Як стати штурмовиком. Інтерв’ю з керівником рекрутингового центру Третьої штурмової бригади у Львові

Як стати штурмовиком. Інтерв’ю з керівником рекрутингового центру Третьої штурмової бригади у Львові

Як стати штурмовиком. Інтерв’ю з керівником рекрутингового центру Третьої штурмової бригади у Львові
Керівник рекрутингового центру Третьої штурмової бригади у Львові Павло Дьокін. Фото з архіву Павла Дьокіна

Якщо працівники територіального центру комплектації мобілізують людину і скерують її до Третьої окремої штурмової бригади, а новобранець скаже, що він не хоче служити у цьому підрозділі, то його сюди й не візьмуть.

Про це в інтерв’ю Суспільному розповів керівник рекрутингового центру у Львові Третьої окремої штурмової бригади Павло Дьокін.

Павло Дьокін отримав поранення у 2022 році. Розповідає, що того дня разом з товаришами вийшли на бойове завдання. Але їх запримітив ворожий "Орлан" та навів на них російську артилерію. Боєць отримав два уламкових поранення – у щоку та куприк. Каже, що відтоді його у підрозділі називають "Лакі": уламок ракети не зачепив жодних важливих артерій та нервів. Але через важку травму, яку він, вже поранений, отримав падаючи з броні, його перевели керувати у рекрутинговий центр Третьої штурмової бригади.

Як стати штурмовиком

За його словами, коли майбутній новобранець приходить у їхній рекрутинговий центр з бажанням мобілізуватися саме до штурмової бригади, то з ним спочатку проводять співбесіду та з’ясовують загальну інформацію, як от, чи нема родини на тимчасово окупованих територіях України Росією.

"Щоб ми розуміли, чим ці люди живуть, для чого вони сюди прийшли. А також, чому прийшли саме зараз, а не на початку повномасштабного вторгнення. В більшості кажуть, що давно хотіли, але аж зараз наважилися. Є люди, які приїжджають з-за кордону; вони завершували там свої робочі або сімейні справи", – говорить Павло Дьокін.

Військовослужбовець зазначає, що серед його побратимів є такі, котрим доводилося навіть вибиратися з окупації.

Також новобранці мають показати свою фізичну підготовку: пробігти кілометр чи два, виконати берпі (вправа, що поєднує елементи присідань, планки, відтискань від підлоги та стрибків угору) або підтягнутися на турніку.

"Для нас основне – це мотивація. Якщо брати до уваги фізичну підготовку, то це не є проблемою. Боєць ще буде навчатися. І протягом цього терміну підтягне свою фізичну форму. І йому допоможуть наші інструктори. Але треба, щоби людина знала, куди вона йде, чому і що буде робити. Тому що наша бригада – штурмова. Ми безпосередньо беремо участь у боях", – наголошує він.

Як стати штурмовиком. Інтерв’ю з керівником рекрутингового центру Третьої штурмової бригади у Львові
Павло Дьокін у лавах Третьої штурмової бригади. Фото з архіву Павла Дьокіна

Жінок – беруть у штурмовики, генералів – ні

До Третьої штурмової беруть і жінок. Причому на посади штурмовиків.

"До мене приходила дівчина і казала: я хочу штурмувати", – говорить керівник рекрутингового центру.

Ці жінки також складають фізичний тест, з ними проводить співбесіду командир.

"Коли до нас приходить дівчина, яка хоче штурмувати, її скеровують на базу відпрацювати "тиждень штурмовика". Протягом цього тижня вона тренується, вчиться тактичної медицини та іншим дисциплінам. Там все дуже насичено і строго: підйом о 6 ранку, у визначені години прийом їжі, в інший час – заняття і тренування. Часу та сил на сидіння в телефоні чи чогось іншого немає. Якщо вона бачить за тиждень, що їй це підходить, вона залишається. Якщо ж проживе в такому ритмі хоча б один день і розуміє, що це не її, то вона може збирати речі і їхати додому", – пояснює Павло Дьокін.

Він зазначає, що до бригади беруть не всіх. Так, відмовляють людям з інвалідністю. А також не завжди є місце для офіцерів вищих чинів.

"Полковники чи генерали до нас не просилися. Але бувало, що приходили офіцери. І не завжди ми можемо їм знайти вільне офіцерське місце. Ми виховуємо своїх офіцерів", – каже військовослужбовець.

Також відмовляють від служби чоловіків, яким вже виповнилося шістдесят. А ось хороших водіїв, фізично здорових, то мобілізують залюбки.

Чи можна обирати спеціальність в армії

Павло Дьокін зазначає, що на початку повномасштабного вторгнення, коли черги до військкоматів були дуже великими, люди, які просилися до війська, не знали куди вони йдуть і їм було байдуже, аби тільки їм дозволили захищати Україну.

"Зараз вже такої кількості вмотивованих людей нема. І складається враження, якщо їх забере ТЦК, то вони за тиждень-два будуть стояти з автоматом на лінії фронту, ненавчені та не знатимуть, що робити. На початках такого могло бути. Зараз такого немає. Це – міф", – запевняє військовослужбовець.

Він стверджує, що будь-якого новобранця, чи він мобілізований через ТЦК, чи через рекрутинговий центр, скеровують на навчання на базовий курс військового вишколу, де вчитимуться, мінімум місяць, а то й довше.

Також міфом він називає уявлення людей про штурмовиків, які з автоматами у руках мусять штурмувати позиції ворога.

"У нашій бригаді є багато різноманітних посад, починаючи від піхоти, бо піхота – це наше все, на ній тримається весь наш фронт. Також є артилерія, міномети, водії, інженерне забезпечення. І дрони у нас є", – каже військовослужбовець.

Що робити з чоловіками, які виїхали за кордон?

На думку Павла Дьокіна, чоловіків призовного віку, які з різних причин та різними способами виїхали за кордон – ловити та повертати в Україну й насильно мобілізувати не варто.

Проте їхній потенціал там можна використати для України. Наприклад, залучити до роботи на оборонних підприємствах, які створюватимуть продукцію для ЗСУ.

"Якщо вони вже виїхали, то вони мусять допомагати війську. Донатами, закупівлею амуніцію, волонтерством", – переконаний боєць.

На початок