Незамінні. Як працюють під час карантину люди, без яких не обійтися. СУСПІЛЬНЕ | НА ВАРТІ

Незамінні. Як працюють під час карантину люди, без яких не обійтися. СУСПІЛЬНЕ | НА ВАРТІ

Ексклюзивно

Поки мільйони українців змушені залишатися вдома через пандемію коронавірусу, лікарі, кур’єри, продавці, поліцейські, листоноші продовжують виходити на роботу. Вони часто наражаються на небезпеку й у багатьох випадках отримують геть невеликі зарплати. У вільний час ці люди, так само як і інші, дбають про дітей, котрі вже втомилися від навчання онлайн, і не бачаться з батьками, щоб не заразити тих, хто у групі ризику. Хтось був змушений перенести весілля, інші — ніколи не бували за кордоном, нарешті зробили закордонні паспорти для сім’ї, але вже не поїдуть у відпустку. Знімальна група спецпроєкту "На варті" провела час із українцями, чия діяльність не припиняється попри карантин. Автори проєкту: Наталія Гуменюк, Анна Цигима, Олена Зашко, Сергій Захарченко

Лікарка

"Мені 27 років, і здається, що смерть — це щось далеке і це точно не про мене, але от вона — через коридор".

Київська міська клінічна лікарня №4, де працює анестезіологиня Олександра Бойко, визначена опорною для хворих на коронавірусну інфекцію. Там підготували найбільшу кількість ліжкомісць і дотримуються суворих протоколів безпеки.

Їхнє життя змінив карантин. СУСПІЛЬНЕ | ЛЮДИСуспільне Новини

Саша Бойко – анестезіологиня інфекційної реанімації Київської міської клінічної лікарні №4

"Я готова скільки завгодно приймати важких хворих, але одягання і роздягання — це жах. Мені здається, що раптом буде критична ситуація, коли пацієнт помиратиме, а я ще не вдягнена, то я побіжу його рятувати без костюма", — говорить Саша Бойко, виходячи мокрою від поту з палати інфекційної реанімації. Туди потрапляють найважчі пацієнти з COVID-19.

Їхнє життя змінив карантин. СУСПІЛЬНЕ | ЛЮДИСуспільне Новини

Лікарі інфекційної реанімації, куди потрапляють найважчі пацієнти

Через карантин дівчина відтермінувала весілля, яке мало бути у квітні. "Я нещодавно читала книжку лікаря, який розказував про колег, які змушені були через роботу відкласти одруження. Тоді подумала, що зі мною такого точно не станеться. Але таки сталося. Іноді я вмикаю дівчинку, кажу, що хочу заміж, хочу змінити прізвище. Але я розумію, що у лікарів суспільне важливіше за власне", — каже Саша, ховаючи весільну сукню в шафу.

Дівчина майже не бачиться з мамою — боїться її заразити: "Я іноді так сильно переживаю, що можу комусь передати хворобу, що готова випити заспокійливе. Я майже не виходжу з квартири".

Кур'єр

"Кур’єри розділилися на два табори: одні бояться і не працюють, інші впевнені, що шансів померти на дорозі більше, ніж від якоїсь болячки".

Богдану 22 роки, але у службі доставки він ветеран. Кур’єром працює уже чотири роки. Пояснює, що так довго на цій роботі мало хто затримується: ані відпусток, ані лікарняних і жодного кар’єрного зростання. За цей час він намагався створити профспілку для кур’єрів, проте ідею мало хто підтримав.

Їхнє життя змінив карантин. СУСПІЛЬНЕ | ЛЮДИСуспільне Новини

Богдан працює кур'єром доставки вже чотири роки

Гараж Богдана обписаний сотнею віршів і цитат, а червоний мотоцикл накатав тисячі кілометрів від одного закладу до іншого. Хлопець не користується навігатором, адже за цей час вивчив сотні київських маршрутів напам’ять. Він розвозить їжу, проте сам не готовий її купувати: "Дві піци коштують 533 гривні. Не розумію, навіщо, якщо можна взяти вареників за 30-ку?"

Коли наприкінці березня через карантинні обмеження закрилися ресторани й кафе, їжу можна було замовляти і доставляти. Кур’єри мають працювати у масках і рукавичках. Деякі компанії відшкодовують вартість антисептиків, засобів захисту, інші — штрафують та звільняють за порушення правил. "Багато клієнтів зустрічають тебе у масках, пакунок забирають в одноразових рукавичках. Але особисто я з міркувань безпеки не користувався б кур’єрськими послугами, адже я не знаю, де була і що протягом дня чіпала ця людина", — говорить Богдан.

Їхнє життя змінив карантин. СУСПІЛЬНЕ | ЛЮДИСуспільне Новини

Попри закриті ресторани кількість замовлень, як і заробіток кур’єрів, під час карантину зменшилася

"Перші місяці роботи кур’єром — цукерково-букетний період, ти радієш і дивишся, як це цікаво. А потім це любов, яка сидить глибоко всередині тебе", — саме так Богдан описує свої емоції у перший рік роботи. Нині говорить, що із професії вся романтика зникла.

За час карантину зменшився і заробіток, бо знизилася кількість замовлень. Одна з найбільших компаній доставки їжі, в якій працює Богдан, оголосила, що йде з українського ринку.

Кранівниця

"Мій найбільший страх — якщо не буде чим заплатити за квартиру, мені немає де жити".

"Майна! Віра! Віра! Майна!" команди, які в будівельників означають, відповідно, "піднімай" та "опускай", звучать без упину, хоча за правилами кранівник має право на перепочинок. Галина Шевченко будує багатоповерхівку в Черкасах, де наразі живе. Її кабіна на висоті 70 метрів. У короткій перерві Галина отримує новини від сестри: рідна Каховка закрита через спалах коронавірусу на одному з підприємств. У соцмережах родичі й однокласниці, що виїхали на заробітки до Італії, розповідають про жорстокі карантинні заходи у країні, що постраждала однією з перших. Пандемія впливає і на родину Галини.

Їхнє життя змінив карантин. СУСПІЛЬНЕ | ЛЮДИСуспільне Новини

Галина Шевченко працює кранівницею 35 років

"Я отримую 56 гривень за годину. Коли прийшла — тут обіцяли 72 грн. Хотіла запитати у керівництва, але куди підеш? Через карантин нікого немає", — нарікає Галина.

Загалом за місяць вона заробляє до 9 500 грн. Зйомна квартира у Черкасах обходиться у 6 000 грн, а отже, на життя лишається трохи більше трьох тисяч. Галина радо б поїхала на заробітки до Києва чи Львова, як робила це раніше. Але через пандемію COVID-19 в Україні припинено міжміське транспортне сполучення.

Їхнє життя змінив карантин. СУСПІЛЬНЕ | ЛЮДИСуспільне Новини

Галина змушена залишатися в Черкасах, хоча шукає роботу в Києві

Її єдиний син не зміг виїхати на заробітки до Польщі. Галина ж працювати за кордоном не хоче: "Я люблю свою Україну. Хотіла б жити на батьківщині, зводити красиві будинки. Що там чужині? Скільки подруг за кордон подалося. Там вони чужі. А тут ми свої", — пояснює жінка, шукаючи вирізки зі старих газет. В одній з них 1987 року її фото на крані ще в перші роки роботи. Галина обожнює висоту. Хоч свого часу через порушення правил безпеки, на яке вона вказувала керівництву, на одному з майданчиків у Києві травмувалася. У тій же компанії загинула її колега.

Ця історія про те, як воно — залишитися "закритим" у місті, де немає іншої роботи, хоча саме вона — найулюбленіша.

Поліцейський

"Йде людина, а маска спущена на бороду, вона ніби є, а захисту немає".

"У селі мене називають просто — шериф", — розповідає про свою роботу 25-річний Олександр Курінний. Він працює поліцейським в об'єднаній громади на Черкащині. У його підпорядкуванні шість сіл. Щодня Олександр сідає в новенький позашляховик та об'їжджає села.

Їхнє життя змінив карантин. СУСПІЛЬНЕ | ЛЮДИСергій Захарченко

Олексій Курінний щодня об’їжджає шість сіл об’єднаної громади на Черкащині

Трапляється різне: то сусіди не поділять межу, то в річці знайдуть сітки браконьєрів. Інколи доводиться використовувати наручники та затримувати порушників. Тепер ще контролює, як люди дотримуються карантину: чи носять маски, чи збираються на свята на пікніки, чи йдуть на кладовища на "проводи" і чи дотримуються обсервації. Верховна Рада України встановила штраф за порушення правил карантину: від 17 до 34 тисяч гривень. "Медики, поліцейські, пожежники — це ті професії, яких не можна перевести на віддалений режим роботи", — Сашко каже, що за потреби їде і вночі, і в негоду.

Їхнє життя змінив карантин. СУСПІЛЬНЕ | ЛЮДИСергій Захарченко

Віддаленого режиму роботи не буває. Поліцейські об’єднаної Бужанської громади на Черкащині

Часом доводиться неодноразово пояснювати, чому треба ходити в масках чи дотримуватися режиму обсервації. Є в селах і ті, хто приїхав із заробітків. "Щоб встановити контакт із людьми, треба, перш за все, вміти їх слухати, бути емоційно стриманим, не відповідати агресією на агресію, потрібно вміти загладити будь-який конфлікт. Мусить бути психологічна стійкість. Це все здобувається на практиці", — пояснює Сашко своє бачення професії. Поліцейським хотів бути ще в школі. Вступив до Донецького юридичного інституту МВС. Коли в травні 2014 року там почалися бойові дії, зумів виїхати до Києва: "Просто встиг викупити квиток". А вже згодом повернувся працювати на рідну Черкащину.

Продавчиня

"Заради експерименту одягли б масочку о 10-й ранку, коли магазин відкривається, і о 10-й вечора зняли”.

"Покупці стали більш знервовані й стурбовані", — зізнається директорка великого продовольчого супермаркету у Вишневому, що під Києвом. Відколи закрилися торговельні центри, ресторани, базари, вокзали, аеропорти, саме великі супермаркети стали місцями найбільшого скупчення людей. Вони мали обмежити кількість відвідувачів, не допускати клієнтів з температурою і дотримуватися нових правил безпеки. Та все ж касирка великого продовольчого магазину в середньому контактує з 500 покупцями на день.

Їхнє життя змінив карантин. СУСПІЛЬНЕ | ЛЮДИСуспільне Новини

Під час пандемії у Тетяни додалося роботи, вона огортає в поліетилен кожну булочку

Тетяна Ситниченко працює в хлібному відділі магазину. Роботи додалося ще й тому, що замотувати в поліетилен доводиться кожну булочку. Таня виховує двох доньок, старша навчається у школі і, як сама каже, вже втомилася від онлайн-занять. Таня ніколи не була за кордоном і нарешті зробила біометричні паспорти для всієї родини, але вже розуміє, що цього року навряд чи поїде на відпочинок. Тут би дістатися на день народження мами, що живе в іншому місті.

Їхнє життя змінив карантин. СУСПІЛЬНЕ | ЛЮДИСуспільне Новини

Температуру працівникам супермаркетів вимірюють перед приходом на роботу і під час обідньої перерви

Колега Тетяни — Зухра — через війну була змушена покинути Донецьк, де мала власний бізнес. Зараз від ранку до ночі дезінфікує каси і слідкує за порядком, порівняно з градами називає коронавірус "невидимою загрозою": "Тут ми ворога не бачимо, як я бачила ворога там. От летить "град", от міна. Вона вилетіла з площі, прилетіла на шахту, вибухнула. Я дивлюся з балкона, бачу, куди прилітає, куди вилітає. Я її бачу".

Листоноша

"Бачили ролик, де аплодують лікарям, поліцейським, а про нас забули".

