У селі Новоукраїнка під Вугледаром на Донеччині у розбитому російськими снарядами дворі малює картини Геннадій. Він родом з Вугледара, коли російські війська почали безперервно бити по місту, переїхав до сусіднього села. В Новоукраїнці чоловіку надали будинок. Та у дім влучив російський снаряд, наразі чоловік живе у підвалі. Художник з Вугледара Геннадій розповів, після обстрілів у дворі його будинку — безлад.
"У мене тут як завжди безлад після цих бомбардувань. Давно розмалювали цього року. Влітку. А я малюю. Це мої думки, як Шевченко говорив: "думки мої думки". Отак я тут і мешкаю", — розповів художник Геннадій.
Подвір'я Геннадія у селі Новоукраїнка — заставлене картинами. Паркан та ворота також розмальовані. Сам чоловік все життя провів у Вугледарі, з початком повномасштабного вторгнення був змушений покинути місто.
"Я з Вугледару. У Вугледарі двадцять років пропрацював на пам'ятниках — вибивав портрети у камені. Розбомбили ту богодільню. Начальник, мабуть, втік, це ясно. А мені куди лишалося? Все розбите, нічого немає. Пішов пішки куди очі. І пішов селами. На брамі намалював, заробив, на хліб собі заробляв", — розповів житель Новоукраїнки Геннадій.
В Новоукраїнці Геннадія, пустив жити до свого дому місцевий житель.
"Навпроти жив хлопець один він мене і прихистив: на тобі хату, живи, малюй. А тут війна почалася. Він поїхав. А я залишився. А куди я? Куди мені їхати? У мене нікого немає", — розповів Геннадій.
"У домі не живу, бо все винесло (обстрілом — ред.). На городі — "Град" лежить. Все у дірках. Живу у підвалі, там, де музика грає", — ділиться чоловік.
Картини пише переважно на вулиці. На обстріли не зважає:
"На вулиці працюю. Раз пішов, у хаті малювати: як почали бомбити — вискочив. Тут усе село розбите. У сусіда хата згоріла. Ледве вискочив, бідний. Він поїхав до матері. Я говорю: "живи у мене, вдвох веселіше буде". Всі поїхали, так рідко, хто по селу пройде: привіт, як справи? Та нормально, живий. Допомагають мені люди", — розповідає художник.
Геннадій навчався у художньому училищі. За словами чоловіка, його прадід також малював.
"У мене прадід був іконописець — розписував купола церкви. Взагалі я вчився малювати, трохи вийшов екстерном. А потім — армія. З армії прийшов — у шахту. Ось двадцять років у шахті відорав, в лаві, де вугілля добувають. Під завалами був, під вибухом якраз був. Люди загинули, а я дивом залишився", — згадує чоловік.
На картинах художника з Вугледара зображені — Кайдаш та його родина. Також Геннадій жартує, що написав свої автопортрети: він у 2022 році та яким він буде у майбутньому, років через двадцять.
"Взагалі я люблю портрети олівцем малювати. Античність люблю, міфологію. У мене в школі з історії п'ятірка була. Одна з картин написана маслом — берізки. Акварель, гуаш, темпераФарби, що готують з порошкових пігментів: чим завгодно. Малюю — вугіллям на паркані. На асфальті малював", — розповів чим пише свої картини Геннадій.
Фарби йому привозять волонтери, додає Геннадій. Картини пише щодня. Виїжджати з села чоловік поки що не планує.
"Зараз головна проблема — вижити, бо війна. Батарей би, а в підвалі я грубку зліпив. Закупорюся туди та буду малювати", — додає Геннадій.
Читайте всі новини Донбасу в Telegram, Viber, Facebook, YouTube та Instagram
