У світлі Міжнародного дня боротьби за права жінок, люди надихаються та вшановують силу й вплив жіночої сутності. Наука, політика, армія, промисловість — жінки усіх часів були справжніми героїнями, чия смілива та віддана діяльність змінювала життя місцевого населення.
З нагоди 8 березня журналісти Суспільного поспілкувалися з науковою співробітницею Миколаївського обласного краєзнавчого музею Катериною Барбаяновою про життя відомих жінок, які зробили внесок в історію регіону.
Жінка, яка змінила обличчя освіти у Миколаєві
Емілія Антонівна Глазенап — донька морського міністра часів Миколи I Антона Васильовича фон Моллера і сестра живописця Федора Антоновича Моллера. У 41 рік переїжджає до Миколаєва разом зі своїм чоловіком Богданом Олександровичем фон Глазенапом.
"Емілія була жінкою дуже освіченою, розумною із відомої німецької родини. Вона повністю присвятила себе громадській діяльності. Почала відкривати школи, адже до цього моменту вся освіта була тільки домашня", — розповідає Катерина Барбаянова.
Зі слів Катерини, за участі Емілії Антонівни протягом 11 років, у місті відкрили:
- 27 шкіл грамотності;
- приватні школи і пансіони для дівчат;
- чоловічу гімназію;
- прогімназію для дівчат;
- численні ремісничі школи;
- південнослов'янський пансіон;
- перший дитячий садок.
Окрім того, вона ще відкрила благодійну організацію, де збирали гроші саме на утримання шкіл.
"Тобто вони були за рахунок благодійності. Вона відбудувала неймовірну освітню структуру на той момент для Миколаєва. Її портрету в нас, на жаль, немає. Може десь колись він спливе у приватній колекції", — говорить співробітниця музею.
Загалом подружжя Глазенапів у прямому сенсі підняли Миколаїв з руїни, в якій місто опинилось по завершенню Кримської війни.
Жінка, яка стала героїнею тилу
Віра Павлівна Чернявська — з перших днів Другої світової війни й до евакуації людей з Миколаєва у місті знаходилися шпиталі, які розміщувались в середніх школах. Лікарі і медичні сестри працювали цілодобово.
"Вона взагалі видатна жінка. Народилася в Миколаєві. У 1941 році їй було 22 роки, коли її як санінструктора призвали в 406-ту частину. До речі, на той момент в неї вже була освіта нашого педагогічного інституту, вона хіміко-біологічний факультет тільки закінчила", — говорить Катерина Барбаянова.
Після закінчення війни Віра Чернявська повернулася та почала працювати спочатку політичним діячем, потім була директором дому піонерів, а в 1973 році їй запропонували бути директором Миколаївського обласного краєзнавчого музею.
За 10 років своєї праці вона, по-перше, дуже оновила краєзнавчий музей, тому що під час Другої світової війни, поки німці були в місті, велика кількість колекцій була вивезена. І вона активно відновлювала це все. Окрім того, вона відкрила музей СувороваВійськово-історичний музей імені Суворова. в Очакові, також заснувала музей "Підпільно-партизанський рух".
Віри Павлівни не стало 2 травня 2020 року, коли їй був 101 рік.
Єдина жінка-командир взводу морської піхоти в часи Другої світової війни
Євдокія Миколаївна Завалій — єдина жінка-командир взводу морської піхоти в часи Другої світової війни. Народилась 28 травня 1924 року у місті Новий Буг Миколаївської області.
У липні 1941 року, коли Євдокії було 17 років, фронт наближався до міста Новий Буг. Дівчина під вогнем відважно допомагала медикам рятувати поранених.
У першій половині серпня стало зрозуміло, що радянські війська змушені будуть відступати. Вона вмовила командира 96-го кавалерійського полку взяти її з собою як медичну сестру. При відступі через Дніпро в районі Хортиці Євдокія Завалій отримала поранення і потрапила до шпиталю у станиці Курганна на Кубані.
Потім у черговий раз, для відправки на передову коротко підстрижену Євдокію прийняли за чоловіка. До того ж у документах було записано скорочено "Завалій Євдок. Ник." Так Євдокія стала Євдокимом.
В одному з боїв за блокування Кубанського плацдарму Євдокія отримує чергове поранення, потрапляє у шпиталь, де лікарі не без подиву виявляють, що Євдоким — Євдокія.
"Вони тоді почали розбиратися, думали, що вона, можливо, шпигунка, але за її прояви себе, як відважного бійця залишили та відправили на курси молодших лейтенантів", — розповідає Катерина.
По завершенню навчання в жовтні 1943 року Євдокію Миколаївну призначають командиром взводу окремої роти автоматників 83-ї морської стрілкової бригади.
"Після війни Євдокію Миколаївну запрошували до викладання у військовому училищі, але чотири поранення та дві контузії не пройшли безслідно. У 2010 році на її честь випустили марку. Євдокія мала чотири ордени і майже 40 медалей, а також німецькі війська між собою називали її нічним жахом "Фрау чорна смерть", — говорить співробітниця музею.
На жаль ми поговорили не про всіх жінок, якими має пишатися наш край. У відкритому доступі їх можна налічувати понад 125 постатей. Але я вважаю, що просто необхідно якомога частіше згадувати кожну жінку, що так чи інакше зробила внесок у нашу локальну, а можливо й світову історію.
Слідкуйте за головними новинами Миколаєва та області у Telegram, Viber, YouTube, Facebook та Instagram.
