"Донкіхотська сутність". Колеги та близькі згадують про Георгія Гонгадзе

"Донкіхотська сутність". Колеги та близькі згадують про Георгія Гонгадзе

"Донкіхотська сутність". Колеги та близькі згадують про Георгія Гонгадзе

16 вересня 2000 року тодішні співробітники правоохоронних органів викрали журналіста Георгія Гонгадзе. 17 вересня 2000 року – офіційна дата його вбивства. З тих часів за різних обставин померли ті, хто міг би дати свідчення. За попередніх 20 років справою Гонгадзе користалися політики різних таборів, а президенти давали обіцянки її розслідувати. За ці роки міфи та дезінформація, які вигадували, аби приховати правду і відвернути увагу від розслідування, нашарувались у суспільній свідомості.

За 20 років виросли покоління, які вже не пам’ятають часів Кучми чи умов, у яких тоді працювали медіа. Через 20 років залишаються відкритими багато питань. У фільмі Суспільного "Вбивство Гонгадзе. 20 років у пошуках правди" близькі та друзі Гонгадзе, відомі українські журналісти, які на різних етапах займалися його справою, згадують про Георгія, а також роблять свої висновки щодо відповідальних за злочин.

Мирослава Гонгадзе, дружина Георгія Гонгадзе

Я вважаю, що Кучма винен у тому, що Георгія немає з нами. Він говорив у своєму кабінеті про те, що хоче позбутися Георгія. Якби Кучма цього не говорив, можливо, Георгій був би сьогодні живим.

Смерть Георгія не була даремною. Суспільство змінилося. Пробудилося тоді, у 2000 році. Відчуло, що треба боротися за справедливість. Акції "Україна без Кучми" були першим кроком, потім були протести, потім Помаранчева революція. Згодом діти, які прийшли на спинах своїх батьків, зробили Революцію гідності. Для мене це важливо.

"Донкіхотська тема відображає його сутність". Колеги та близькі у фільмі про Георгія Гонгадзе

Мирослава Гонгадзе, дружина Георгія Гонгадзе

Те, що сталося тоді, послабило владу Кучми. Він так і не зміг змінити Конституцію, хоча дуже цього хотів. Результати зманіпульованого референдуму 1999 року, проти якого боровся Георгій, докази фальсифікацій референдуму, які збирав, не були впроваджені в життя. Кучма втратив свою силу. Україна зійшла з тієї траєкторії диктатури, на якій вона опинилась у 2000 році.

Олена Притула, співзасновниця "Української правди"

Зараз, мені здається, немає жодної людини у цій країні, яка б не вірила, що Кучма це говорив. Чи хотів він прямо смерті Георгія Гонгадзе чи ні — боюсь, лише він це знає. Менше з тим, все, що він говорив, призвело до загибелі Георгія Гонгадзе. На жаль, існує політичний консенсус – не чіпати Кучму, дати йому дожити.

Чесно – не знаю, як він спить. Якби Україна колись знайшла в собі сили та притягнула перше обличчя держави до відповідальності за смерть журналіста, це зараз була б зовсім інша країна, ми це розуміємо. Як жити, коли поряд з тобою живе людина, яка дала наказ вбити Георгія? На жаль, до цього звикаєш.

"Донкіхотська тема відображає його сутність". Колеги та близькі у фільмі про Георгія Гонгадзе

Олена Притула, співзасновниця "Української правди"

Тобто ти не можеш з цим змиритися, це різні речі. Але ти до цього, на жаль, звикаєш. Звикаєш не лише ти, а й усе суспільство, яке живе навколо.

Вахтанг Кіпіані, журналіст, друг Георгія Гонгадзе

Усі подальші події не могли не відбутися без розв’язання питання відповідальності Кучми за те, що він зробив або вбивши журналіста, або відбираючи власність, продаючи фактично перспективу держави.

Це фактично спровокувало політичну кризу. Вона тривала кілька років і була, певною мірою, розв’язана тільки після Помаранчевої революції. Майже чотири з половиною роки життя країни було під протестом справи Гонгадзе і її політичних наслідків.

"Донкіхотська тема відображає його сутність". Колеги та близькі у фільмі про Георгія Гонгадзе

Вахтанг Кіпіані, журналіст, друг Георгія Гонгадзе

Сергій Лещенко, журналіст "Української правди" (2000-2014), почав працювати у виданні за кілька днів до зникнення Гонгадзе.

У той момент критичний голос навіть на сайті, на радіо, був як біла пляма на чорному тлі. Це було абсолютно неприпустимо з точки зору влади. Тоді весь медіапростір був відформатований під президента. Коли Гонгадзе критикував його публічно від свого імені, то це одразу впадало в око. Це могли собі дозволити 3-4 людини в країні.

"Донкіхотська тема відображає його сутність". Колеги та близькі у фільмі про Георгія Гонгадзе

Сергій Лещенко, журналіст "Української правди" (2000-2014)

У справі Гонгадзе мені не вистачає даних слідства. Техніка убивства – це слідство уже відбулося, засуджений Пукач, його спільники. Як вони його спіймали, куди відвезли, як задушили, перепоховали – це ми знаємо. А от щодо політичної складової – цих даних від слідства немає.

Євген Глібовицький, друг Георгія Гонгадзе, журналіст "1+1" (2000-2004)

Гія був одинаком. Він не вибудовував коаліції на свій захист. Донкіхотська тема, яка присутня в дизайні "Української правди", дуже відображає його сутність. Він у це вірив, він йшов і атакував. І як наслідок, я думаю, система його дуже швидко ідентифікувала як загрозу.

Щойно Гія загинув, його смерть стала публічним фактором, яким почали користуватися десятки гравців. Хтось приймав рішення в межах свого світобачення чи в межах своїх задач. Хтось інший побачив, що цією ситуацією можна скористатися. Воно дуже швидко нашарувалося одне на інше.

"Донкіхотська тема відображає його сутність". Колеги та близькі у фільмі про Георгія Гонгадзе

Євген Глібовицький, друг Георгія Гонгадзе, журналіст "1+1" (2000-2004)

Скоріше за все, ми мали одночасно кілька рівнів: вбивство Гії Гонгадзе і задачі, які вирішувало конкретне вбивство. Далі ефект, який вбивство мало, резонанс – це стало підставою для міжвідомчої боротьби силовиків всередині України. Далі включаються українські й іноземні політичні гравці або спецслужби, які починають переслідувати свої інтереси. Плівки Мельниченка і Кольчуги – це вже винесення на міжнародний рівень.

Юлія Мостова, головна редакторка видання "Дзеркало тижня"

Його біда в тім, що він був красивий, у нього були дві маленькі дочки. Його було б дуже шкода. Бо його неможливо забути пересічному українцю.

Смерть Гії Гонгадзе припала на наше покоління. Це наш біль. Ми про нього пам’ятали досить довго. Ми не довели цю справу до кінця. Я думаю, що тільки тому, що ми врешті решт вперлися в такий ріг спайок між силовиками та спецслужбами України і Росії, але в знаменнику яких СБУ, ФСБ, МВС, бандити й КДБ СРСР.

"Донкіхотська тема відображає його сутність". Колеги та близькі у фільмі про Георгія Гонгадзе

Юлія Мостова, головна редакторка "Дзеркало тижня. Україна"

До чого це все призвело? З моєї точки зору – однозначно до того, що Україна критично загальмувалась у своєму русі на Захід. Кучма був відрізаний від Заходу вбивством журналіста, цими надзвичайно підозрілими розмовами у його кабінеті, яких було достатньо, щоб Захід сховав руку за спиною і її не подавав. Звісно, що цим скористалася Росія.

Коба Аланія, друг Георгія Гонгадзе

Це був дуже відданий, неймовірно відданий друг. Я бажав усім хорошим людям таких друзів. Як журналіст – це був носій і генератор ідей. Він міг просто на рівному місці придумати щось. Найцікавіше, що воно втілювалося.

Був надзвичайно цілеспрямованим, тобто міг вигадати якісь, на перший погляд, нереальні ідеї, але вони втілювалися в життя. Мав якусь таку харизму, вмів з людьми говорити так, що людина, поспілкувавшись з ним, вважала, що здобула дуже хорошого друга.

"Донкіхотська тема відображає його сутність". Колеги та близькі у фільмі про Георгія Гонгадзе

Коба Аланія, друг Георгія Гонгадзе

Читайте також

"20 років з викрадення Георгія Гонгадзе. Хроніка"

Категорії
ПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди