Пожежа у будинку з літніми людьми у Харкові забрала життя п'ятнадцятьох. Силовики і чиновники заявляють про порушення правил пожежної безпеки. Керівник обласного управління соцзахисту Юрій Шпарага наголошує: будинок працював без дозволів. Але те, що будинку немає в жодних реєстрах, не означає, що пансіонату не існує, зазначає провідний експерт Інституту соціальних досліджень Андрій Черноусов — роками він досліджує тему надання соціальних послуг та займається моніторингом установ, де живуть літні люди.
Чому у таких ситуаціях винні не тільки власники подібних бізнесів, а й держава, Черноусов розповів в інтерв'ю "Українському радіо Харків".
Як ви вже знаєте, ідеться про приватну установу. Наскільки офіційно працюють подібні установи, в тому числі в Харкові? Якщо розміщено цю інформацію на сайті, але, наприклад, ця установа не зареєстрована, припустимо, не сплачує податки тощо, можливо, для контролюючих органів, для виконавчих органів вона і не існує?
Ні, це все — окозамилювання. Питання в тому, що вона не існує в мережі соціальних закладів, які підпорядковані пану Шпаразі (директору обласного департаменту соцзахисту Юрію Шпаразі — ред.), тому вона для нього не існує. А в житті, для людей вона існує, бо там є клієнти. Люди платять. Я б не сказав, що вони ухиляються від податків. Люди там проживають, з ними укладаються договори проживання, їм здають в оренду ці кімнати. Якщо ви прийдете, там якийсь ФОП.
Я зараз не буду стверджувати, як саме організовано в цьому будинку, але те, що ми бачили, там укладається простий договір. Вони приймають оплату на банківські рахунки, там зареєстровані ФОПи або ТОВи відповідні, які надають ці послуги. Просто це не називається соціальна послуга стаціонарного догляду, як того вимагає державний стандарт, затверджений у встановленому законом порядком наказу Міністерства соціальної політики.
А як би це змінило ситуацію?
А це б змінило дуже круто ситуацію. Якби у нас був затверджений стандарт, якби у нас був реєстр надавачів таких послуг, і, відповідно, були вимоги для тих людей, які хочуть займатись цим бізнесом. Я ще раз хочу зауважити і підкреслити: не проти того, щоб приватники надавали такі послуги. Бо попит на то є шалений. Ви просто не уявляєте собі, як складно влаштувати людину похилого віку в містах-мільйонниках, таких як Харків, Дніпро, Київ. Цього неможливо зробити. Вам доведеться чекати черги місяцями.
Відповідно, вони відкриваються, і люди платять 8, 10, 12 тисяч гривень на місяць — у відповідності до обсягу послуг, яких вони потребують — для того щоб влаштувати свого рідного. Бо там обіцяють професійний догляд, мінімальні медичні процедури, реабілітаційні масажі і купу іншого – все що в них є на сайті….
А щодо безпеки. Ви говорите — професійний догляд. А чи створено там належні умови безпеки?
Коли держава в нас розродиться цими стандартами і скаже: "Хлопці та дівчата! Якщо ви хочете займатись цим бізнесом, будь ласка, виконайте ліцензійні умови, побудуйте відповідну будівлю з відповідною поверховістю, з відповідними сходами, з евакуаційними шляхами, наявністю гідрантів, вогнегасників, пожежною автоматичною сигналізацією, поїздами, підвезенням води й так далі. Тобто, виконайте ті ДБНи, які в нас для таких комунальних чи державних закладів".
Генеральна прокурорка Венедіктова назвала попередню причину пожежі — необережне поводження з електронагрівальними приладами. Як гадаєте, це в контексті нашої розмови про заходи безпеки?
Це в контексті того, що на вулиці сьогодні було -20, і це недобудовані маєтки якихось заможних людей, котрі попродавали їх. Зараз їх пристосували для розміщення цих людей. Звичайно, опалювати належним чином — газом, або якимось безпечним видом опалення невигідно. Відповідно, почали підтоплювати, тобто вмикати електрообігрівачі. Мережі не розраховані на це. І сталося те, що сталося. Це не перший випадок. У нас було 4 роки, аби зробити висновки і ухвалити відповідне рішення на державному рівні, але цього ніхто не зробив.
Але ж тут є відповідальність і власників подібних бізнесів?
Все, що зараз кажу, не знімає відповідальності з конкретного власника. Все, що він влаштував, не розрахував ризики, навантаження електромережі тощо. Я не виправдовую власника, я кажу про те, що так само як винний в тому власник, 100% винна й держава, яка не зробила до цього. Вона не завершила реформування системи надання соціальних послуг і від того страждають найвразливіші категорії — літні люди.
Ви моніторили державні установи. Наскільки там краща ситуація з безпекою, якщо краща, звичайно?
Там принаймні є контроль. Є контроль департаменту, міністерства, уповноваженого з прав людини в рамках діяльності національного превентивного механізму. Приватник може просто відправити будь-кого з контролерів, які до нього прийдуть. Скажуть: "Це приватна власність, ідіть подалі!". І все. Ви нічого з тим зробити не можете.
Це внаслідок мораторію на перевірки?
Питання не в мораторії. Останній, хто міг перевірити, до 2016 року, — прокуратура, що мала функції загального нагляду; але після позбавлення її цієї функції жодного органу не створено. Нібито Міністерство соцполітики створило Державну сервісну службу, яка, за нашими очікуваннями чи здогадками, має займатися контролем за наданням соціальних послуг. Зараз це у процесі активного створення. Нібито.
Коли з’являться ці державні інспектори, які нібито будуть перевіряти якість соціальних послуг, ми не знаємо, але люди горять уже зараз, вони горіли 16-го року, і, на жаль, вони горітимуть і далі, якщо держава не вдасться до рішучих кроків щодо регулювання ринку, я підкреслюю: ринку соціальних послуг.
Це відбувається тому, що держава хоче захистити комунальних чи державних провайдерів — надавачів соцпослуг у вигляді інтернатів, пансіонатів і будинків людей похилого віку, які є в державній або комунальній власності. Через це з держбюджету витрачаються мільярди гривень щороку. Відповідно, або всіх треба ставити в рівні умови, тобто приватних надавачів, комунальних та державних, або забороняти повністю цю діяльність і контролювати заборону; але це не демократичний шлях і я вам скажу, що попит усе виправить. Це як "сухий закон" в Америці 30-х років: горілку заборонили, але всі її пили й купували. Питання в тому, що є попит. І цей попит необхідно задовольняти.
Є велика кількість лежачих хворих. Є люди, які потребують сторонньої допомоги. Якщо ви зайдете на їх сайт, ви просто подивіться на їх сходи. З другого поверху шансів у людей нема. Я не знаю, не читав ніяких доповідей ДСНС, але скажу, що всі ці 15, це всі загиблі — на другому поверсі. Бо їх евакуювати з того не було жодної можливості.
Якщо ви подивитеся фото, то на фото вигорілі й вибиті вікна другого поверху. Бо нема шляхів евакуації... Я б хотів загострити увагу на тому, що є люди специфічної категорії, вразливі, які самі не здатні впоратися.
Можливо, є певна модель закордонна, є досвід, як реформувати це і привести до безпечного і комфортного сервісу. Чи знайомі ви з таким досвідом в інших країнах, як вирішують такі питання?
Так, ми не тільки знайомі. Наша організація з 2015 по 2018 рік детально вивчала англійський досвід, у нас є купа матеріалів, ми робили презентації, ми це робили на конференціях, запрошували представників міністерств, департаментів. Вони всі про це знають. І наша концепція дуже проста. Ми кажемо про те, що це має бути відкритий ринок, де всі учасники конкурують один з одним, де комунальний заклад конкурує з приватником.
Але! Над цим всім є державний стандарт надання цієї послуги, дотримання якого суворо і чітко невпинно контролюється державним органом. Крапка. Це дуже проста модель. Вона працює скрізь. В Англії, Німеччині, Нідерландах. Там всі пройшли цей шлях. Адже ми, як і Європа, стрімко старіємо. Кількість людей, які будуть потребувати цю послугу догляду, буде тільки зростати. Ця проблема нікуди не дінеться, буде тільки зростати.
Наприклад, у графстві Кент (Сполучене Королівство) із загальним населенням більше 2,5 мільйонів 45% людей у віці 65+ років. І цим всім вони займаються, створюючи умови для бізнесів. Для співпраці зі страховими компаніями. Для співпраці з медичними установами. Для того, щоб там працювали сертифіковані медики, лікарі.
