Протягом минулого року 142 мешканці Львівщини звернулися за медичною допомогою через укуси та ослинення дикими або домашніми тваринами, хворими на сказ. Такі дані Суспільному повідомили у Львівському обласному центрі контролю та профілактики хвороб МОЗ України.
Про те, як боротися зі сказом, в ефірі "Українського радіо. Львів" розповів експерт ГО "Карпатсько-Дунайська програма", зоолог Андрій Кийко.
Хворих на сказ котів та собак було набагато більше, аніж лисиць
За словами чоловіка, збудник сказу відомий вже кілька тисяч років. Переносять його мишовидні гризуни, лисиці, білки, коти, собаки та інші.
"Лисиця, яка мишкує, заражається від них, а потім передає вірус іншим тваринам. Поширення сказу виникає через те, що у нас недостатньо приділяють уваги вакцинації тварин. Зокрема, пероральній вакцинації лисиць. А також – вакцинації котів та собак як безпритульних, так і домашніх, яких випускають вільно гуляти", — говорить Андрій Кийко.
Зоолог зазначає, що торішня статистика показує, що хворих на сказ котів та собак було набагато більше, аніж лисиць. Це означає, що у сільській місцевості господарі не щеплять своїх домашніх улюбленців.
"Песик чи котик, який вільно гуляє, може мати конфлікт чи з лисицею чи з хворим гризуном. Тож постраждає і домашній улюбленець, і його господар", — застерігає Андрій Кийко.
Він зазначає, що у селах господарі ставляться до домашніх улюбленців так, як і їхні предки років сто чи двісті тому: цей помер — буде інший.
"Люди не хочуть щепити котів та собак. Але має бути роз’яснювальна робота. Якщо ми йдемо до Європи, то ми змушені будемо робити так, як в Європі: люди будуть не тільки вакцинувати, але й чипувати своїх тварин", — говорить зоолог.
Експерт не заперечує, що останнім часом збільшилася кількість диких тварин і лисиць зокрема. Проте він не пов’язує цей факт із забороною полювання.
"Тварини живуть і виводять свій молодняк там, де є їжа. У населених пунктах лисиці харчуються на стихійних сміттєзвалищах, залазять у відчинені сміттєві баки. Також достатньо живих тварин, які бігають по вулицях Львова. Наприклад, котів. Лисиці їдять котів або голубів чи щурів. Лисиця має добрий нюх: якщо вона чує запах корму, який залишився у місцях, де жалісливі львів’яни підгодовують безпритульних тварин, то вона йде туди", — каже фахівець.
На його думку, аби побороти сказ, потрібно боротися з мишами та щурами, забирати з вулиць безпритульних тварин. І тоді лисиць стане менше, бо їм не буде чого їсти. А також – розкидати антирабічні препарати, які гарно пахнуть та є смачними для лисиць.
"Дика тварина повинна боятися людини. Натомість люди підгодовують їх, хочуть погладити лисицю. Це – ненормально. Треба, щоби лисиця поверталася у своє середовище і знала, що від людини треба втікати", — зазначає зоолог.
Якщо ж тварина не втікає, то ні в якому разі її не можна брати на руки. Найкраще, що можна зробити — це повідомити у поліцію та Держспоживслужбу.
"А люди хочуть її принести додому і погодувати. Це – людська дурість, яка може призвести до поганих наслідків. Та будьте мудрі!", — застерігає він.
Чи розв'яже проблему сказу відстріл тварин?
До повномасштабного вторгнення зі сказом у тварин на Львівщині боролися, розкидаючи антирабічні препарати з літаків. Зараз місцева влада використовує радикальні методи – відстріл тварин.
Андрій Кийко стверджує, що відстріл лисиць, а також котів та собак, які вільно гуляють, який проводять час від часу на територіях різних громад під виглядом боротьби зі сказом, побороти сказ не зможе.
"Відстріл відбувається не ближче, ніж 200 метрів до межі населеного пункту. Відповідно, стріляють тих тварин, які бігають у дикій природі. А тих тварин, які є в межах міста, стріляти не можна. А вони несуть найбільшу шкоду – вони живуть біля людей", — говорить він.
Щодо дозволів на відстріл тварин, то, за його словами, мисливці зараз отримали дозвіл на полювання на лисиць, вовків, єнотовидних собак, а також безпритульних котів та собак.
"Але єнотовидні собаки зараз сплять. Вполювати вовка дуже важко, майже неможливо. То кого ви там відстрілювати будете? Тоді й білочок треба відстрілювати, вони теж переносять сказ. Оті гарні білочки, яких так люблять годувати у Стрийському парку", — говорить зоолог.
Щодо відстрілу котів та собак, то, за його словами, Закон "Про захист тварин від жорстокого поводження" вимагає, що цих тварин треба відловлювати та розміщувати у притулки. Але цього ніхто не робить.
Закордонний досвід
Андрій Кийко зазначає, що за кордоном, аби боротися зі сказом, не відстрілюють диких тварин. Там застосовують інші методи. До прикладу, в США відлякують койотів. І там койоти, коли чують людину, втікають. У нас такого не роблять.
Також, за словами зоолога, у Великобританії лисиці живуть у містах.
"Англійці з тим змирилися. Але відстріл для них не є актуальним. Тут треба підходити комплексно та мудро", — каже експерт ГО "Карпатсько-Дунайська програма".
За його словами, у Великобританії була програма подолання сказу, яка втілювалася з року в рік. Це – розкидання антирабічних препаратів, вилучення з вулиць безпритульних котів та собак. А також — вакцинація домашніх тварин.
