Дідух, колядки, прикрашання ялинки: як язичницькі традиції стали християнськими

Дідух, колядки, прикрашання ялинки: як язичницькі традиції стали християнськими

Дідух, колядки, прикрашання ялинки: як язичницькі традиції стали християнськими Колаж Суспільне: Черкаси

Серед різдвяних традицій українців – дідух, колядки, прикрашання ялинки. Журналісти Суспільного поспілкувалися з Владикою Іоаном, митрополитом Черкаським і Чигиринським, щоб дізнатись, які традиції, що беруть початок з язичництва, підтримує церква.

Владико Іоане, розкажіть будь ласка, як так сталося, що частину язичницьких традицій українці досі використовують під час святкування Різдва?

– Дата святкування Різдва дуже близько від язичницького свята зимового дня сонцестояння. Тож коли християнство прийшло на українські землі, частину цих традицій перенесли в святкування народження Христа. Частково це зробила влада, щоб зменшити опір прийняття нової релігії народом, частково це зробив сам народ, який згодом перестав відділяти ці свята одне від одного.

Звідки пішла традиція колядувати на Різдво?

– Ця традиція існувала у нас здавна, і я вважаю українські колядки найкращими. Але не одні ми такі хороші – звичай співати різдвяні пісноспіви поширений серед християн різних народів теж здавна.

Відповідно до тих традицій, колядки були піснями прославлення різних божеств, зокрема, Коляди.Коляда - слов'янське божество, богиня неба і дружина Дажбога. Уособлює новорічний цикл. Як вони стали християнськими?

– Так, колядували люди ще з початків, але у цих піснях наші предки прославляли, наприклад, Сонце, родючість землі, інші явища. Коли ж прийшло християнство, народ наповнив ці пісні богословськими смислами. Християнство цілком спокійно провело рецепцію язичницьких символів і надало їм інших значень. Бо головне – не сам символ, а те, що ми під ним розуміємо. Наприклад, тоді поклонялися сонцю – Дажбогу. Християнство ж Сонцем правдивого дня назвало Ісуса Христа, то цей символ просто наповнився у свідомості предків новим значенням. У цьому немає ніякого фетишизму, ні відступлення від Христа, бо ми Христа називаємо найважливішим у житті.

Чому тоді язичницьку назву колядок не змінили?

– Напевно, цей символ дуже міцно ввійшов у нашу свідомість чи генетичну пам’ять, його неможливо поміняти. Це напевно, стало компромісом, і хоч Коляда була божеством, прижилася як пісня прославлення народження Христа. Змінювати назву немає смислу, оскільки це буде боротьбою з вітряними млинами. Це слово за собою вже не несе того наповнення, тож це буде боротьба з порожнім місцем.

Як тоді щодо традиції ставити Дідуха на Святвечір?

– Ця традиція є цілком язичницькою. Ми не підтримуємо її – у ній є своєрідний фетишизм. Не можна наділяти "віника" властивостями оберегів, передавачів благословення. Для віників ці речі не властиві. Вони властиві лише тому, хто насправді дав нам життя – для Бога, для нашого Творця. Лише він оберігає, лікує, навчає.

Звідки ж тоді пішла традиція ставити ялинку? Чи ставлять ялинку в церкві?

– Так, ми ставимо ялинку в церкві і дуже любимо цю традицію. Насправді вона походить з радянських часів. До того її не було. Але вона створює таку атмосферу радості й свята, що цей звичай добре прижився і в християнстві. Не тому, що вона собою щось символізує. Хоча, напевно, своєю вічнозеленістю, безсмертністю вона схожа на людську душу, яка не помирає.

Читайте також

Категорії
ПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди