“Карантин як нове життя”. Як українці звикли до пандемії

“Карантин як нове життя”. Як українці звикли до пандемії

“Карантин як нове життя”. Як українці звикли до пандемії Суспільне

Коли у березні уряд оголосив жорсткий карантин, у Києві закрилося метро, зупинилися рейсові перевезення по країні, постало питання – скільки чекати, щоб це все закінчилося? Хтось міг пересидіти пандемію вдома – працюючи онлайн, тоді як поліцейські, лікарі, поштарі, продавці навпаки мали залишатися на робочих місцях. У травні у документальному серіалі “На варті” Суспільне показувало, як в умовах карантину працюють люди незамінних професій, а тепер, за три місяці ми прослідкували, як склалося життя наших героїв.

Олександра Бойко – анестезіологиня в інфекційній реанімації

Олександра Бойко з нареченимСуспільне, скріншот

З початку пандемії лікарня у Києві, де працює Олександра, була опорною для тих, хто захворів на коронавірусну інфекцію. Мала найбільше ліжок у місті. У квітні дівчина мала вийти заміж, але через роботу була змушена перенести весілля. Все ж, коли стало зрозуміло, що повного виходу з карантину не буде – Олександрі вдалося організувати весілля. Пара розписалася 26 червня, відсвяткували це з невеликим колом друзів і рідних.

"Я на початку червня питаю в нашому медичному чаті: "Як ви думаєте, я вийду заміж 26 червня?. Всі мені писали, що ні. І я вже принципово хотіла вийти заміж"— говорить Саша під час зборів до РАГСу.

Того дня, кількість нових випадків діагностування COVID-19 в Україні становила складала 1190 – на той час рекорд.

"Коронавірус нікуди не подівся. 1190 випадків за день, через три дні виходжу на роботу, буду рятувати людей і далі, тільки тепер із цим", — каже дівчина, показуючи вже обручку на пальці. Тоді як в її лікарні госпіталізовано більше людей, аніж в на початку карантину.

Читайте також: Можливість повторного зараження. Огляд наукових досліджень про коронавірус

Богдан Громов – київський кур’єр

Богдан Громов, кур'єрСуспільне, скріншот

На цій роботі Богдан працює майже 4 роки. На час карантину підпрацьовував в одній зі служб доставки. На початку пандемії в Україні видавалося, що таке заняття матиме гарний попит – ресторани закрили. Тоді хлопець розказував, що кур'єри розділилися на два табори: одні говорили, що не будуть працювати, адже бояться коронавірусу, інші були впевнені, що шансів померти під колесами ганяючи на велосипедах чи мотоциклах під час роботи у них більша, ніж від інфекції.

На початку червня компанія, де працював Богдан, Uber Eats пішла з українського ринку – продовжувати бізнес в країні їм видалося не вигідним. Окрім кур'єрства у хлопця була інша робота – він вчиться на юриста, тому підпрацьовував в юрконсультації.

"Зараза заразу не вб'є, тому я ніколи не переживав з приводу цієї пандемії. Тут є інший момент — економічний, багато людей під час карантину залишилися без роботи, готові йти працювати на будь-яких умовах, зокрема й кабальних. І подібні служби доставки цих скористалися", — розповідає Богдан.

Кранівниця Галина Шевченко

Галина Шевченко, кранівницяСуспільне, скріншот

Галина - черкащанка. Напередодні карантину хотіла змінити роботу і поїхати з рідного міста. Заробітна платня виявилася меншою за обіцяну – 56 грн на годину (в середньому 9500 грн на місяць), і тим паче меншою, аніж заробіток в Києві, чи Львові. Утім, під час карантину навіть зустріч з працедавцем виявилася проблемною – ”контора” не працювала. Годі вже говорити про виїзд в інше місто. Через закриті кордони не зміг виїхати на заплановані заробітки до Польщі і син Галини.

Проблеми на роботі були не лише через малу зарплату, а й умови праці, які Галина показала команді “На варті”. Після виходу матеріалу керівництво компанії вирішило її звільнити. За рекомендацію з юристів з профспілки кранівників, Галина таки стала на біржу праці і поки отримує кошти, що відповідають її заробітку.

“Під час карантину, звісно, не зміниш роботу. Нікуди не поїдеш, нікуди не підеш, скільки об’єктів зупинено. Все ж кажуть, що це дурня, а я вірю, бо маю багатьох знайомих в Італії, тому мені страшно”, – зізнається жінка.

Читайте також: Чому прохання вдягти маску викликає агресію і що з цим робити

Олексій Курінний – поліцейський Бужанської об’єднаної територіальної громади на Черкащині

Олексій Курінний, поліцейськийСуспільне, скріншот

Навесні, коли тільки ввели карантин, Олександр найбільше переймався, щоб люди не збиралися у великій кількості на Великодні свята чи пам’ятні дні. Тоді пронесло: люди в церкву масово не ходили, та й випадків захворювання не було. У їхній ОТГ у холодильнику в амбулаторії є кілька тестів, але за словами лікарки, місцеві зі скаргами майже не звертаються.

“Розумієте, якщо людина порушила правила обсервації це має коштувати 17 000 через суд”, – пояснює він односельцю, який приїхав з заробітків і одразу пішов до магазину, попри те, що мав провести два тижні вдома.

Щоб переконати жителів селищ не порушувати обмежувальні заходи, Олексій насамперед наводить аргументи фінансові – нагадує про штраф. Ризик захворіти – спрацьовує менше, тому що дехто в коронавірус просто не вірить.

Коли в країні кількість захворювання росте, Олексій час від часу влаштовує профілактичні рейди магазинами, де часто доводиться дискутувати з громадянами. Власне робота поліцейського ОТГ й полягає в спілкуванні з мешканцями. Ті ж нарікають, що в селі маску не носять, бо “односельці думають, якщо в масці – то хворий”. Все ж, коли в присутності поліцейського погоджуються, що карантинні обмеження – вже не проблема, а просто нове життя.

Категорії
ПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди