#RIPJKRowling: цей хештег з’явився в Twitter у середині літа, на сьогодні він є одним із найбільш частотних у мережі, уже навіть бренд, а не просто флешмоб. Читачі прощаються з улюбленою письменницею: коли дякують їй за книжки, що зробили їх щасливими дітьми, коли лютують, що ті книжки написала людина, менш толерантна і відкрита до світу, ніж її герої.
А тим часом 2700 відомих літераторів Британії та США підписують лист, адресований ЛГБТ-людям, де підтримують спільноту та сподіваються на відновлення справедливого діалогу. І це тільки два моменти гучного, дуже гучного, неймовірно гучного й уже зовсім не книжково-літературного тарараму.
П’ятсот мільйонів проданих примірників книжки про одного малого чаклуна. Від середини 2000-х, коли Джоан Роулінґ завершила свою легендарну історію про хлопчика, що вижив, читачі неспокійно питалися, чи є життя після Гаррі Поттера. Було очевидно, що утримати в літературі таку ж високу планку, а то і просто утриматися в актуальній літературі їй буде психологічно складно.
Спитати, чи є життя після Корморана Страйка, на початку цієї серії книжок Роулінґ на думку нікому б не спало. Ця детективна серія мала вигляд доброї забавки технічної письменниці, яка вирішила перепочити та перемикнути внутрішні режими. Попри те, що сама поява Корморана Страйка, її нового героя, була неспокійною і обурила відвертими піар-маніпуляціями, той скандал, який спричинила п’ята книжка серії, – за межею добра і зла
Чотири книжки про одноногого детектива, позашлюбного сина рок-зірки, ветерана війни зайшли на ринок, отримали прихильну аудиторію, були успішно перероблені в серіал. Пара "ексцентричний детектив плюс супернормальна помічниця" – дуже шаблонний розклад, але насправді дієвий. Вони розслідували злочини в артсередовищі (музика, мода, тощо), сюжети вибудувані хвацько. Хороші книжки, що тут скажеш (вони є українською, до речі).
На момент появи другої книжки серії – "Шовкопряда" – почали звучати поки що несміливі коментарі щодо зображення трасгендерних людей. У тому романі є трансгендерна жінка Піппа, яка проходить терапію перед операцією зі зміни статі. І вона є однією із підозрюваних в убивстві та психічно малоадекватною (під впливом гормональної терапії, як нам натякають).
П’ята книжка серії про Корморана вийшла у вересні 2020 року, і Роулінґ уже на цей час мала відкритий конфлікт із трансспільнотою. Вона підтримала жінку, якій не подовжили трудовий контракт за трансфобні публічні висловлювання; та жінка подала в суд на роботодавця і програла. Після цього з’явився уже трагічно відомий твіт від Роулінґ: "Якщо статі не існує, жива реальність жінок у всьому світі затирається". Напруження наростало, літо тривало в гострій стадії скандалу навколо подібних заяв Роулінґ. І от з’явився новий роман про Корморана.
За перший тиждень було продано 64 633 примірники роману, "Неспокійна кров" посіла перше місце за продажами у Британії та протрималася в топах кілька тижнів. У цьому детективному романі 944 сторінки.
У романі "Неспокійна кров" одним із підозрюваних є уже засуджений серійний убивця, чоловік, який переодягається у жіночий одяг. Таке авторське рішення свідчить або про абсолютну соціальну глухоту, або це ретельно сплановане самогубство.
Від твіту Роулінґ на початку червня до роману у вересні відбулося чимало перипетій скандалу, через призму якого той роман і прочитався (так він і буде читатися віднині, ніде правди діти).
На початку літа на трансфобні твіти письменниці відреагували найбільші фанатські сайти Гаррі Поттера і прибрали всі згадки про авторку книжок. Актори, задіяні у франшизі, виступили з осудом поглядів Роулінґ. Причому Деніел Редкліфф у своєму виступі покликався на дослідження "The Trevor Project" щодо дискримінації трансгендерів (78% опитаних мають такий досвід).
І це була чітка репліка, бо Роулінґ, як їй справедливо на це вказали, не є фахівцем із соціології та психології трансгендерності і не залучала до своїх виступів експертні думки. Уже в середині літа четверо письменників на знак протесту розірвали співпрацю з літературною агенцією, з якою співпрацює Роулінґ. Президент фонду Кеннеді назвав заяви Роулінґ небезпечними, після чого письменниця повернула Фонду нагороду Роберта Кеннеді, яку отримала за правозахисну роботу.
Наступний віраж скандалу пов'язаний із псевдо Роулінґ. Для серії про Корморана Страйка вона назвалася Робертом Ґалбрейтом, наче для того, щоб слава Гаррі Поттера не завадила сприйняттю нового роману. Уже після виходу першого роману про Корморана в мережу потрапила інформація, що ту книжки насправді написала Роулінґ. "Злив" організувала людина, причетна до її літературної агенції.
Продажі роману тут же підскочили до небес. Роулінґ вибір такого імені пояснювала якимись випадковими приватними асоціаціями. І от у розпал скандалу хтось згадав: Робертом Ґалбрайтом звався психіатр, який розробляв систему конверсійної терапії – типу лікування, вельми жорсткого, яке мало б перетворити гомосексуальну людину на гетеро. Чи був той збіг імен суто збігом, нікого уже не цікавить.
Упродовж травня-червня всі видавці повідомляли на запит преси, що рівень продажів книжок про Гаррі Поттера, і без того стабільно високий, різко підскочив. Видавці пов’язали це з карантином і тим, що батьки читали книжку разом із дітьми.
Твіт-ворохобня тим часом сягає рівнів, про які й не помислити. Один із сенаторів США блокує законопроєкт, за яким мали б бути внесені правки до Закону про рівність ("сексуальна орієнтація" і "гендерна ідентичність" потрапляли б у списки категорій для захисту). Сенатор цей послався на авторитет Роулінґ і навіть щедро її цитував в промові. Слава «ікони трансфобії» не за горами.
У вирі цих нечистих потоків Роулінґ публікує есе, яке має прояснити позицію. Роман "Неспокійна кров" ще не вийшов, до того ще кілька місяців, тож поки що всі уважно читають те невеличке і роздратоване есе на три з чимось сотні слів. І шукають приводів знову полюбити ту, хто подарувала їм щасливе дитинство.
Есе насправді пекуче й абсолютно, кришталево траснфобне. Вона розповіла, що пережила досвід родинного і сексуального насилля. І тепер дуже гостро відчуває всі зони небезпеки для жінок. І от той факт, що трансжінка (себто для Роулінґ – чоловік), може спокійно увійти в жіночий туалет чи роздягальню, загрожує життю і свободі біологічної жінки. І в тому есе є фраза, що цікавість до трансгендерів у неї суто професійна, адже вона пише такого персонажа. Роулінґ йшлося про Піппу, очевидно. Але після "Неспокійної крові" всі певні, що йдеться тут про Деніса Крида.
Деніс Крид – серійний вбивця. Він має двох реальних прототипів, які у такий же спосіб заманювали жінок у 1970-х (Д. Брудос, Р. Вільямс). Крид носить жіноче пальто, перуку і густо фарбує червоним губи. Це його маскування, щоб наблизитися до жертви і затягнути її до фургону.
Сам Крид в одному із фрагментів роману пояснить Корморану, що помада і перука притлумлюють відчуття небезпеки у жінок, котрі бачать "безпечного старого педика". На що Корморан припустить: жінки "були обмануті обережними проявами жіночності". Крид – гей, але має фетиш на жіночу білизну (самотній підліток, крав у сестри майтки, щоб стати до неї ближчим) і травму від родинного насилля в дитинстві. Але це насправді й усе.
Відокремити митця від твору стає майже неможливо. Історія Крида чітко кореспондує із панікою Роулінґ, що чоловіки вторгаються "під прикриттям" у жіночі простори та чинять там зло. Це пише жінка під чоловічим псевдо, нагадаю. У книжці ж нема більшості з того, що в ній прочитали. Крид ніде навіть не названий трансветитом. Він – чоловік, що вдягнув жіноче пальто і нафарбував губи, замаскований хижак. Він злочинець у детективному романі, йому вже не пощастило.
У рідному сучукрліті, до речі, теж маємо детектив, в якому злочинець – кросдресер, і саме переодягання в жінку дозволяє йому мати вільний доступ до жертв і уникати покарання – роман Ірен Роздобудько "Мерці". Лише постаттю злочинця цей роман і примітний.
Трансгендерні жінки – це не чоловіки в сукнях. Начебто все просто і зрозуміло, правда?
На мульті "Дамбо" тепер є позначка "містить расистські висловлювання". Попереджень про трансфобію, скажімо, нема на кіні й романі "Мовчання ягнят" чи на "Психо", чи на "Вихованні Каїна", які відверто демонізують кросдресерів. Мають бути? І як тоді маркувати книжки типу "Неспокійної крові", які, не будучи де-факто траснфобними, спричинили колосальну шкоду цілій спільноті?
І невинний детективчик перестає бути невинним, він стає частиною системи контролю над тими, хто не захищений інтересами патріархату. Гендерне насилля не є виключно жіночою бідою. Права трансгендерів не впливають на права жінок. Позиція Роулінґ така, що включення трансжінок у захист від гендерного насилля руйнує цей захист для біологічних жінок. Реальна загроза від дій Роулінґ, – наполягають її опоненти, – у тому, що вона розказує про групу людей, ніц про них не знаючи, але у такий спосіб формує уявлення про них. Збалансувати це можна, якщо почати слухати історії тих, хто реально має досвід переходу, хто розказує своє історії про своє життя.
У 2007 році в Україні презентували роман, нібито написаний трансгендерною жінкою про ситуацію переходу, на цьому будувалася промоція відверто поганої книжки – "Янголи вигадують сни" Марії Штельмах. Дуже скоро авторка дала інтерв’ю, де зі сміхом розказала, що таким був піар-хід, їй він здався страшенно дотепним. Здається, це було єдине інтерв’ю авторки. 2020 року історія повторюється, спекулятивний роман Вадима Яковлева промотують зокрема як першу прозу про трансгендерів в Україні. Інтерв’ю автора ще не було.
Щоразу, коли виникає скандал за участі письменників (а такі казуси – природна частина літпроцесу), тут же звучать дві протилежні тези: 1) у читачів пам'ять, як у золотих рибок, і з виходом наступної книжки улюбленого автора, йому/їй прощають всі гріхи; 2) за стабільного інституту репутації (як-от в Америці) такі випадки посутньо впливають на продажі, і читач реагує на моральну сліпоту автора/авторки бойкотуванням книжок.
"The Washington Post" оприлюднив статтю "Зараз найкращий час, щоби читати Джоан Роулінґ". Це не був сарказм. Під дещо провокативною назвою було приховане дуже прозоре послання: злощасну "Неспокійну кров" ніхто не прочитав, усі ресурси і коментатори насправді відтворювали рецензію одного недоброчесного оглядача, де той назвав злочинця трансгендером і хайпанув на темі. Люди об’єдналися навколо засудження книжки, яку принципово відмовилися читати, бо вона – так їм сказали – ображає їхні почуття.
Пряма участь – себто відкрите обговорення творів, які суперечать нашим поглядам і переконанням – тільки таким є продуктивний підхід до актуальної літератури. До таких висновків дійшла авторка колонки в "The Washington Post" і порадила притлумити "рефлекс ігнорувати" і замінити його на "вправу досліджувати". Між тим "Amazon" заблокував можливість коментувати цей роман Роулінґ через "незвичну активність коментарів", а хештег #RIPJKRowling прикрашає уже кілька тисяч постів в соцмережах.
За інформацією, яке предоставило нам видавництво “КМ-Букс” (яке випускає серію про Корморана Страйка українською) за пів року, поки триває скандал, продажі детективів Роулінґ залишалися стабільними, можна припустити, що на українського читача заклик бойкотувати книжки Роулінґ не вплинув. У березні-квітні, як і у всьому світі-на-карантині, було посутнє зростання продажів, майже на 350%, у вересні пішов спад від березневих 542 примірників до вересневих 125. І попри те, що офіційної інформації про дату виходу "Неспокійної крові" українською ще не було, видавництво уже має близько 200 заявок на перепродаж.
Тим часом Роулінґ оголосила, що працює над шостою книжкою про Корморана Страйка. Цікаво, а хто в ній буде за убивцю?
Читайте також
Як і чому книжки про Гаррі Поттера роблять нас кращими
Джоан Роулінг, Салман Рушді та ще 150 знаменитостей виступили проти онлайн-цькування