Головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний в есе для The Economist написав, що війна переходить у позиційну форму. Про те, як це — воювати на відстані менше кілометра від противника, найкраще знають на позиціях, укріплених на сході країни ще з 2014 року. З жовтня 2023-го російська армія поновила спроби оточити один з найдавніших укріплених районів — Авдіївку на Донеччині, та частково просунулась на півночі від міста. Однак на цій ділянці фронту ще стоять цілі оборонні райони, на яких українські бійці не дали росіянам посунулись за майже 10 років ні на метр.
Поблизу Нью-Йорка лінія фронту не рухалась з початку військових дій на сході у 2014-му. Тут відстань до окопу противника — близько 500 метрів, а за чотири кілометри від українських бліндажів починаються перші промислові забудови окупованої росіянами Горлівки. Наступ з обох боків ускладнює рельєф та заміновані поля.
Як військові боронять одні з найстаріших "укріпів" Донеччини, та що говорять про можливу втрату Авдіївки — у фоторепортажі Суспільного.
***
Нині оборону на околицях Нью-Йорка тримають бійці 24-ї ОМБр імені короля Данила. З початку війни у 2014-му на цій ділянці фронту українські військові створили мережу окопів, укріплень і стрілкових позицій. Пересуватись між ними треба швидко і бажано не у денний час — через рівнинну місцевість все добре проглядається.
Дрони допомагають спостерігати за рухами росіян. Проте їх використовують і російські військові. "Найважче, що вони бачать і знають де ми, і тому "криють" з усього, що тільки у них є, — розповідає 39-річний молодший сержант з позивним "Масік".
Восени російські військові скидали керовані авіаційні бомби поблизу селища, щоб перерізати логістику до цих "укріпів". Нині ж, кажуть бійці — докучають мінометами. "Перестрілюємося регулярно, — говорить "Масік". — Міномети, кулемети, АГС (автоматичний гранатомет — ред.), все що є у них і у нас іде в ход".
З приходом холодів бійці утеплюють бліндажі, обшивають дошками позиції спостереження. З них в хорошу погоду у приціл можна розгледіти сепаратистів "ДНР". Вони разом з російськими військовими утримують позиції з боку Горлівки.
Штурмувати позиції противника на цій ділянці фронту складно: відкрита місцевість та особливості рельєфу відкривають хороший огляд обом сторонам. Майже неможливо підібратись непомітно, навіть малими групами. Мабуть, тому, кажуть військові, ці укріплення тримаються вже 10 років.
Гарна видимість і тепловізори для чергувань уночі також ускладнюють операції на цій ділянці. Тут, наприклад, майже не працюють снайпери — переваги у висотах немає у жодної зі сторін. "Тут такі простори й огляд, що снайперу немає де сховатись, — говорять військові. — І наші дрони постійно працюють: будь-який рух, будь-яка зміна їхніх позицій чи нове озброєння, яке у них зʼявляється — ми все це швидко побачимо".
За 30 кілометрів на південь — Авдіївка, яку зараз намагається захопити армія РФ. "У них в ту зиму була задача Бахмут, а в цю — Авдіївка, — каже сержант "Масік". — Якщо Авдіївка не встоїть, тоді пи*дець. Вони (армія РФ — ред.) полізуть і сюди з усіх боків. Тоді, за поганих умов, можуть впасти й Торецьк, і Костянтинівка".
"Масік" скептично сприймає розмови про демобілізацію. Каже: "Немає кому нас міняти. В інтернеті як не подивишся, всюди заголовки: "Я не народжений для війни". А хто народжений? Ми тоді, на початку війни, все вміли, а зараз ніхто не вміє і не хоче вчитись". Йому нещодавно виповнилось 39. Це вже його другий день народження на фронті.
Військові, які несуть службу на тутешніх позиціях, говорять, зараз є відчуття, що війна увійшла в стан паритету сторін. Крім того, кажуть, дається взнаки втома та враження, що "війна тільки тут, а в тилу її немає".
Проте бійці знову беруть до рук зброю і прямують на спостережні рубежі. На тому боці видно противника, а у небі з обох боків вже працюють дрони.
