Сімсот виїздів на передову з 2014 року зробила волонтерка Наталія Беренда з Хмельниччини. Зараз їздять, каже, по усьому периметру фронту: Харківська, Запорізька, Донецька, Луганська області. Торік у грудні у їхню волонтерську автівку влучив ворожий дрон. Про те, з якими ще небезпеками стикаються волонтери, як їх зустрічають на передовій, а також хто та чим завантажує бус, Наталя Беренда розповіла Суспільне Хмельницький.
Щотижня від початку повномасштабного вторгнення, їздить з Ярмолинець на схід, розповідає Наталія Беренда. Загалом, каже, на передову їздить з літа 2014.
"Перша поїздка наша, ми їхали, перше село наше, друге село орків. І ми так проїжджали. Добралися до наших хлопців, це було під Савур Могилою. Хлопці без води, без їжі. Вони збирали росу, щоб пити. В кульочки ранішню росу збирали. Отак ми починали їздити", — згадує Наталія.
Зі слів волонтерки, у дорозі проводять від чотирьох діб до тижня.
"Багато передач веземо. Запорізька, Донецька, Луганська області. Там пару передач і Харківська область, наша Третя танкова, наша рідна. То дуже багато, майже по всьому периметру фронту їдемо. Вони кажуть: "Боже, ти приїхала, це ми як вдома побували". Вони не хотять нас відпустити. Та побудь, чаю наливають, та поїжте просять. Ночуємо в бусах, не хочемо хлопцівпідставляти. І самі переймаємося за своє життя, бо ми живі більше зробимо", — говорить жінка.
Назад порожніми не повертаються.
"Ми зі шпиталів вивозимо поранених хлопців. Перевозимо сюди, в наш хмельницький шпиталь. І звідси, якщо виписують з хмельницького шпиталю, ми завозили туди, в Полтаву везли, в Дніпро", — розповідає Наталія.
Каску з віночком на панелі волонтерського буса вона називає своєю візитівкою.
"Мене вже впізнають по цій касці. І горличка, кажуть, горличка наша прилетіла", — говорить волонтерка.
Торік 24 грудня у їх машину поцілив дрон, пригадує Наталія.
"Ми попали в Часів Яр. Нам просто хлопці вийшли з позицій і скинули точку, щоб ми поїхали, і ми так попали. Вертайтеся, ми зупинили машину, різко розвернулися, і нам дроном вгатили в зад. Трохи зад побило, колеса заклинило. Але нормально, слава Богу, що живі. ЛТ-шка наша, бойова машинка", — розповідає.
Пощастило вціліти і минулого тижня, каже, на Харківщині.
"Ми заїхали до хлопців у Великий Бурлук. Говорять: "Наталіє,переночуйте в нас, поставте машину, переночуйте в ангарі. Я відмовилася, в мене ще залишилося дві передачі, я трошки далі під’їду, може там заночую. Ми поїхали, і тут вночі прилетіло там,де ми мали ночувати. Отак, вберегло життя нам", — розповідає Беренда.
За словами Наталії, аби завантажити авто усім необхідним, співпрацює з благодійними фондами та іншими волонтерами. Голова одного з них — Ігор Поліщук — передає на фронт перев’язувальні матеріали.
"Зараз вантажимо медичні засоби, які поїдуть на схід разом з нашою колегою, волонтеркою, яка неодноразово їздить, часто їздить на Схід, Наталею Берендею. І медичні засоби ми відправляємо сьогодні на передову", — каже голова благодійного фонду "Благо поруч" Ігор Поліщук.
В Олешині Хмельницької тергромади довантажує бус Наталії консервацію місцева жителька Віра Вовк.
"Огірки, помідори засолені, квашені, мариновані, гриби і тушонка рибна. Меду є багато, сушня", — показує жінка.
Цього разу додають для бійців 150 хімічних грілок, каже староста Олешина Валентина Базилюк.
"Відкривають оцей легенько штуцер, дотик пальцем і ця суміш перетворюється в кристали. Чотири години буде гріти чи в кишені, чи в спальному мішку. Десь мають окріп, кидають на секунду і знову користуються. Сорок раз можна користуватися", — розказує Валентина Базилюк про свою передачку воїнам.
Довантажили волонтерський бус ущерть і виїхали. Цього разу, за словами Наталії, як і зазвичай, їдуть до наших бійців у Запорізьку, Донецьку, Луганську та Харківську області.
Слідкуйте за новинами Суспільне Хмельницький у Telegram, Viber, YouTube, Instagram, Facebook та Threads.
