Як змінились ЗСУ за час повномасштабного вторгнення, які питання дратують військових та яка різниця, на їхній погляд, між службою в армії та участю у боях — до 6 грудня, Дня Збройних сил України, Суспільне Донбас поговорило з українськими військовими, які зараз боронять Україну на Донеччині та Луганщині.
"На жаль, війна перетворюється в буденність"
Василь Арсенич на псевдо "Зірка" у мирному житті був вчителем мистецтва в одній зі шкіл Івано-Франківщини. Перший бойовий досвід чоловік отримав у 2017 році, коли йому було 19 років. А зараз він командир мінометного розрахунку у "Карпатській Січі", який боронить Україну на Донецькому напрямку.
"Перший бойовий досвід був у грудні 2017 року, тоді мені було 19 років. Ми з хлопцями з "Тризубу" імені Степана Бандери поїхали на донбаські терени до друга Гонти — командира 3-ї стрілецької роти ДУК Правий Сектор. От саме він нам і дав перший бойовий досвід. Він бойовим батьком, якщо так можна сказати, став для нас", — згадує Василь.
За словами "Зірки", для військових війна стала роботою та перетворилась на буденність.
"З 24 лютого це вже стало роботою, а з іншого боку це перетворюється на буденність для військових. І з часом, на жаль, воно перетворюється на життя. Ми зараз набагато менше часу приділяємо родині, менше з ними знаходимось. І відповідно війна стала буденністю", — зазначає чоловік.
На його думку, зараз у ЗСУ є корисні зміні, а найбільше військовим не вистачає відпочинку.
"Про зміни — це дуже складне питання. Насправді не вистачає відпочинку військовим. З іншої сторони, можливо, це виправдано. Чисто по-людськи, хотілося б, а з тактичної точки зору, може, це правильно", — розмірковує Василь.
Питання, які дратують
"Чи довго це ще буде? Це питання, відповідь на яке ніхто не може дати. Ще питають чи вбивав".
Василь вважає, що тим чоловікам та жінкам, які зараз ще не воюють і можуть бути мобілізовані треба готуватись до цього.
"Важко давати, якісь мотиваційні промови, коли ти їх сам для себе шукаєш. Якщо порада: треба звичайно всім готуватись. Не сподіватись на те, що ти будеш петляти до останнього моменту від повістки, а коли її принесуть і скажуть "чувак, давай збирай речі, їдь на полігон, тебе будуть вчити". Зараз цивільні люди можуть вчити якісь елементарні речі такі, як домедична допомога, яка може згодитись не лише на війні", — зазначає "Зірка".
"Служба в армії — це не робота, а покликання"
Євген з позивним "Скіф" та Олексій — розвідники спецпідрозділу "Атей", який зараз виконує бойові задачі на Луганщині. Олексій родом з Сумщини, але останні роки жив в Ірпені. Після повномасштабного вторгнення пішов до ЗСУ добровольцем.
Євген — професійний військовий. Влітку 2021 року закінчив військовий виш та отримав звання лейтенант. За два місяці до початку повномасштабного вторгнення став командиром взводу в роті спецпризначення.
Про службу в ЗСУ чоловіки кажуть, що це більше захоплення ніж робота.
"Є військова справа – служба в армії, ось це робота, а є участь у бойових діях — це вже інше", — вважає Євген.
Головними змінами, які відбулись в їх підрозділі Олексій каже, що це ставлення до підготовки військових та відмова від пострадянських стандартів у цій справі.
"По нашій частині зміни є, і вони в кращу сторону. Ми відійшли від таких постсовєцьких стандартів і у ставленні до людей, і по відношенню саме підготовки людей. Стало менше статутщини, а більше справжньої військової підготовки саме до бойових дій. Не ось це "рівняйсь, струнко", а саме до бойових дій. Зараз на посадах командирів стоять люди з бойовим досвідом, які знають, що це, з власного досвіду, а не з книжок. І такі люди можуть ухвалювати справді адекватні рішення і можуть адекватно оцінювати ситуацію та готувати людей до бойових дій", — зазначив Олексій.
На думку Євгена, в армії також потрібно змінити правила отримання офіцерських звань та призначення на найвищі офіцерські посади.
"Люди, які не брали участь у бойових діях у країні, що воює, на мою думку, не мають права займати вищі керівні посади. Особливо, якщо ця посада передбачає керування особовим складом. Бо управління людьми по книжці несе за собою великі втрати", — зазначив Євген.
"Кожен бойовий вихід — це випробовування"
Військові кажуть, що головне на війні — це бути морально та фізично готовими до складних ситуацій та до всього ставитись з позитивом. Помічним буває навіть "чорний гумор".
"Треба до всього ставитись з позитивом, яка б ситуація не була б. Це набагато полегшує роботу, життя та труднощі. Чорний гумор для декого може бути диким. Але коли трапляються важкі поранення, ампутації, люди це проходять легше, коли вони психологічно підготовлені до цього та на позитиві. Ми це побачили на прикладі свого підрозділу. Коли у нас "на виході" був поранений, у нього відірвало кінцівку, і він лежить без ноги і питає: хлопці, а є енергетики? Він розуміє куди він ішов, для чого, і він розуміє чітко, що з ним могло бути. І коли це з ним вже сталося, у нього немає ніякого страху. Він знає, що поряд з ним побратими, які його витягнуть та евакуюють", — розказує Євген.
"Кожен бойовий вихід — це випробування. І кожен раз ти розумієш, що ти міг не повернутись, а бозя тобі дав ще один шанс. Краще згадувати щось хороше з цивільного життя. А все це, що було тут, хай тут і залишається", — додав Олексій.
Читайте всі новини Донбасу в Telegram, Viber, Facebook, YouTube та Instagram