Пройти пішки кілька десятків кілометрів на день для листоноші Максима Малигіна — звичайна справа. Чи дощ, чи спека, чи пандемія — Максим набирає рюкзак кореспонденції і розносить її по своїй дільниці в центрі Києва. Каже, що для декого став майже членом сім'ї.

Карантин підкинув додаткову роботу та проблеми. По-перше, Максим живе в Броварах. Корпоративна розвозка працює лише по Києву, тому до столиці їде попутками, а потім ще кілька кілометрів дістається свого відділення. По-друге, він постійно контактує із людьми. Особливо, коли уряд виплачував додаткову пенсію, яку Максим називає просто "тисяча".

Їхнє життя змінив карантин. СУСПІЛЬНЕ | ЛЮДИСуспільне Новини

За 22 роки роботи листоношею Максим для багатьох став майже членом родини

"Спочатку була велика настороженість у людей пенсійного віку. Вони розуміють, що в зоні ризику. Були деякі пенсіонери, що навіть відмовлялися пускати до себе в квартиру, але згодом звикли", — пояснює поштар. На пошті Максим вже 22 роки. Коли прийшов, ще не було комп'ютерів. Зараз майже все автоматизовано. Листи надсилають рідко: "Я теж не пам'ятаю, коли востаннє писав листа". Однак, чоловік вірить, що його професія залишиться, адже "машина не може повністю замінити людину і виконувати її обов'язки".

На час карантину Максим найбільше шкодує, що зараз не може поїхати на дачу на Черкащину: "Усе так наболіло, хочеться в тишу. А там так тихо, що аж страшно інколи від незвички". Усе ж за перші два місяці карантину найбільше Максим скучив за метро.

Священник

"Ми не проводимо онлайн-сповіді, бо нас можуть прослуховувати і дивитися".

"Цей карантин нагадує життя церкви в підпіллі, коли люди потайки шукали радіо "Ватикан" та слухали радіотрансляції служб", — розповідає священник Віталій Воєвоца. Він служить у греко-католицькій церкві в Ірпені на Київщині.

На час пандемії СOVID-19 уряд закликав церкви не проводити богослужінь у присутності більш як 10 вірян. Людей з групи ризику просять залишатися вдома. Більшість церков дотримується карантинних приписів. УГКЦ надала вірянам звільнення від обов’язку фізичної присутності на літургії. Загалом, за даними МВС, у Великодніх службах різних конфесій взяли участь 130 тисяч людей. Торік — понад 7 мільйонів.

Їхнє життя змінив карантин. СУСПІЛЬНЕ | НА ВАРТІСуспільне Новини

Отець Віталій проводить зустрічі з вірянами в Zoom та в месенджерах

Експресивний та говіркий отець Віталій розповідає, що до карантину на недільні служби приходило більше сотні людей. Зараз — лише священники та онлайн-трансляція у Facebook. Отець Віталій проводить зустрічі з вірянами в Zoom та в різних месенджерах, сам навчився налаштовувати звук і відео для стрімів. Водночас причастя і, тим паче, сповідь по інтернету неможливі.

Їхнє життя змінив карантин. СУСПІЛЬНЕ | НА ВАРТІСуспільне Новини

Отець Віталій служить військово-медичним капеланом. Під час карантину допомагає пораненим бійцям, які лежать у Київському військовому госпіталі — завозить антисептики та речі першої необхідності. Планував із сім'єю влітку поїхати відпочити до моря: "Для себе ми вирішили не поспішати з відпочинком — він став дорожчим, і невідомо, чи дотримуються санітарних норм на базах відпочинку та в готелях".

Якщо у квітні для церкви головним питанням була присутність вірян на Великодній службі, на третій місяць карантинних обмежень на них найбільше нарікають віряни. "Зараз треба ще дотриматися, бо буде дуже прикро, коли Україна майже вийшла з карантину, а ти захворів", — завершує розмову отець Віталій. І каже, що чекає на мить, коли міністр охорони здоров’я оголосить про завершення карантину, а він зможе глибоко видихнути і сказати: "Слава богу!"

Категорії
ПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди