Упродовж 25 років Роман Побуринний щодня підіймається на ратушу в Чорткові, щоб завести старий механічний годинник. Він приходить сюди за будь-якої погоди, аби місцева візитівка не зупинила відлік часу.
Роман Побуринний долає 22 сходинки, аби завести годинник із чотирма циферблатами.
"Щодня треба заводити й змащувати. Тут приблизно 80 точок для змащування", – каже годинникар.
Старовинному хронометру, який виготовили у швейцарському місті Берн, понад сто років.
"Це бій – годину б’є. Це б’є чверті. Ну, а центральний – це хід", – демонструє чоловік роботу механізму.
Два коліщата й нині точно рахують час, щоправда, деякі деталі довелося замінити. Їх виготовляли у Вінниці й Чорткові.
"Я зробив таку примусову змазку, й вона змащує робоче колесо", – розповідає Роман.
За опіку над годинником із бюджету міста щомісяця чоловікові платять 1195 гривень, хоча для нього – це більше хобі та продовження родинної справи. Роботу він успадкував від батька.
"До 93-го тут мій батько працював і обслуговував цей годинник. Батько помер, і воно мені так і перейшло. У мого батька є три учні, а в мене – жодного. Зараз професія вимираюча", – каже годинникар.
Романові – 71 рік, він був ліквідатором аварії на ЧАЕС, тому вже давно на пенсії. Чоловік каже, що разом із годинником старіє й сама ратуша.
"Руйнується дуже сильно. Машини от їздять, якась тяжка машина – чути, що вібрація", – зазначає він.
Годинникар сподівається, що старовинний хронометр ще довго вистукуватиме час, задаючи ритм сучасному місту.
