000-х, коли Ватикан вирішив проголосити Терезу святою, що він зрештою і зробив у 2007-му.
Доброчинницю критикували через підхід до догляду за хворими, що керувався культом страждань і за якого надання допомоги було неналежним. Також згадували її категоричну позицію щодо розлучень, контрацепції та абортів. Зокрема, на врученні Нобелівської премії мати Тереза сказала, що аборти є "найбільшою загрозою миру в усьому світі".
Окрім того, обговорювали її контакти з людьми із заплямованою репутацією. Черниця приймала гроші від диктатора Жана-Клода Дювальє з Гаїті, а у 1990-му поклала вінок до могили албанського комуністичного диктатора Енвера Ходжі. Також вона назвала засудженого за шахрайство американського фінансиста Чарльза Кітінга "другом бідних" і "щедрим жертводавцем".
Корделл Голл
Американський політик отримав премію у 1945 році за роль, яку він зіграв у створенні Організації Об'єднаних Націй.
Його критика стосується випадку, який трапився у 1939-му, коли він обіймав посаду державного секретаря президента США Франкліна Рузвельта. Голл та група демократів не підтримали рішення голови держави дозволити кораблю SS St Louis, з єврейськими біженцями на борту, пришвартуватися. Судно розвернулося, а багато з його пасажирів стали жертвами Голокосту.
Читайте нас у Facebook, Instagram і Telegram, дивіться наш YouTube і TikTok
Поділіться своєю історією з Суспільне Культура. З нами можна зв'язатися у соціальних мережах та через пошту: [email protected]